3. Проблема неформальних груп в організаціях

В кожній організації, що існує більш-менш тривалий час,, поряд з

Е формальними складаються так звані неформальні зв'язки й структури, відокремлюються групи, які не передбачені офіційно, статутом. Не­формальні зв'язки виникають внаслідок кількох причин. По-перше,

^ жодний статут, офіційна схема управління, інструкція не можуть пе­редбачити усіх випадків, виробничих ситуацій та оперативних потреб,

і коли повинні взаємодіяти різні суб'єкти й, спільно вирішувати нагальні питання для нормального функціонування _о^ганізації. 'По-друге, люди попри усі умовності й потуги формалізації не перетворюються на без­душних істот і не діють як механічні -роботи. Вони мають певні уподо­бання, по-різному оцінюють оточення, прагнуть.-до спілкування й вима­гають до себе неформальної уваги - це відповідає людській природі. На цьому грунті виникають зв'язки, що не пов'язані безпосередньо зі службовими справами. В тих випадках, коли неформальні зв'язки ста­ють більш-менш постійними й охоплюють певне коло, саме й виника­ють неформальні групи. Вони поділяються на два типи: 1) позафор-

. мальні групи, що складаються для вирішення виробничих задач; 2) соціально-психологічні групи, поява яких не пов'язана зі службовими проблемами.

• У більшості випадків позаформальні групи створюють люди, що так чи інакше вболівають за справи в організації, це можуть бути керівники різних ланок і рівней, представники адміністрації, особи, _ зайняті творчою, інтелектуальною працею. Позаформальні групи в разі їх позитивного значення для організації можуть бути перетворені на формальні структури.

Але управлінцям і соціологам відомі випадки, коли позафор-мальні групи відіграють негативну роль, свідомо блокують зміни ^ор­ганізації. Мейо під час досліджень Виявив групу робітників телефонно­го підприємства, що перешкоджала піднесенню продуктивності праці. Робітники були переконані: висока продуктивність або призведе до ліквідації місць працевлаштування, або "зріже" розцінки на виго­товлення деталей, Навколо цієї думки й згуртувалися робітники у фак­тично позаформальну групу. Був навіть розроблений своєрідний ко­декс поведінки робітників: 1) не можна працювати 'заиадтй багато; 2) погано, якщо працювати й дуже мало; 3) не можна бути відвертими з начальником; 4) не личить поводитися з товаришами офіційно й вста­новлювати з Ними дистанцію. До тих, хто не дотримувався цьго "кодексу", застосовувалися різні засоби морального тиску. Таким чи­ном, позаформалгіні групи можуть бути фактором дезорганізації й блокування управлінських рішень. .

Соціально-психологічні групи об'єднують людей, що мають один до одного певний потяг, виявляють симпатії, або їх поєднують спільні інтереси, хоббі. Частіше ці групи включають людей близьких за віком, соціальним статусом, етнічним походженням. ^

Умовні межі соціально-психологічної групи можуть співпадати ,з формальними структурами, поділом на бригади, відділи, служби, підрозділи, або роздрібняти їх на неформальні об'єднання». Поряд з симпатіями в колективі можуть виникати стійкі антипатії, яці сприяють розшаруванню на непередбачені групи.

Яку роль відіграють соціально-психологічні групи в Організаціях? Однозначно на це запитання відповісти не можна. Подібні спільноти є типовими первинними групами. Вони відіграють важливу роль у під­триманні особи в соціумі, це - .місток поміж людиною й колективом. Первинна група може створювати атмосферу психологічного комфор­ту, допомагає знімати напруження й стреси, вона полегшує інформа­ційні процеси, надає людині різні дрібні "послуги". Відомо , що пер­винні групи мають свої неформальні структури, лідерів. Існує ризик розщеплення структури статусів на адміністративну (формальну) й не­формальну "шкалу престижу". Таким чином, соціально-психологічна група може перетворитися на джерело напруги й проблем. Ситуація особливо загострюється в тому випадку, коли офіційному керівнику

складає конкуренцію неформальний лідер. Вкрай негативним проявом є конфлікт, сторонами якого виступають різні соціально-психологічні групи. Такий розкол здатний повністю паралізувати діяльність ор­ганізації, або її структурної ланки. Не ііснує універсального рецепту того, як лікувати подібні "хвороби". Потужні фірми, корпорації, дер­жавні установи у своєму штаті мають соціологів та психологів, відпо­відні служби, що займаються профілактикою або залагодженням кон­фліктів, невдаючись до жорстких і не завжди виправданих адміністра­тивних рішень.