6. Проекти ек. Реформ переходу до соціалізму в ученіях соціалістів

утопістів (Сен-Сімон, Фур\'є, Оуен) Ідеал держави - обрисував ще

Платон. У Європі в 16 - 18 ст. швидко йшло розшарування

суспільства, погляди були далекі від гуманності, хотілося

справедливості. Утопії базуються не на пізнанні економічної дійсності, а

на умоглядних моделях. Анрі Клод де Ребруа Сен-сімон(1760-1825).

Теоретичні підходи Сімома до аналізу суспільства базувалися на

історичному методі. За Сен-Сімоном, суспільство, цілісна система

політики, економіки і знання, у своєму історичному розвитку проходить три

формації: рабовласницьку, феодальну індустріальну. Капітал, власність

підприємця є основою функціонування індустріальної системи Сен-Симона. На

його думку, капітал має таке саме право на винагороду як і праця.

Прибуток визначається як сукупний дохід, що розподіляється відповідно до

праці і вкладеного капіталу. Підприємець, за Сімоном, не тільки власник, а

й керівник промислового підприємства. Сімон вимагав скасування інституту

власності.Соціальна гармонія буде в суспільстві, основана на равності і

справедливості. Эк. погляди Фур\'є 1772- 1837, купець, вважав, що

капіталізм треба реформ. Він пропонує схему, що на його погляд, досить

точно відображає ек. розвиток людства. Увесь попередній хід історії

льдського суспільства поділяє на чотири стадії розвитку: дикість,

патріархат, варварство і цивілізацію. Приваблива праця-основа системи

Фур\'є. Ек. погляди Роберта Оуэна (1771 - 1858) Анг. Пройшов шлях від

хлопчика на побегушках у магазині до фабриканта і керівника правління

великої компанії. Основа прогр.: створення соц. середовища, сприятливого

для розвитку людини і його праці на основі просвітництва і

законодавства. Формувати середовище повинна держава. Прибуток - результат

несправ. обміну. Причина криз - не надвиробництво, а недоспоживання, тому

що робітник не має засобів спожити еквівалент власної праці. Нова пром.

система може існувати без капіталістів. Створював фабричне

законодавство, але від свого авторства. Створив план ліквідації

безробіття. Вважав, що може створити нову досконалу організацію

виробництва і розподілу, яка б не зазнавала криз.

13. Кенсіанство передумови винекнення. Основні економічні погляди

представників кенсіанської теорії. Дійсність спростувала ілюзії про

здатність ринкового механізму автоматично забезпечити рівновагу. До

початку 20-го ст. монополії остаточно знищили конкуренцію як

регулятор. Стали неможливими вільний рівчак капіталів, вирівнювання

витрат, цін і норми прибутку. Криза початку 30-х охопив Європу і

США. Президент США Франклін Рузвельт врятував ситуацію всупереч

рекомендаціям економістів. Вони хотіли, щоб з громадян вичавлювалося

останнє. Він розумно думав, що виробництво підніметься, коли до громадян

повернеться купівельна спроможність. Платоспроможність

створить попит. Тому він придумав державні роботи, щоб зайняти на них

безробітних, і жорстоко обмежив банкірів. Для цього практичного успіху

талановитий англієць Джон Кейнс - молодший (син відомого

економіста) підвів під нього теор. платформу “кейнсіанство”. В

основі: неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на

макрорівні. Кейнс розглядає макрорівень: національну економіку

цілком: споживання, нагромадження, зайнятість, нац.

доход, причинно-наслідкові зв\'язки. Зокрема, показав, що механізм

автоматичного вирівнювання попиту та пропозиції - утопія: а) при

монополістичному капіталізмі ціни не знижуються навіть при зниженні

зарплати і спаді виробництва; б) Є межа зниження норми відсотка, що

стимулює інвестиції, нижче якого ек. суб\'єкти не будуть вкладати, а

затримають нагромадження у виді ліквідних засобів страховки від

несподіванок; в) Зарплату взагалі не удасться знижувати: профспілки не

дадуть. У США ще в 30-і роки в Гарварді. Неокейн. циклічність розг. як

властиву будь-які динамічній системі. До мультиплікатора додали

акселлератор: у скільки разів треба збільшити інвестиції заради конкретних

темпів росту нац. доходу. Інвестиції поділяють на автономні і похідні.

Похідні - відповідальні за ріст попиту в результаті росту нац. доходу.

