ІVподія – Гибель Ромео і Джульєтти.
Новини про погане швидко розлітаються по світу і ось Ромео стоїть на дорозі і тримає в руках пляшечку так схожу на ту, що нещодавно тримала в руках Джульєтта, от тільки вміст в неї зовсім інший – отрута. Він стриманий, здається навіть подорослішав і спокійно і впевнено йде до своєї коханої на смертне ложе. Лоренсо надіслав Ромео листа в якому намагався попередити його проте, що вона жива, але погані новини надлітають швидше, аніж добрі.
Ромео стоїть біля дружини і в нього виникає почуття того, що не зміг він її захистити раніше, зберегти, саме тому він опускається поряд з нею, обіймає її, намагаючись захистити зараз, тут у цьому страшному місці смертей. «Я лишаюся з тобою, щоб ніколи не йти». Отрута швидко пробігла по крові і з останнім подихом Ромео, Джульєтта, прокидаючись робить вдих. Її карі очі ледь ледь відкриваються, руки і ноги затерпли і ще такі холодні, але поруч хтось є, такий рідний і теплий – Ромео. Спочатку коротка посмішка радості і потім страх того, що він мертвий. Сльоза застигає в її очах – не вийшло, не вийшло зробити все так як хотілось. Але ще не пізно бути поруч, просто вже не в цьому світі зла і ненависті, в іншому світі. Рішучий удар кинджалом у своє серце…різке молочне сяйво іншого світу для них, а нам знову тьма склепу…
Головна подія – Примирення родин Монтеккі та Капулетті.
Дві сім’їстоять з чорними носовими платками над мертвими Ромео і Джульєттою. Чорна туга тягнеться від серця до серця і нема жодною людини, в якої б не текли сльози. Двоє найкращих, найгарніших, любих дітей. Але нема ридань, криків стоїть туга, туга вини, яка давить на їх серця, вини сліпої ворожнечі. Капулетті підходить до Монтеккі протягає йому руку підтримки, яку приймає Монтеккі. Від сліз чорні платки у руках стали білими. Монтеккі і Капулетті стоять поряд роззброєні і тихі-тихі.
Наскрізнадія: прагнення любити і бути поруч.
Ідея автора: показати, що найголовніше це кохання, і що тільки кохання може вилікувати ненависть, черстве зробити живим.