13. Держава за часів князя Ігоря (912 - 945)

Київська Русь у той час все ще залишалася недостатньо консолідо­ваною і організаційно завершеною.

Центральна влада в землях племінних княжінь була слабкою, а система управління, стягнення данини ("полюддя") й судочинства примітивними.

Місцеві князі намагалися зберегти автономію, а їхня верхівка багатс­тво і владу.

На початку Ігорового правління зросло невдоволення політикою ки­ївського князя. Першими відмовилися платити данину Києву древляни.

У 914р. Ігор здійснив проти них похід і переміг обклавши даниною більшою від попередньої. Особливо жорстокою була боротьба проти ули­чів і тиверців. Ця боротьба закінчилася тим, що вони залишили свої землі і відійшли до межиріччя Південного Бугу і Дністра.

Протягом 912 - 913 рр. Ігор здійснив ряд походів на Схід в результаті яких Русь уклала дипломатичну угоду з Хозарським Каганатом яка давала змогу для проходження руських військ по Дону та Волзі до Каспію. В пері­од свого князювання Ігорю прийшлося вести боротьбу проти печенігів.

На початку 40 - х рр. X ст. київський князь поширив свою владу на Крим і Тамань, де було створено Тмутараканське князівство. У зовнішній політиці Ігор продовжив походи на Візантію. Перший похід 941 р. закінчився невдало зате другий похід у 943 р. був настільки масштабним, що візантійський імператор вирішив укласти мир без бою. Правда ця угода була менш вигідна ніж угоди 907 і 911 рр.

19

У 944 р. Ігор здійснив у дачний похід на Закавказзя в результаті якого

руська армія оволоділа Дербентом, Ширваиом і Бердаа. Чисельні походи і війни приносили славу й багатство князю і його старшим дружинникам, але разом з тим відволікали від мирної праці людей, що ослаблювало еко­номіку країни. Тому князь повинен був постійно збільшувати стягнення данини. Саме під впливом своїх дружинників, Ігор вирішив зібрати додат­кову данину з древлянських племен, що не брали участі в походах. Проте древлянські князі розцінили це як порушення їхніх прав, зібрали воїнів і в 945р. розгромили князівську дружину, а самого Ігоря розірвали, прив'язавши до двох дерев. При цьому заявили: «якщо унадиться вовк до овець то винисе усу отару, аж поки не вб'ють його». Вдова Ігоря Ольга жорстоко помстилася і покарала древлян.

14. Княгиня Ольга і її реформи(945 - 964)

Після смерті Ігоря влада перейшла до його вдови княгині Ольги, яка правила Руссю до змужніння сина Святослава. Вона виявила себе розум-енерпйною і далекоглядною державною діячкою. Намагаючись шечити себе від нових народних виступів, Ольга провела деякі рефор­ми, суть і зміст яких полягали в:

регламентації повинностей залежного населення; визначенні її розмірів і встановленні місць збирання; створенні осередків центральної князівської влада на місцях -«становищ» і «погостів»;

• дружинники не тільки збирали данину, але й виконували адмі­ністративну й судову функції;

Все це було пов'язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих людей.

Ольгою були також влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна і судова система поширені на всі підвладні Києву землі племінних княжінь.

При Ользі розширились права бояр та знатних воїнів у розпоря­дженні общинними землями.

У цей період розбудовувався і зміцнювався стольний град Київ. Лі­тописи від 945 р. згадують резиденцію Ольги у Києві. Археологи розкопа­ли цю велику камінну споруду, яка була прикрашена мармуром і декора­тивною керамікою.

На міжнародній арені княгиня Ольга на відміну від своїх попередни­ків намагалася зміцнювати становище держави не воєнним, а дипломати­чним шляхом . З цією метою вона здійснила у 946 та 957рр. візити до Константинополя, де була прийнята імператором Константаном Багряно-родним. У ході цих візитів було укладено союзницькі угоди, розглядалася проблема християнізації Русі. Ольга добивалася для країни незалежного статусу та рівноправного становища у відносинах з Візантією і Німеччи­ною, з грецьким Сходом і латинським Заходом. В ході цих візитів Ольга прийняла християнство і вела переговори, щоб зробити його державною релігією у своїй державі.

У 959 і 961 рр. Ольга обмінялася посольствами з Німеччиною, маю­чи на меті здобути противагу до Візантійської імперії, яка часто ігнорува­ла інтереси Київської держави.

11 липня 969 р. Ольга померла. Поховали її за християнським звичаєм.

За її правління Київська держава дістала упорядковане управління. На знак пошани до цієї правительки у Києві поставили пам'ятник Княгині Ользі.