Розділ іі

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Стаття 24. Усі люди створені Творцем рівними і вільними. Природні права людини є непорушними.

Громадянські права і свободи людини і громадянина закріплює Конституція України і їх не можна скасувати або звузити. У разі виникнення в українців потреби в правах і свободах, які не закріплені цією Конституцією, вони можуть вільно користуватися ними відповідно до норм моралі і Українського права.

Стаття 25. Усі громадяни користуються правом особисто або через своїх представників брати участь у творенні норм права.

Закони як одне із джерел права повинні бути правовими і базуватися на спільних інтересах українців та всієї Української нації. Заборонено ухвалювати закони, спрямовані на захист особистих або корпоративних інтересів.

Кожен може звернутися до суду із позовом про відшкодування матеріальних і моральних збитків у випадку прийняття Національною Радою України закону, який порушує його права.

Стаття 26. Гарантовано недоторканність особи та її майна. Кожен може бути обвинувачений або заарештований тільки відповідно до норм Українського права.

Рішення про затримання або обшук особи, її житла чи іншого приміщення може видавати суд лише за наявності достатніх об'єктивних, достовірних і обґрунтованих підстав.

Про арешт особи слід негайно повідомити її родичів.

Кожен, хто клопочеться, віддає, виконує або примушує виконувати свавільні накази, притягується до кримінальної відповідальності.

Стаття 27. У разі звинувачення особи у скоєнні злочину, вона має право на швидкий, публічний, справедливий, всесторонній і об'єктивний розгляд справи судом. Така особа повинна знати про зміст і мотиви звинувачення.

Кожен має право в будь-який час користуватися допомогою адвоката.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за одне й те ж діяння. Кожен має право відмовитися свідчити або давати пояснення проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Докази, здобуті за допомогою примусу або іншим неправовим шляхом не мають доказової сили і не можуть братися судом до уваги.

Стаття 28. Право власності - непорушне право, крім випадків, коли власність набута протиправними способами та коли цього вимагає суспільна необхідність.

Набута протиправними способами власність підлягає конфіскації, а власник - правовій відповідальності.

Якщо суспільна необхідність вимагає відчуження власності, то таку необхідність слід довести у судовому порядку, а власник має отримати достатнє відшкодування справедливого і попередньо визначеного розміру.

Стаття 29. Гарантовано право на приватне життя. Ніхто не може втручатися у приватне життя особи, якщо воно не має аморального або протиправного характеру. Таке втручання відбувається виключно за рішенням суду.

Шлюб укладається за вільною згодою чоловіка і жінки. Вони користуються рівними правами і мають однакові обов'язки. Батьки утримують своїх дітей до досягнення повноліття, а дорослі діти - піклуються про своїх непрацездатних батьків.

Стаття 30. Для утримання працівників державного апарату, розвитку науки, культури, освіти, охорони здоров'я та працівників цих галузей існує загальне оподаткування.

Податки встановлюються і стягуються з усіх фізичних і юридичних осіб відповідно до їхніх статків. Кожна фізична або юридична особа повинна сплачувати податки, збори і тарифи в порядку і розмірах, встановлених нормами права у повному обсязі без будь-яких привілеїв.

Усі громадяни особисто або через своїх представників можуть визначати розмір державних та місцевих податків, контролювати їх стягнення та витрати.

Стаття 31. Кожному громадянинові України гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, виїзд та в'їзд в Україну.

Стаття 32. Громадянам гарантовано право на працю та матеріальну допомогу у разі безробіття впродовж шести місяців у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму. Українська Держава повинна допомагати безробітному працівникові набути новий фах.

Наймані працівники мають право на створення профспілок. Нікого не можна змусити стати членом профспілки. Працівник особисто здійснює сплату профспілкових внесків.

Наймані працівники мають право на страйк, під час якого не можуть бути позбавлені права на отримання заробітної плати. Заробітну плату страйкарям виплачують у тому самому розмірі, що й іншим працівникам.

Проводити страйки з політичними вимогами заборонено.

Майно або виробництво, яке має для України стратегічне значення, повинно залишатися в державній власності.

Усі наймані працівники отримують певну частку прибутків кожного виробництва.

Держава зобов'язана створити Центральний депозитарій, який має організувати облік та обіг (купівлю-продаж) цінних паперів.

Усі наймані працівники, які є співвласниками виробництва, вважаються пожиттєво найнятими. Їх звільнення дозволено лише у випадках, передбачених законом. Наймані працівники беруть участь в управлінні виробництвом особисто або через своїх представників.

Стаття 33. Українська Держава зобов'язана надавати фінансову й організаційну допомогу особам, які бажають здійснювати підприємницьку діяльність.

Українська Держава спрямовує соціальну і економічну політику на формування в Україні середнього класу.

Заборонено здійснювати підприємницьку діяльність депутатам Національної ради України, суддям, посадовим і службовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 34. Кожен працівник має право на щотижневий сорокавосьмигодинний відпочинок та щорічну, не менше, ніж двотижневу, оплачувану відпустку згідно з нормами Українського права.

