18

Модуль 1. Вступ до психології

Не 1.1. Предмет психології, її завдання та наукові принципи. Галузі психологічної науки

Визначення психології як науки. Завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства. Принципи психології. Сучасна психологія та її місце в системі наук. Структура сучасної психології. Стан та розвиток галузей психологічної науки. Значення різних психологічних знань для людини.

Література

1. Бенеш Г. Психологія: dtv-Atlas: Довідник: Пер. з нім. / Худож. Герман і Катаріна фон Заальфельд; Наук. ред. пер. В.О. Васютинський. – К.: Знання-Прес, 2007. – 510 с.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціаль-ностей. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 с.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986.

4. Годфруа Ж. Что такое психология? – В 2 т. – М.: Мир, 1992.

5. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К.: «А.П.Н.», 2001. – 464 с.

6. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с.

7. Немов Р.С. Психология. – В 3-х кн. – Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение; Владос, 1995.

8. Основи загальної психології / За ред. акад. АПН України, проф. С.Д. Максименка. – К.: НПЦ Перспектива, 1998.

9. Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990.

10. Психология: Учебник для вузов / Л.Д. Столяренко. – СПб.: Лидер, 2004. – 592 с.

11. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.

12. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1968.

13. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.

14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – В 2-х томах. – М., 1989.

15. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Харвест, 2001. – 976 с.

Психологія як наука. Предмет психології

Психологія − одна з наук про людину, її життя і діяльність; галузь знань про внутрішній – психічний – світ людини. Термін виник у ХVI ст. і означає власне вчення про душу (психо­логія від гр. psyche − душа, logos − наука). В строгому смислі розуміється як наука про психіку, а психолог – людина, яка професійно займається психологією в теоретичному і практичному плані, зокрема для допомоги людям в певних ситуаціях.

Відокремлення психології від філософії відбулося в ІІ половині ХІХ століття у зв’язку з розвитком об’єктивних експериментальних методів, що прийшли на зміну інтроспекції, і формування особливого предмета психології людини, основними ознаками якого стали діяльнісна активність і присвоєння суспільно-історичного досвіду.

В історичному плані можна виокремити два принципово різних етапи розвитку психології – етапи психології донаукової і психології наукової. Коли йдеться просто про психологію, то зазвичай мається на увазі наукова психологія.

Предмет психології змінювався з плином часу. За часів існування інтроспекції він нерозривно пов’язувався з її методом і представляв собою сферу свідомості людини. В ІІ-му десятилітті ХХ ст., у зв’язку з неприйняттям методу інтроспекції, відбулася зміна предмета психології: ним стала поведінка людини. Так у психологію були введені нові факти – факти поведінки.

З позицій теорії діяльності, предмет психології – це закони породження і функціонування відображення психічного індивідом об’єктивної реальності в процесі діяльності людини і поведінки тварин. У цьому контексті діяльність приймається як вихідна реальність, з якою має справу психологія, а психіка розглядається як її похідна і невід’ємна сторона. Отже, психіка не може існувати поза діяльністю, а діяльність – поза психікою. Простіше, можна сказати, що предмет психології – це психічно керована діяльність.

Предметом психології є психіка людини і тварини.

Психіка – це системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу, в побудові невід’ємної від неї картини світу і саморегуляції на її основі поведінки і діяльності. Психіка забезпечує ефективне пристосування до середовища.

Відображення психічного світу завжди здійснюється в активній діяльності. В психіці представлені і впорядковані події минулого, теперішнього і можливого майбутнього. В людини події минулого виступають в даних досвіду, уявленнях пам’яті; теперішнього – в сукупності образів, переживань, розумових актів; можливого майбутнього – спонуканнях, намірах, цілях, фантазіях, сновидіннях тощо. Психіка людини усвідомлена і неусвідомлена. Основна відмінність людської психіки від тваринної полягає у свідомій цілеспрямованості психічних проявів. Свідомість – її сутнісна характеристика.

Структура психіки складається з: психічних процесів (пізнавальні – відчуття, сприймання, увага, пам’ять; вищі – мислення, уява), психічних станів (емоційно-вольова сфера – емоції, почуття, воля; н-д: радість, настрій, страждання, гнів, страх, сором), психічних властивостей (темперамент, характер, здібності).

Визнається також можливість окремого й незалежного від людського мозку існування психічного у психіці й поза нею.

Психічне – це те, що містить психоенергію будь-якої полярності і може взаємодіяти з психікою та іншим психічним.

У психічному його психоенергії закодовані в думки, почуття, вольові акти, стани, ідеї, установки та інше, які є несвідомі, підсвідомі, свідомі й надсвідомі для індивіда, а також різні за величиною енергетичного потенціалу. Водночас кожна думка, висловлювання, емоція, почуття, вчинок, дія, акт поведінки й сама поведінка та діяльність і окремого індивіда, і будь-якої соціальної спільності містить певний заряд психоенергії, який викидається (впливає) на інші суб’єкти соціального буття.

Психологія вивчає діяльність людини; її психічні процеси, стани, власти­вості; закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; життєве значення психіки. Отже, психологія − наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.

Варто розрізняти предмет і об'єкт психологічних досліджень. Предмет емпіричного пізнан­ня охоплює: 1) всі зафіксовані факти, що стосуються поведінки об'єкта вивчення; 2) всі виміри різних властивостей та зв'язків об'єкта вивчення; 3) знаки і знакові форми, за допомогою яких реєструється емпірична інформація, всі статистичні да­ні про зміни таких властивостей і зв'язків об'єкта вивчення, які виявлені в ході емпіричного дослідження. Об'єкт дослідження фіксує: 1) психіку людини; 2) природне і соціальне буття людини в їх єдності; 3) людину в цілому тощо. До реального об'єкта відносять людину як духовно-тілесну реальність.