Твір і текст
Текст і твір – це не одне і теж. Авторський твір існує у вигляді тексту.
Твір – продукт мовної діяльність людини, найчастіше закріплений у тексті.
Текст – це лише графічно-знакова фіксація твору. Тобто твір явище дух, а текст – матеріальне.
Твір створ за законами мовної діяльності людини, текст – за правилами користування знаковими системами, які використовуються людьми для фіксації творів.
Не все, що є у творі, може бути виражене письмовими чи друкованими знаками.
Твір і текст мають різний генезис, різну історію, різні правила оформлення, хоч вони взаємно впливають один на одного.
Так текстова форма сприяла та сприяє розвиткові монологічного мовлення і виникненню великих творів.
Текст – це штучний бар’єр між автором та читачем, але бар’єр, без якого людство себе не мислить. Тому завдання редактора – зробити так, щоб цей став якнайменшим, щоб форма тексту якнайменше заважала спілкуванню автора з читачем.
У свідомості автора твір існує переважно як готовий продукт, як відносно завершена системно-структурна організація. А текст – це своєрідна форма відчуження твору від автора. У вигляді тексту твір набуває відносної самостійності і відносно самостійного життя.
Авторський і читацький зміст тексту
На шляху від автора до читача текст втрачає або набуває побічних смислів, підтекстів, значень тощо. Цьому сприяють умови текстового комунікативного обігу, а саме:
Недосконалість графічно-знакової системи, покликаної виражати зміст твору. Тобто відсутність необхідного набору знаків для фіксації, зокрема, пара лінгвістичної інформації, носіями якої є жести, міміка тощо.
Архітектонічна уніфікація текстів одного жанру, але різних за змістом, що уніфікує і процес сприймання та розуміння змісту твору.
Відірваність тексті як графічно-знакового продукту від його автора, що веде до порушення нормального, двобічного характеру комунікації.
Відірваність тексту від природної ситуації, в якій, згідно зі змістом твору, він мав фігурувати.
Складові тексту
Елементами тексту слід вважати рубрики, основний текстовий блок, абзац, виноску, рядок, графічне слово, графічне речення, літеру та пунктуаційний знак.
До одиниць тексту належать такі фрагменти тексту, які мають особливу семантику і стандартизоване характерне оформлення. Це переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, різноманітні знаки, власні назви, умовні позначення тощо.
Текстовими засобами, або засобами актуалізації семантики тексту, є шрифтові (гарнітура, стиль, кегль) і не шрифтові виділення (розрядка, втяжка, лінійка, колір, виділення), а також спеціальні архетоктонічні засоби.
Герменевтика – це теорія тлумачення текстів. Це також напрям у філософії ХХ століття, який виріс на основі інтерпретації текстів, не тільки літературних.
Професійне й аматорське читання
Звичайний читач у ході засвоєння тексту всю увагу спрямовує на факти, події, не зважаючи на будову твору, роздуми автора, літературні відступи тощо. Його як пересічного читача цікавить лише перебіг подій.
Фахівець зважає на характер передачі матеріалу, на його повноту та доступність.
Знайомлячись з текстом, редактор сприймає його як звичай читач – емоційно. Та якщо пересічному читачеві немає потреби корегувати, вивіряти свої враження, стримувати емоції, то редактор має це робити. Тому під час аналізу твору він повинен стримувати своє емоційне сприйняття, використовуючи науково обґрунтовані критерії оцінювання. Починати роботу над рукописом варто з попереднього читання, закріплюючи перше враження про твір. Однак слід пам’ятати, що перше враження суб’єктивне і не завжди безпомилкове. Часто виявляється, що воно було однобічним і неточним, тому після першого читання слід перейти до детального вивчення і аналізу твору.
Редактор, з одного боку автора, бачити в рукописі феномен художності, силу впливу на майбутнього читача. Це визначається художнім смаком та загальною культурою редактора. З іншого боку, редактор має бути обізнаним із науково обґрунтованими критеріями оцінки: із літературознавством, літературною критикою.