8. Східнослов'янські племена в VI- IX ст.

Східні слов'яни у VI - IX ст. займали величезну територію Східної Європи - від Карпат до Оки і від Ладоги до Чорного моря. Про територію

розселення слов'ян розповідається у відомому літописі Нестора «Повість временних літ». На території сучасної України проживали такі племена:

— поляни заселяли сучасну Київщину і Канівщину

— древляни - Східну Волинь

— сіверяни - Дніпровське лівобережжя

— уличі - південне Подніпров'я і Побужжя

— хорвати Прикарпаття та Закарпаття

— волиняни(бужани) - Західна Волинь

— тіверці - землі над Дністром

Північно - східну російсьі :оюзів слов'янських племен скла-

дали такі племена:

— словени, або ільменські слов'яни жили на півночі в басейні озера Ільмень і ріки Волхов

— кривичі - у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни і Волги

— в'ятичі - по верхній і середній течії Оки та Клязьми

— Радимичі - між верхів'ями Дніпра і Сожу

До західної-білоруської групи слов'янських племен входили такі пле­мена:

— полочани жили по річці Полоті, притоці Західної Двіни.

— Дреговичі (від слова «дрегва» - болото) жили між Прип'яттю і Західною Двіною на території Полісся.

Історики тривалий час вели дискусії з приводу того, що являли собою в дійсності «племена» Нестора — Літописця і поступово прийшли до висно­вку, що ці племена були насправді великими союзами, початок формування яких можна датувати не пізніше УІ-УПст. н.е. В прцесі подальшої консолі­дації у VII XI ст.. виникли ще ширші політичні об'єднання східних слов'ян, своєрідні «надсоюзи». В арабських джерелах згадується про існу­вання в цей період трьох таких великих політичних центрів: Куляби (Куя-вії), Славії та Артанії. Майже всі дослідники сходяться на тому, що Куявія чи Куяба - Це Київська земля з Києвом. Славію, як правило бачать в землі ільменських слов'ян, головним містом яких у XI ст. став Новгород. Арташя на думку історика В. Шевчука, це Ростово — Суздальська земля, разом із землею, що простяглася до Біло озера. Нестор - літописець у «Повісті вре­менних літ» особливу увагу приділяє племінному об'єднанню полян. За літописом саме з цього племені були перші київські князі - брати Кий, Щек і Хорив, з приходом яких і почалося будівництво Києва, що отримав назву на честь старшого Кия.

Верховним органом самоврядування було віче. Подальший розвиток родоплемінної організації зумовлював появу спочатку виборної, а пізніше спадкової князівської влади, що була вищим виконавчим органом племін­ного управління.

У результаті постійної військової активності племен й зростання сус­пільно - політичного значення князівської влади навколо князя збиралася дружина, основним заняттям, якої була служба в князівському війську. Військові вожді - князі разом з дружиною жили в укріплених городищах котрі з часом перетворювалися в міста (Київ, Чернігів, Галич та ін.)

Господарство східних слов'ян базувалося на землеробстві, техніка якого піднялася на вищий рівень. Землю обробляли плугом з залізним на­ральником. Тяговою силою були коні, воли. У землеробстві практикувала­ся перелогова система, хоча для лісостепової зони були характерні дво і трипілля.

Слов'яни вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, горох, гречку та інші культури. Врожай збирали серпами та косами, зерно молотили на ручних жорнах. Одночасно з землеробством східні слов'яни займалися скотарством, мисливством, бортництвом, рибальством, а також різними ремеслами - ливарним, ковальським, гончарним.

З розвитком економіки активізувалася торгівля. Праукраїнці підгри­мували традиційні торгівельні зв'язки з причорноморськими, прикаспій­ськими містами. Наші купці добре знали шлях до Криму. Особливо жва­вими були торгівельні зв'язки з Візантією шляхом «із варяг у греки».

З території України вивозилися на продаж хутро, мед, віск, невіль­ників. Натомість завозили з Візантії та Греції коштовні тканини, прикраси, посуд, вироби із заліза. З хазарського каганату і Арабського халіфату -шовк, одяг, металеві вироби, прянощі тощо.

В основі релігійного світогляду давніх слов'ян був культ природи. Боги уособлювали явища природи і космосу, а з часом і суспільні процеси. Головними богами у слов'ян були:

- Даждьбог - бог Сонця

- Перун - бог грому

- Сварог - бог неба

- Стрибог - бог вітру

- Род - бог природи та землеробства

15

- Велес - бог худоби

- Ярило - бог весни

- Марена - богиня смерті

- Лада — богиня1 любові і краси

Крім цього слов'яни вірили, що у воді живуть русалки і водяні, у полі - мавки, у лісі - лісовики, у хатах - домовики, у болотах - дідьки! Святку­вали слов'яни середину зими (свято Коляда), весною співали веснянки, а літом відзначали Купалу. Священним деревом для слов'ян був дуб.