Стаття 35. Громадянам гарантовано соціальний захист. Держава зобов'язана надавати адресну допомогу неповносправним та дітям-сиротам. Розмір такої допомоги не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму.

Право отримувати допомогу гарантує державне соціальне страхування за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, створення мережі закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 36. Держава гарантує виплату пенсій у зв'язку з неповносправністю та особам, які досягли пенсійного віку.

Розмір максимальної пенсії у державі не повинен перевищувати розмір мінімальної пенсії більше, ніж у п'ять разів. Встановлюється однаковий порядок нарахування пенсій усім працівникам. Винятком є особливий порядок нарахування пенсії Президенту України.

Втрачають право на отримання пенсії за віком депутати рад усіх рівнів та державні службовці, які зловживали службовим становищем.

Стаття 37. Усі громадяни мають право на житло. Українська Держава та органи місцевого самоврядування безкоштовно надають житло у володіння і користування нужденним громадянам, які потребують соціального захисту. Таке житло не може стати приватною власністю користувачів.

Стаття 38. Кожен користується правом на охорону здоров'я. Невідкладна медична допомога здійснюється у державних і комунальних медичних закладах безоплатно.

В Україні діє обов'язкове медичне страхування.

Стаття 39. Держава зобов'язана турбуватися про здоров'я українців. Вона сприяє розвиткові фізичної культури і спорту, організації та проведенню спортивних змагань як в державі, так і на міжнародній арені.

Заборонено укладати контракти з іноземними громадянами або особами без громадянства для їх участі в українських спортивних змаганнях та в спортивних змаганнях на міжнародній арені від імені України.

Стаття 40. Громадяни мають право на освіту. Загальна середня є обов'язковою для усіх громадян і надається на безоплатній основі.

Держава зобов'язана забезпечувати здобуття громадянами вищої освіти на конкурсній основі відповідно до рівня знань, здібностей та прагнень особи. Навчання в державних і комунальних вищих навчальних закладах здійснюється на безоплатній основі.

Студенти, які успішно навчаються, отримують стипендію у розмірі мінімального прожиткового мінімуму.

Українська Держава зобов'язана забезпечити випускникам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів перше робоче місце.

Навчання в усіх закладах освіти здійснюється винятково державною мовою.

Стаття 41. Громадяни мають право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, бути на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.

Громадяни здійснюють свою волю через загальноукраїнські та місцеві референдуми і плебісцити. У виборах, референдумах і плебісцитах беруть участь громадяни, які на день їх проведення досягли вісімнадцяти років.

Загальноукраїнські референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків від загальної кількості виборців, підписи яких мають зібрати у двох третинах повітів за умови, що в кожному повіті буде зібрано не менше десяти тисяч підписів.

На загальноукраїнських референдумах громадяни України ухвалюють Конституцію України, зміни до неї, вирішують питання про вступ України до військових блоків, союзів та міжнародних організацій, які обмежують державний суверенітет. На загальноукраїнських плебісцитах виборці реалізують своє право на розпуск Національної Ради України.

Місцеві референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків виборців громади.

На місцевих референдумах ухвалюють статут місцевої громади та зміни до нього, вирішують життєво важливі для громади проблеми. На плебісцитах відкликають депутатів місцевих органів самоврядування, суддів та посадовців органів влади й управління.

Стаття 42. Громадяни мають право проводити мирні збори, мітинги і демонстрації, про які завчасно попереджають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

Заборонено проводити антиукраїнські мітинги, зібрання та демонстрації.

Стаття 43. Моральні або матеріальні збитки, яких зазнає особа через помилкові або неправомірні рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, суду та дії посадовців відшкодовуються в повному розмірі за рахунок винуватців.

Стаття 44. Права і свободи людини і громадянина можуть обмежуватись у разі запровадження в Україні воєнного або надзвичайного стану протягом конкретно визначеного терміну.

Стаття 45. Захист Української Держави, її територіальної цілісності, суверенітету Української нації є обов'язком усіх громадян.

Дозволено вільно набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю усім психічно здоровим та несудимим українцям.

Стаття 46. Захист Вітчизни - обов'язок усіх громадян України.

Усі громадяни, що навчаються у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, повинні протягом чотирьох місяців опанувати використання вогнепальної зброї. У всіх вищих навчальних закладах запроваджуються військові кафедри.

Стаття 47. Обов'язком усіх громадян є збереження і поліпшення безпечного навколишнього середовища.

Українська Держава зобов'язана зберегти наявні заповідні території та парки і сприяти створенню рекреаційних зон.

Усі будівлі, зведені в рекреаційній зоні з порушенням норм екологічного права, слід знести, а місцевість достосувати до природного стану за рахунок порушників.

Стаття 48. Усі громадяни мають дотримуватись норм цієї Конституції та норм Українського права.

Незнання норм Конституції або нерозуміння норм Українського права не звільняє особу від відповідальності за вчинені злочини і проступки.