Автономні зв\'язані з незалежними процесами начебто технічного прогресу,

росту населення. Після війни Хансен докладно розглянув динаміку

мультипликационно-акселлераторного процесу. Кінець росту і початок падіння

можуть бути обумовлені: вичерпанням автономних инв.; зниженням очікуваної

норми прибутку. Початок нового росту обумовлене тим, що споживання

автоматично знижується менше, ніж доход у цілому. Через це скоротяться

запаси, а для їхнього відновлення треба буде збільшити інвестиції.

Макроэк. рівновага ринку товарів, грошей, облігацій і раб. сили

називається моделлю Хикса - Хансена. Усі ці моделі мають величезне

значення, тому що показують, як, одержуючи імпульси зовні, ринкова

эк. може пересуватися від однієї рівноваги до іншого. Розмах коливань

циклу не тільки можна обмежити, але і скоротити спад у часі і продовжити

ріст зусиллями держави

10. Сутність трактувань М.Кейнса “ефективний попит”, “психологічний

закон”. Кейнс розг. дохід, що є в розпорядженні суспільства, як

першочерговий фактор, що визначає структуру споживчих витрат. Кожен

додатковий долар доходу хоча і збільшує споживання, але менше, ніж на

долар. От цю частину, що з нього йде на споживання, він назвав граничною

схильністю до нагромадження. Чим більше доход, тим велика частина його не

повертається в господ. обіг. Це твердження Кейнса називається \"основний

психологічний закон суспільства\".

11. Значення економічної теорії М.Кейнса (13)

Значення теорії Кейнса зумовлюється багатьма суттєвими моментами: а) це

макроек. метод дослідження; б) уперше на першому плані проблеми

реалізації, що засновують динамічну теорію циклу; в) його теорія

нац. доходу і мультиплікатора ввійшли в послякейнсіанські теорії

ек. росту; г) об\'єднав эк. теорію і эк. політику в одне ціле, що покликано

сприяти підтриманню життєдіяльності капіталістичної системи та сприятиме

ліквідуванню депресії і безробіття, регулюючи держ. витрати і податки.

14. Теоретики Дж.Робінсон, Е. Чемберлін, П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт.

Трактування конкуренції за умови монополізації. Трактуючи конкуренцію,

англійка Джоан Робинсон ( у 1933 - книга \"Економічна теорія недосконалої

конкуренції\") і американець Чемберлин (у тому ж році: \"Теорія

монополістичної конкуренції: реориентация теорії вартості\"), визначають

нові характеристики конкурентної боротьби. Робинсон розглянула, крім

ідеальної, зробленої конкуренції, інші ринкові ситуації: чисту монополію -

володіння продуктом, для кот. немає близького замінника; монопсонию -

протилежність монополії: один покупець, багато продавців; олігополію -

фірми на ринку поєднуються і не допускають інші фірми. Робинсон показала,

що при олігополії росте безробіття, ціна втрачає еластичність (стає вище

середньою), через це падає попит. Щось схоже і на світовому ринку:

симетрична чи асиметрична олігополія, коли домінують 2-3 компанії. Вважала

антимонопольне втручання держ. необхідним. Чемберлин увів поняття

особливої форми протистояння - монополістичної конкуренції. Число

продавців одного товару досить велико, щоб не зачіпати інтереси не вхідних

у неї продавців; продукт стано вится більш різноманітним, так що покупець

може вибрати собі про давца; ринок усе-таки не закритий для інших. Така

монополія осн на взаємозалежності продавця і покупця. Кожен продавець

одночасно і монополіст, і конкурент. 3 напрямку монополістичної

конкуренції: ціновий, неціновий, рекламний. Ціноутворення, з одного боку,

опр. об\'єктивними факторами производста і збуту. З іншого боку -

суб\'єктивний фактор престижу торгової марки. Інструменти нецінової

конкуренції: випуск нових моделей, витончений дизайн, удосконалення

системи збуту, формування попиту. Основний висновок Чемберлина:

ек. саморегулюється й в умовах монополії, але сили, що врівноважують,

трансформуються: керування попитом та пропозицією витісняє колишній

саморегулятор - об\'єктивне співвідношення збуту і пропозиції. Конк.

боротьба як між ринками, так і усередині ринків, а форма її якісно інша.

Самуельсон стояв на позиціях обмеженого втручання держ. в ек. та вважав

найліпшими регуляторами грошово-кредитні механізми, що діють за умови

вільного ринку, забезпечуючи рівновагу між попитом і пропозицією,

виробництвом і споживанням.