6. Античні цивілізації Північного Причорномор'я ї

VIII-VI ст. до н.е.

Важливу роль в історії України відігравали торгівельні й культурні зв'язки з країнами Європи, які починаючи з VШ ст. до н.е. почали колоні­зацію Північного Причорномор'я.

Які ж причини цього явища:

- до переселення на нові землі греків змушувала воєнна агресія з боку персів і лідійців;

- в нових землях греки шукали джерела сировини;

- перенаселення в Греції змушувало надлишок населення мігру­вати;

- нестача землі в метрополії штовхала до освоєння нових тери­торій;

- надлишок продукції змушував греків шукати нові риніт збуту;

- в процесі соціальної боротьби переможені мігрували на нові землі.

Освоєння Грецією території Північного Причорномор'я можна поді­лити на чотири етапи:

На І етапі - середина VII ст. до н.е.

переселенці закладають міста Істрію у пониззі Дунаю та Борисфен на сучасному о.Березань біля м.Очакова. У 2006р. автор побував на розко­пках цього міста.

На II етапі - перша половина VI ст. до н.е.

Розвиваються старі і засновуються нові міста Ольвія поблизу су­часного с.Парутине, Очаківського району, Миколаївської області та Пантікапей (Керч), Феодосія.

На III етапі - II половина VI- початок Уст, до н.е.

з'являються міста Тір (Білгород - Дшстровський).Кергіштід (Євпа-торія).

На IVетапі (Уст, до н.е.)

виникає Херсонес Таврійський (поблизу Севастополя).

V ст. до н.е. Пантікапей підкорив своїй владі міста Фанагорію, Ті-, Корокондаму (понад 20 міст - держав і колоній) Керченського і ького півостровів та Кубані й утворив Боспорське царство. 5лаі одатність клімату греки назвали Чорне море Понтом Евксін грецького - гостинне море), а Азовське - за назвою місцевих племен меотів - Меотійським морем.

Розквіт грецьких міст - держав припадає на V - IV ст. до н.е., після чого починається їх занепад.

Державний лад грецьких міст Причорномор'я грунтувався на тих же засадах, що й політичний устрій античних полісів Греції. За формою пра­вління це були рабовласницькі демократичні або аристократичні респуб­ліки. Причому, якщо в V - II ст. до н.е. тут переважав демократичний еле­мент і вирішальну роль у політичному' житті відігравав демос (народ), то, починаючи з І ст. до н.е., основні важелі управління фактично опинилися в руках невеликої групи аристократичних сімей, влада зосереджується у нової рабовласницької аристократії, демократична республіка замінюється аристократичною.

Вищим органом державної влади у грецьких містах - колоніях були народні збори в яких брали участь тільки повноправні громадяни, яким виповнилося 25 років. Раби, чужоземці, жінки позбавлялися можливості брати участь в управлінні. Народні збори, наділені законодавчими функ­ціями, приймали декрети, постанови, вирішували усі найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики. До компетенції народних зборів входили також вибори посадових осіб і контроль за їхньою діяльністю.

Значну роль в управлінні відігравала також Рада міста, яка обиралася народними зборами і була постійним виконавчим органом влади. Вона го­тувала рішення народних зборів, підбирала кандидатів на виборні посади, контролювала діяльність виборних посадових осіб.

Третьою ланкою управління грецьких міст - колоній Північного Причорномор'я були виборні колегії - магістратури або окремі посадові особи - магістрати. Вони опікувалися фінансами, роботою судових уста­нов, військовими справами. Найбільш впливовою серед міських магістра­тур була колегія архонтів, яка керувала іншими колегіями, могла скликати в разі потреби народні збори.

