2. Трипільська культура (IV- III тис до н. Є.).

В добу енеоліту на території України була поширена пишна й квіту­ча культура яку вперше виявив при розкопках 1893 - 1906 р. на територіях Обухівського й Кагарликського районів Київської області археолог В.В. Хвойка. Свою назву вона дістала від с. Трипілля. Походження цієї культу­ри не з'ясовано. Одні вчені вважають, що її залишили місцеві племена бі-ро-дністровської культури, інші стверджують, що її носіями були прийш­лі племена з Балкан чи Східного Середземномор'я, а дехто дотримується

думки, що вона з'явилася в результаті злиття як місцевої, так і привнесе ноїкультур.

Які ж головні особливості трипільської культури!?

1_, Швидкі темпи освоєння трипільцями нових територій. Від 50 тис квадратних км. на ранньому етапі, до 190 тис. квадратних км. на заверша­льному.

Трипільці селилися у басейнах рік і залишали після себе як невеликі поселення так і поселення «велетні». Найбільшим поселенням в Європі ці­єї доби вважається Майданецьке поселення на Уманщині. Вчені вважають що воно займало територію до 400 га., а його населення становило від 10 до 20 тис. осіб.

2, Довготривалим періодом поступового розвитку. Від 1500 до 2000 тис. років без значних змін основних рисах культури.

X За своїм походженням трипільська культура хоч і була пов'язана з Балкано - Нижньодунайським регіоном, але в процесі поширення на нові східні території включила в себе елементи місцевих культур.

4 Це була культура пересувних хліборобів. Кожні 50 - 80 років трі пільці залишали засновані поселення через виснаження ґрунту, мівки часто спалювали.

5^ Ця культура була крайньою ланкою північно -ських культур що підгримувала зв'язки з найбільшим у Старо дав світі ареалом скотарських культур євразійських степів.

Трипільське населення жило в постійних оселях, які являли собою чотирикутні будинки: у землю були вбиті дубові стовпи, а між ними пос­тавлені стіни з плетеного хмизу, обмазані глиною. У хаті будували велику піч, а біля неї лежанки з випаленої глини. Стіни і піч іноді розмальовува­ли. Домівки були, як одно - так і дво -, навіть три - поверхові. Основним заняттям трипільців було землеробство. Вони сіяли жито, пшеницю, про­со, ячмінь. Займались також скотарством.

З домашніх тварин розводили рогату худобу, свиней, овець, кіз, ко­ней. Знали прядіння і ткацтво, виліплювали руками і опалювали в печах глиняний посуд. Гончарні вироби мали орнаменти, що складалися із сим­волічних малюнків у вигляді спіралей, трикутників, кіл, фігурок людей та тварин. Вчені вважають що ці малюнки є початком письменності.

Доля трипільських племен остаточно не з'ясована. Частина істориків вважають, що трипільці є прямими предками українського народу. Інші це твердження заперечують. Але як би там не було, потрібно зазначити, що трипільська культура залишила помітний слід у подальшому формуванні українського народу, що знайшло відображення в гончарстві, різьблені по дереву, вишивках, писанках тощо.

3. Доба бронзи (II тис. До н.Е. - початок і тис. До н.Е.).

Наступний період української історії відрізнявся від попереднього багатьма рисами. Насамперед - це винайдення й поширення виробів із бронзи. Бронза була першим штучним металом, вона являла собою сплав міді й олова (подекуди олово заміняли сурмою, свинцем, або миш'яком). Бронзові вироби були твердіші за мідні й тому замінили їх. Однак і вони не могли витіснити кам'яні знаряддя праці та зброю й існували поряд з ними протягом кількох тисячоліть.

Спочатку бронзові речі та зброя надходили в Україну з Кавказу, а потім з Карпато - Дунайського регіону.

На території України досліджено багато майстерень де виготовляли бронзові речі. Так біля села Волоське в Надпоріжжі знайдено близько 70 кам'яних і глиняних матриць для виготовлення 17 предметів - серпів, но­жів, сокир, кинджалів тощо.

Велика кількість скарбів бронзових виробів була знайдена в Причор-змор'ї, Закарпатті, Північне Причорномор'я за кількістю відкритих мета-ійних майстерень з численними матрицями не має собі рівних. Залишки іалень міді виявлено в басейні р. Бахмут, притоки Сіверського Дінця, поблизу м. Артемівська Донецької області, біля сіл Климівка, Мідна Руда. Для цього віку важливим було:

- завершення відокремлення скотарства від землеробства;

- посилення ролі кочового скотарства;

- набуло поширення орне землеробство;

- зростання продуктивності праці й створення умов для майнової не­рівності;

- посилення ролі батьківського права в роді. На цій основі відбувся перехід від матріархату до патріархату, де рід уже складався з ряду сімей які вели своє походження по батьківській лінії. Доказом посилення влади чоловіка в сім'ї і роді - є парні поховання чоловіка і жінки епохи катаком­бної культури, де наявні сліди насильницького умертвіння жінки.

Отже, в цей період первісне суспільство вступило в період розкладу, зміцнювалась патріархальна сім'я, поглиблювалася майнова нерівність общинників, з'явились багаті і бідні, виникла приватна власність, а з нею почали зароджуватися класи. В деяких країнах виникають рабовласницькі держави, але на території України ще зберігався первіснообщинний лад.