7. Слов'яни

Одним з найбільших і найдавніших народів, що населяв Європу, бу­ли слов'яни.

ВЄвропі сьогодні проживає понад 230 млн. слов'ян.

Історія походження слов'ян сягає в сиву давнину - кінець бронзово­го - початок залізного віку.

Походження народів та виникнення їх держав постійно викликають підвищений інтерес у суспільстві. Адже кожна людина хотіла би знати іс­торію походження своєї нації і держави.

Сьогодні, коли Україна стала незалежною державою, набуває особ­ливого значення розв'язання таких складних наукових питань, як похо­дження українського етносу, визначення його місця в колі слов'янських народів, формування етнічної території, виникнення особливостей мови, своєрідності культури, політики. Серед наукових концепцій та гіпотез по­ходження українського народу. Найбільш поширеними є такі:

1. Проросійська що має чітко визначену великодержавну, антиу­країнську спрямованість зміст якої полягає в тому, що окремого кого народу ніколи не було, це лише складова, бездержавна, малоросійсь­ка частина народу великоросійського;

2. Концепція давньоруської «спільної колиски» - «Триєдиної Р\ суть якої полягає у твердженні, що українці разом з росіянами і білоруса­ми виникли з єдиного кореня - давньоруського народу, творінням якого була Київська Русь;

3. Автохтонна кониепиія. яка проголошує український народ ав­тохтонним на своїй землі ще з часів сивої давнини ( від грецького аутос -сам, хтонес - земля, належний за походженням до даної території, місце­вий).

Український народ, на думку авторів автохтонної теорії, розвивався автономно на своїй власній території.

Відомий історик М. Маркевич у своїй праці «Історія Малоросії» роз­глядає минуле українського народу відокремлено від історії народу росій­ського. Автор стверджує, що малоросійський (український) народ похо­дить від іншої, ніж народ великоруський, племінної основи.

Таку ж думку підтверджує український історик М.Костомаров у сво­їй праці «Дві руські народності». Видатний український історик М.С. Грушевський підтримав і поглибив автохтонну теорію походження Украї­нського етносу у своїй «Звичайній схемі «руської» історії й справі раціо­нального укладу історії східного слов'янства».

На думку М. Гру шевського, етнічні початки українців просліджуються на території сучасної України ще з неолітичних часів. Таким чином, факт існування давньоруської народності ним не заперечується, а розклад загальнослов'янської спільноти відразу приводив до утворення трьох ет­нічно близьких, але відособлених східнослов'янських народів.

М. Грушевський у своїх працях наголошував, що порогом історії українського народу слід назвати IV ст. н.е. До цього часу племена на ос-нові яких сформувався український етнос були фактично лише частиною слов'янської групи племен. «Розселення українських племен на їх ниніш­ній території співпадає з початком їх історичного життя. Століття, що на­ступають після розселення, підготовляють державну організацію, історія якої складає головний зміст першого періоду життя українського народу»

- писав М.Грушевський у праці «Нариси історії українського народу».

Найдавніші відомості про давніх слов'ян зводяться до того , що вони займали територію між Дніпром і Дністром, Прикарпаттям і аж до Вісли. їх історію можна починати з II тис. до н.е. З праслов'янами пов'язуються вче-шми ряд археологічних культур Черняхівська І тис. до н.е. - чорноліська, висоцька та інші, виявлені в басейнах Дніпра, Дністра й Західного Бугу.

В численних джерелах перші згадки про ранньослов'янські племена устрічаються у творах римських вчених І - II ст. н.е. Плінія Старшого, Та-аіта, Птоломея, де слов'яни ще фігурують під іменем венеди (венети) і за­ймають територію Східної та Центральної Європи між Дніпром і Віслою, від степів Північного Причорномор'я до узбережжя Балтійського моря.

Про слов'ян подають відомості візантійські автори VI - VII ст. Прокопій Кесарійський, іоанн Ефеський та ін. Вони говорять про склаві-нів - західних слов'ян і антів - східних слов'ян, які займали територію між Дністром на заході і верхов'ями Дону на сході.

Хто ж такі анти?

У книзі готського історика Йордана про «Походження і діяння готів» повідомляється про те, що «анти являли собою частину слов'ян - венедів, що вони найхоробріпгі і живуть над луком Чорного моря, від Дністра до Дніпра а ці ріки віддалені одна від одної на багато днів ходу».

Перша згадка про антів у писемних джерелах датована 375, остання - 602р. н.е.

Мовою антів, на думку лінгвістів , була слов'янська. Імена вождів

(Бож, Мезамир, Лаврит та ін.) теж звучать як слов'янські.

Культура, звичаї та норми їхнього суспільного укладу мали також чітко виражене слов'янське забарвлення Ц

Релігійні уявлення були такими ж язичницькими, як згодом І віра східних слов'ян.

Зважаючи на ці риси, частина істориків О. Шахматов, М. Погоди, С, Соловйов справедливо вважала антів протослов'янами або просто

слов'янами,

На відміну від російських вчених українські історики М. Гру шевсь­кий, В. Щерабаківський вважали, що анти прямі предки українського

народу.

За твердженням сучасного українського історика М, Брайчевського,

самі себе ці люди називали полянами 9 степові люди - сармати — знали і під назвою шггів, тобто «крайніх», тих, що живуть «на краю», «окраїнних людей». Цілком можливо, що саме звідси, від цих «окраїнних людей» 1 антів і бере свій початок назва нашої держави і народу.

Як свідчать писемні та археологічні джерела «анти з давніх давен жили у демократії. Все, що для них корисне чи шкідливе, вони вирішують спіль­но». Живуть вони в убогих хатинах Усі ці люди високі на зріст І надзви­чайно сильні. Більша частина земель зе істром(Дунасм) належать їм

Головним заняттям давніх вяов'ян було землеробство.

Вирощували пшеницю, ячмінь жито, просо, гречку, горох.

Займалися слов’яни скотарством, рибальством і мисливством Роз­вивалися також ремесла, особливо виплавка з болонки руди заліза, вироб­ництво металічних знарядь, виготовлення глиняного посуду, ювелірне виробництво. Розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля, зокрема з римсь­кими провінціями. Слов'яни вивозили хліб, худобу, лісові вироби, а також рабів.

Ввозили олію, вина, посуд, художню кераміку.

Оскільки в середині І тис. н.е. у східних слов'ян відбувався швидкий розклад первіснобудинного ладу і виникали класи, у них з'являються еле­менти державності.

У перші століття нашої ери слов'яни боролися проти готів, у Ш ст. воювали проти Римської імперії.

У VI ст. слов'янам довелося вести війни проти аварів. У цей як пері­од слов'янські племена почали тривалі балкансью війни з Візантією. Вна­слідок цього північна частина Балканського півострова стала слов'янською Тут виникли такі слов'янські держави як Болгарія, Сербія, Хорватія.