Яскравим прикладом розвитку грецького міста - поліса є Ольвія, що в перекладі означає - багата, щаслива. Про існування цього міста ми знає­мо із археологічних розкопок, які проводилися з1901 до 1915р. під керів­ництвом Б.Фармаковського, а з 1971р.,Ольвійську експедицію очолював С.Крижицький. Автор цього посібника неодноразово бував на території Ольвії, купаючись у затопленій частині міста, в Бугському лимані знахо див велику кількість простих амфор, а у відвалах розкопок -суду і залізні наконечники стріл.

У 2006р. я побував на екскурсії в Ольвії і ознайомився з останніми знахідками сучасних археологів. Більша частина знахідок з Ольвії зберіга­ється в Ольвійському залі в Ермітажі (Санкт - Петербург), а також в Мос­ковському історичному музеї, в Одеському археологічному музеї і Оль­війському заповіднику створеному у 1924 році.

Особливий розквіт Ольвії припадає на V - IV ст. до н.е. Площа міста сягала 50 га, незатоплена частина - 33 га, а кількість жителів 15 - 20 тис. чоловік. Місто складалося з кількох районів - Верхнє, Терасне, Нижнє. Вони з'єднувалися широкими кам'яними східцями і похилою вулицею. Місто було захищене потужними стінами товщиною до 4 м і баштами. Вулиці міста пересікалися під прямим кутом і замощувалися камінням і черепицею. У місті були проведені водопровідні канали і колодязі. У центральній частині Верхнього міста була розташована головна площа -агора. Тут знаходились будинки органів державної влади, театр, скарбни­ця. В північній частині міста знаходились храми Аполлона, Зевса, Дельфі-нія. Будинки місцевих жителів були кам'яні, а у заможних - з колонадами і фресками. За межами міста був розташований могильник, який займав понад 500 га.

У Нижньому місті знаходилась гавань, ремісничі квартали і рибний

ринок. Ольвійці мали тісні зв'язки т скіфами, сармати, фракійцями. Оль­вія у великій кількості вивозила зерно, продукцію тваринництва, хутра, а ввозила переважно прянощі, маслини, вино, олію, святковий посуд тощо.

Після встановлення в 40-их рр. V ст. до н.е. скіфського протекторату над містом склад населення поповнився за рахунок скіфів. У місті було побудовано палац скіфського царя Скіла. В V ст. до н.е. Ольвія мала дого­вір про подвійне громадянство з Мілетом. Вона входила до складу Афін-ського морського союзу.

У 331 р. до н.е. жителі міста відбили напад Зопірюна, полководця Олександра Македонського. За допомогою Мпрідата VI Євйатора Ольвія звільнилася від скіфського протекторату.

У 48 р. до н.е. готи на чолі з царем Буребістсю захопили і зруйнува­ли місто. Відбудоване за допомогою скіфів воно було значно меншим за розмірами і не відповідало колишній ролі. В І ст. н.е. Ольвія була в залеж­ності від скіфських царів Фарзоя і Інексімея.

В III ст. н.е. нове економічне піднесення міста було перервано нава­лою готів.

На початку IV ст. н.е. напади гунів призели до остаточного знищен­ня Ольвії .

Приблизно теж саме переживало й Боспорське царство. Економічна криза середини II ст. до н.е. послабила міць держави. Особливо згубним для царства виявилося повстання рабів під проводом Савмака, що спалах­нуло в Пантікапеї у 107 р. до н.е. Виступ було придушено, але колишньо­го процвітання Боспору повернути не вдалося.

У І ст. н.е. грецькі міста - держави здебільшого потрапляють в зале­жність до Римської імперії. Проіснували вони до IV - V ст. н.е., коли вна­слідок загального занепаду рабовласницької системи і під ударами сусід­ніх племен дедалі більше втрачали своє значення і врешті занепадаєш.

Таким чином рабовласницькі держави Кіммерія, Гаврика, Скіфія, Сарматія, грецькі міста - держави і Босфорське царство були першими державними утвореннями, що виникли на території України

Звичайно, вони не були українськими, але значною мірою вплинули на процеси зародження, формування і розвитку майбутньої Української держави.