7

Не 1.3. Виникнення та розвиток психіки. Психіка та свідомість

Поняття про психіку. Виникнення і розвиток форм психічного відображення у тварин як результат еволюції матерії. Етапи еволюції психіки. Психіка тварин і людини. Культурно-історична концепція розвитку психіки людини (Л.С. Виготського). Виникнення і психологічна характеристика свідомості людини. Свідомість як форма відображення дійсності людиною. Стани свідомості. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість.

Література

1. Бенеш Г. Психологія: dtv-Atlas: Довідник: Пер. з нім. / Худож. Герман і Катаріна фон Заальфельд; Наук. ред. пер. В.О. Васютинський. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціаль-ностей. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 с.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986.

4. Годфруа Ж. Что такое психология? – В 2 т. – М.: Мир, 1992.

5. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К.: «А.П.Н.», 2001. – 464 с.

6. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с.

7. Немов Р.С. Психология. – В 3-х кн. – Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение; Владос, 1995.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С.Д. Максименка. – К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990.

10. Психология: Учебник для вузов / Л.Д. Столяренко. – СПб.: Лидер, 2004. – 592 с.

11. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.

12. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1968.

13. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – В 2-х томах. – М., 1989.

15. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, 2001. – 976 с.

Поняття про психіку

Вчені матеріалістичного напрямку розглядають психіку людини як властивість високоорганізованої матерії, яка є продуктом тривалого розвитку. Виникнення і розвиток психіки пов’язані з виникненням і розвитком органічної природи. Розвиток живої природи, психіки йде від елементарних, найпростіших форм до вищих проявів у людини логічного мислення, свідомості.

Історія розвитку психіки людини мала передісторію, яка пов’язана з біологічною еволюцією живих організмів.

Для розуміння того, як виникла психіка людини, її свідомість, необхідно розглянути, як вона виникла в процесі еволюції живих форм, як упродовж мільйонів років розвиток психіки йшов від найпростіших, елементарних форм до вищих, до появи найвищої форми психіки людини – її свідомості.

Усім видам матерії, починаючи від неживої, неорганічної і закінчуючи найвищою складною матерією – людським мозком, властиве відображення, тобто здатність реагувати на впливи. Вищою формою відображення є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення – свідомість. Така точка зору виникла не одразу.

Виділяють такі підходи до розв’язання проблеми виникнення психіки:

1) антропопсихізм – в основі якого лежить думка, що йде від Декарта і підтримується окремими вченими і сьогодні, про те, що психіка властива лише людині;

2) панпсихізм Робіне, Фехнера, які вважали психіку властивістю будь-якої матерії;

3) біопсихізм – визнання психіки як властивості лише живої матерії (Гоббс, Вундт, Геккель та ін.);

4) концепція нейропсихізму (Дарвін, Спенсер), що набула поширення у сучасній психології і фізіології. За нею психіка властива лише організмам, що мають нервову систему.

З появою життя на Землі жива матерія набуває особливих властивостей. Загальною властивістю всіх живих організмів є подразливість – здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певними процесами. Подразливість є необхідною умовою обміну речовин між організмом та середовищем. Це біологічна форма відображення.

Розглянемо її прояв. Тварина відповідає активністю (зовнішньою і внутрішньою) на прямі впливи, які самі по собі позитивно чи негативно впливають на організм. Наприклад, поживні речовини, розчинені в воді, викликають в інфузорії процес асиміляції, тобто їх засвоєння. Дотик стороннього тіла до оболонки амеби викликає процес захоплення (незалежно від властивостей цього тіла).

З виникненням життя відображення стає якісно іншим. У неживій природі об’єкт залишається пасивним щодо впливів, а в живій природі живі істоти проявляють активність, вони вибірково реагують на впливи внаслідок здатності до саморегуляції.

Варто зазначити, що останнім часом з’являються публікації про те, що рослинам властиві складні форми реагування на зовнішні впливи. Елементарні рухи, здійснювані рослинами, називаються тропізмами (соняшник повертається за сонцем, мімоза згортається при дотику; росянка, піймавши в полон комаху, закриває пелюстки квітки тощо). Описують і більш складні прояви реагування рослин.

Подразливість є основою появи більш високого рівня відображення – психічного відображення.

Психічне відображення виникає на певному етапі розвитку тваринного світу у формі здатності відчувати.

Здатність відчувати – це чутливість. Чутливість проявляється в реагуванні на такі впливи середовища, від яких безпосередньо життя організму не залежить, але які сигналізують про біологічно значущі впливи середовища. Наприклад, вібрація павутини, викликана потраплянням у неї комахи, не має прямого відношення до потреб павука, проте вона є для нього сигналом наявності поблизу їжі. Роль сигналу можуть виконувати звуки, запахи, кольори та інші якості предметів та їх поєднання.

Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що виконують сигнальну роль у пристосуванні її до зовнішнього середовища, є початком розвитку психіки у тварин.

Завдяки здатності відображати елементарні зв’язки між подразниками виробляється механізм передбачення очікуваної події. Це забезпечує можливість приготуватися до відображення впливу, який має відбутися (випереджувальне відображення). Наприклад, комахи за запахом, звуком знаходять їжу, особин протилежної статі; звуки і запахи є для них сигналом небезпеки тощо.

Психіка виконує сигнальну функцію в пристосуванні тварин до зовнішнього середовища.

Поява і розвиток чутливості йшла в нерозривному зв’язку з ускладненням способу життя тварин і розвитком у них нервової системи, органів чуття і руху.

У хребетних дедалі активніше розвиваються головний мозок і його вищий відділ – кора головного мозку. Збільшення об’єму й ролі кори головного мозку називається кортикалізацією. Чим більшого розвитку досягає нервова система і мозок тварини, тим вищий рівень її психіки.

Психічний розвиток складається з двох періодів:

1) розвиток психіки у тварин, що підлягає законам спадковості, мінливості та природного добору;

2) розвиток психіки – свідомості у людини, який визначається суспільно-історичними закономірностями.

Стадії розвитку психіки тварин:

1. стадія елементарної чутливості – сенсорна (тварина реагує лише на окремі впливи на неї властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення. Наприклад, гусінь згортається у відповідь на дотик; бджола летить на квіти за запахом);

2. стадія предметного сприймання – перцептивна (перебувають усі ссавці, що мають достатньо розвинений головний мозок; характерна здатність до синтетичного відображення різних властивостей одного об’єкта, часто складного. Наприклад, собака пізнає хазяїна за низкою ознак: голосом, одягом, запахом);

3. стадія найпростішої інтелектуальної діяльності (характеризується складними формами відображення дійсності; здатністю розв’язувати «двофазні завдання»: фаза підготовки (дії тварини керуються не самим предметом, на який вони спрямовані, не кінцевою метою, а тим, що є лише засобом досягнення цієї мети) і фаза діяльності (спрямована на той предмет, який є її безпосереднім чинником)).