15. Князь Святослав (964 - 972)

Він народився приблизно в 930 - 932 рр. і надовго був усунутий від влади своєю матір'ю. Як писав літописець «був він хоробрий та легкий мов барс і багато воював. Не возив за собою ні возів, ні казана, не варив м'яса, а нарізавши тонко чи конину, чи дичину, чи воловину пік на вугіллі й так їв. Не мав намету, а спав на кінській попоні, під голову клав сідло», не любив підступності, зради, а йдучи на ворога попереджав: «Іду на Ви!»

Вступивши у свої великокняжі права, войовничий Святослав Ігоро­вич, пройшов походами щонайменше 8000 - 8500 км.

Його правління ознаменувалося зміцненням міжнародного станови­ща Київської Русі, блискучими воєнними перемогами в Волзькій Булгарії. Хозари, Болгарії (на Балканах ), Візантії.

Протягом 964 - 966 рр. його воєнна активність була зосереджена на Сході.

• Він підкоряє Києву в'ятичів, які сплачували данину хозарам;

• Перемагає союзників хозарів - волзьких болгар та буртасів (мордву);

• Завдає поразки Хазарському каганату, оволодівши його столи­цею м.Ітіль;

• Примушує підкоритися племена ясів і косогів на Північному

Кавказі.

Але тут потрібно зазначити, що розгром і занепад Хазарського кага-нату мав як позитивні так і негативні наслідки. Негативним було те, що розгром Хозари відкрив шлях на Русь печенігам.

Не закріпивши східні кордони держави, Святослав звертає свій пог­ляд на Захід.

У 968р на чолі 60 тис. війська він розпочинає свій похід на Болга­рію, розбиває її військо, захоплює 80 міст уздовж Дунаю і осідає у Переяславці.

Такі дії Святослава стурбували Візантію і вона вирішила нацькувати печенігів на Київ. Діставши звістку про облогу Києва, Святослав поверта­ється на Подніпров'я і проганяє кочівників. Кияни були не вдоволені від­сутністю захисту з боку князя і докоряли йому : «Ти князю, чужі землі шукаєш та пильнуєш, а свою покинув».

З метою зміцнення власної влади по всій території країни Святослав посадив на Київський престол старшого сина Ярополка. древлянську зем­лю віддав Олегові, а Новгородську - Володимирові.

Залагодивши проблеми в Києві Святослав у 969р. розпочинає свій другий похід на Балкани. Досить швидко були захоплені Переяславець і Дорос-спіхи Святослава стривожили візантійців і тому імператор Іоан Цимі-схій виступив у 971р. проти Святослава. Захищаючи свої позиції і честь ру­ської землі Святослав виголосия такі слова; «Не посоромимо землі руської, але ляжемо тут кістьми, бо мертві сорому не мають!»

Битва під Доростолом знекровила обидві сторони і тому вони пого­дилися на мирні переговори.

За мирною угодою 971 р. Русь відмовлялася від претензій на візан­тійські володіння в Криму і на Дунаї.

Візантія зобов'язувалася безперешкодно пропустити русичів з Бал­кан, забезпечивши їх харчами.

Повертаючись 972р. додому Святослав потрапив у засідку біля дніп­ровських порогів і трагічно загинув.

За легендою, святкуючи перемогу князь печенігів наказав зробити з черепа Святослава оздоблений золотом келих з написом: «Чужого шукаю­чи, своє загубив».

Після смерті Святослава між його синами почалася боротьба за кня­жий престол. У цій боротьбі загинув Олег від руки свого брата Ярополка, а потім і сам Ярополк. Київським князем став Володимир Великий.