9. Заснування Києва

Головним містом полянського сходу став Київ. Його території поча­ли заселяти ще за кам'яного віку. В часи неоліту, міді та бронзи тут про­живали люди. Сучасні дослідники вважають, що Київ як місто, виникло у II половині V століття. Саме в цей період на Замковій горі існувало посе­лення. Археологами винайдено візантійські монети в глиняному посуді часів Юстиніана І (527-566 р.р.). В районі старокиївської гори досліджено з ліпною корчацькою керамікою кінця V - початку VI ст.н.е: Поді-

іахідки виявлені на Подолі, Дитинці, Щековиці. Таким чином, архео­логічні дослідження показали, що з кінця V ст. н.е. починається історія

- X ст. перетворюється на політичний і культурний центр Русі. Літописець Нестор в «Повісті временних літ» подає легенду про за­снування Києва трьома братами Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либіддю. На думку археологів та істориків виникнення Києва відноситься до другої половини V ст. На цій підставі у 1982 р. Відзначалось його 1500 річчя, а одну із станцій Харківського метрополітену назвали «Київська».

Отже, протягом тисячоліття наші предки створили досить високу матеріальну й духовну культуру, яка стала основою для формування могутньої держави - Київської Русі.

10. Утворення і розвиток ранньофеодальної держави, Київська Русь

Розглядаючи цю тему, деякі історики починають її аналіз з подій літа 860 року. Бо саме ця подія знайшла відображення в письменних джерелах на основі яких ми вивчаємо історію Київської Русі. До них належать літо­писи: «Повість временних літ» - Київський XII ст., Гачицько-В о лине ький XIII ст., Новгородський та інші. Саме в цих літописах історики шукають

15

відповіді на тему: Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперше почав княжити?!

Так ось в літопису «Повість временних літ» повідомляється про те, що влітку 860 р. руський флот в 200 лодій на чолі з київським князем Ас-кольдом увірвався до Константинополя і змусив Візантію підписати вигі­дний для русичів договір. Літопис повідомляє, що з того часу «Начася прозивати Руська земля»

Таким чином Київське князівство середини IX століття сповістило середньовічний світ про своє існування й початок боротьби за першість у Європі.

Події 60-х років мали певний резонанс у Західній Європі. Про них йдеться, зокрема, у листі римського папи Миколая І до візантійського ім­ператора Михаїла , у якому згадується напад слов'ян - язичників на Конс­тантинополь.

Імена Аскольда і Діра були добре відомі у тогочасному світі. Араб­ський історик

Аль-Масуді зазначає: «Перший між слов'янськими королями роль аль-Дір; він має великі міста, великі залюднені землі, до столиці йо держави приходять мусульманські купці з різним крамом». Інше арабе: джерело тих часів характеризує Київ як «Найближче місто русів до крг ісламу, місто благодатне, де перебувають царі. Відтіля вивозять різнома­нітне хутро і дорогі мечі». Серед дослідників історії Київської Русі по сьо­годнішній день існують суперечності щодо походження назви «Русь», а також утворення держави на Русі. Табір дослідників розділився на дві групи: «норманісти» і «антинорманісти».

«Норманісти» вважали, що як державність так і назву «Русь» на ки­ївські землі принесли варяги - нормани, вихідці зі Скандинавії, які в добу появи Давньоруської держави вели активну військову, торгову і політичну діяльність.

«Антинорманісти» рішуче виступили проти «вярязької теорії» в ста­новленні державності русів і запевняли, що слово «Русь» є слов'янського походження і не стосується варягів.

Родоначальниками норманської теорії слід вважати німецьких вче­них Г. Міллера, Г. Байєра та А. Шльоцера, яких у XVIII ст. запросила для роботи в Академії наук Катерина II.

Свою гіпотезу вони мотивували на основі довільного тлумачення «Повісті временних літ», де йшлося про закликання слов'янами на князю­вання варязького князя Рюрика та його братів.

Які аргументи висувають представники «норманської теорії», на со­вою користь:

- більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією ( 911, 944 рр.), мають скандинавське походження -

Карл, Інегельд. Веремуд...

- Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни

називали шведів.

- Ісламські географи та мандрівники IX - X ст. завжди чітко роз­діляли «русів» і «слов'ян»

- Візантійський імператор Констянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» ( 950р. ) наводить як слов'янські так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв мають давньонорманське походження.

Проти норманської теорії виступили М. Ломоносов, М. Грушевський, М. Костомаров, М. Тихомиров, Д. Баталій, Б. Рибаков, В Мавродін та інші.

На основі всебічного вивчення різноманітних джерел зокрема літописів, творів арабських і візантійських авторів, вчені дійшли такого висновку:

назва «Русь» слов'янського походження. Це знаходить підтвер-ення в топонімиці України - назвах місцевостей і річок, наприклад:

притока Дніпра - Рось,

притока Росі - Росава,

притока Осколу - Рось,

на Волині - річка Роска,

на Поділлі - річка Русава і ін.

- один з найдавніших ісламських письменників Ібн Хордадберг ( 840 р.) чітко називає русів слов'янським племенем;

- жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонорманське джерело, включаючи саги;

- археологічні матеріали академіка Б. Рибакова досліджені в мо­нографії «Ремесло Давньої Русі» і інших вчених свідчать про те, що більшість знайдених предметів належало слов'янам, а варязькі знахідки були в обмеженій кількості.

- давньоруські літописи свідчать про те, що до приходу варягів у Києві правив князь Кий.

- слов'яцська державність - це результат.тривалого соціально, -економічного і політичного розвитку, її. не можна привнести ззовні.

Сьогодні в історичній науці норманська теорія походження Давньо­руської держави поступово втрачає актуальність.

Яскравим свідченням цього є вислів одного із західних дослідників Г. Штокля: «Перша руська держава середньовіччя виросла з поєднання багатьох елементів. Варяги були лише елементом серед багатьох, однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів».

Історію київської Русі можна розділити на такі основні періоди:

1) 860 - 978 рр. утворення та становлення східнослов'янської держави Київська Русь.

2) У 978 - 1054рр - розквіт Київської Русі; зростання її політичної могутності, розширення території, значні досягнення в сфері економіки і культури;

3) 1054 - 1360 - поступовий занепад і розпад Київської Русі, утворення самостійних князівств.