Терморегуляція в період новонародженості

У новонародженого температура тіла, яка вимірюється в прямій кишці, становить 37,7—38,2 °С (вона вища, ніж у матері). Через 1 год після по­логів температура тіла новонародженого починає знижуватися. Через 2—

4 год вона знижується до 35 °С і навіть до 32 °С, що впливає на стан ново­народженої дитини. Через 12—24 год температура тіла підвищується до 36—37 °С. Іноді нормалізація температури тіла затримується на 2—3 до­би. Протягом тижня після пологів температура може коливатися. На 9-му дні життя вона встановлюється в середньому на рівні 36,8 °С. Після

5 років температура тіла знижується до 36,6 °С.

Температура тіла новонародженого залежить від температури середо­вища. Якщо дитину роздягають, то температура в кімнаті має бути не ниж­чою за 25 °С. Діти повинні спати сповиті в кімнаті, температура в якій ста­новить 22 °С. Доношена дитина може переносити коливання температур З—4 °С, недоношена дитина — тільки 1 °С, а діти з важким ступенем не­доношеності зовсім не переносять коливань температурного режиму, тому їх утримують у кювезах.

У разі охолодження у новонароджених дітей швидко розвивається гіпотермія, вона не супроводжується криком чи руховим неспокоєм, однак є дуже небезпечною.

Добова крива температури у новонароджених нестійка, що відображає ритм процесів обміну. У першу добу після народження відсутня різниця між денною і нічною температурою. Під час годування температура тіла

підвищується на 0,1—0,4 °С (у дорослих коливання досягають І "(_!). Для дітей характерна різниця температури тіла правої та лівої половин тулуба.

Через 2—3 доби після народження у дітей розвивається транзиторна гарячка — температура тіла підвищується до 39—40 °С. Це явище пов'яза­не з підвищеним надходженням в організм дитини білка і нестачею води, що спричинює подразнення центру терморегуляції. Транзиторна гарячка продовжується декілька годин.

Розсіювання тепла тілом новонародженого, як і в дорослих, відбу­вається шляхом випромінювання, конвекції та випаровування.

Найважливішим чинником, який визначає особливості тепловіддачі у дітей, є велика поверхня тіла, яка приходиться на одиницю маси тіла. На 1 кг маси тіла новонародженого приходиться в 2,2 разу більша поверхня, ніж у дорослих. Другим чинником збільшення тепловіддачі у дітей є інтенсивніше кровопостачання шкіри. Кров, яка нагрівається у внутрішніх органах і приходить до шкіри, підвищує її температуру. Тепло у дітей віддається швидше тому, що у них шкіра тонша, теплоізоляція нижча. Че­рез тонкий епідерміс та тонкі слизові оболонки дихальної системи вода швидко випаровується.

Через такі особливості організму дитини вона втрачає від 5 до 10 % від загальної кількості тепла. Це більші витрати, ніж у дорослих.

Регуляція температури тіла

Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона — діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температура підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28—30 °С, для новонарод­женого без пелюшок — 32—34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі.

Терморегуляція у новонародженого на 1 кг маси в 1,4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2,5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температу­ри тіла потрібна вища температура навколишнього середовища.

Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається комфортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура середовища вища за 36 °С, то може статися перегрівання.

Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділення. У ново­народженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виділяють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.

У разі зниження температури тіла у новонароджених теплопродукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення теплопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих — у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом тепла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жирової ткани­ни дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтен­сивність окисних процесів. Клітини поглинають 60 мл кисню на 100 г тка­нини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатич­ною нервовою системою.

Існує тісний зв'язок між скоротливим і нескоротливим термогенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жи­рової тканини й окислюється в скелетних м'язах з додатковим утворенням тепла.

Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціонують холодові рецепто­ри, центри терморегуляції в гіпоталамусі недостатньо морфологічно роз­винуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компен­сувати одягом, який підбирають відповідно до сезону.