Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы сети.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
06.07.2019
Размер:
141.31 Кб
Скачать

44.) Технологія передачі інформації в Internet. Адресація (ір - адресація)

Предыдущий вопрос ответ. +

Технологія IP використовує дейтаграмний метод взаємодії вузлів мережі. Цей метод відрізняється простотою зв’язку будь-якого вузла мережі з будь-яким іншим вузлом, але дає оператору обмежений контроль над розподіленими ресурсами між користувачами.

При підключенні в глобальну мережу Інтернет від поставщика послуг отримуються глобальні IP-адреси, за якими виконується передача даних в глобальні мережі. Якщо виконується зв’язок одного домашнього ПК то дається 1 така глобальна адреса. Для підприємств може бути виділено 1 до декількох таких глобальних мереж, але як правило, кількість ПК підприємств перевищує кількість виданих глобальних адрес. В цьому випадку переходять до технології NAPT. При побудові локальної корпоративної мережі(внутришній) виділяється пограничний маршрутизатор, на якому будується технологія NAPT. Кожний абонент внутрішньої мережі отримує унікальну IP-адресу:

  • для класу А – 10.0.0.0

  • для класу В – від 172.16.0.0 до 172.31.0.0

  • для класу С від 192.168.0.0 до 192.168.255.0

Зовнішньому інтерфейсу пограничного маршрутизатора призначається глобальна адреса. І всі вузли внутрішньої мережі можуть взаємодіяти через одну зовнішню глобальну адресу. Щоб однозначно ідентифікувати кожен вузел внутрішньої мережі при передачі/отриманні даних створюється наступна система. При проходженні пакета із внутрішньої мережі в зовнішню, кожній парі (внутр адреса: номер UDP, TCP-порта відправника) ставиться у відповідність пара(глобальна IP-адреса: призначений номер UDP, TCP-порта). Призначений номер порта обирається проізвольно, однак повинна бути виповнена вимога його унікальності в межах усих вузлів, які отримують вихід у зовнішню мережу. Ці вдповідності фіксуються у таблицю.

45.) Регіональні мережі.

Регіональні мережі в своєму розвитку пройшли три етапи:

I. 60-і роки. Використання існуючої телефонної мережі.

Дві АБС могли взаємодіяти між собою підключаючись до міжнародної телефонної мережі (ТС) за допомогою модему шляхом набору необхідного телефонного номера

Основні характеристики:

Управління взаємодією здійснювалося програмно.

Використовувався асинхронний режим взаємодії.

Максимальна швидкість передачі 800 біт/сек.

II.70-е роки. Поява мережі передачі даних.

Під'єднування абонентської системи до мережі виконується через комутовану телефонну лінію за допомогою модему (у виняткових випадках - через виділену лінію).

Основні характеристики:

Управління взаємодією здійснюється за допомогою однієї з АСС.

Мережа дозволяла використовувати синхронний режим передачі (в умовах виділених ліній).

МАХ швидкість передачі 64 Кбіт/сек (по виділених лініях).

Вузли призначені для комутації і маршрутизації цифрової інформації що поступає по виділених каналах.

Достоїнства: Відносно велика швидкість передачі даних.

Недоліки: Відсутня можливість передавати по одних і тих же каналах дані і мову.

III. 80-і - 90-і роки. Створення мереж загального користування, що відповідають моделі взаємодії відкритих систем (OSI).

Основні характеристики:

Будь-яка ЕОМ підключається до мережі передачі через інтерфейс (шлюз), що забезпечує узгодження результатних даних.

По одній і тій же мережі можуть бути передані дані і мова.

Однією з основних характеристик вузла мережі передачі даних є комутація і маршрутизація інформації. Суть її полягає у виборі Вузлом Зв'язку послідовності каналів, по яких слід передати пакети (блоки, на які ділиться масив інформації перед передачею).

Програмному забезпеченню вузла необхідно вирішити, в якому порядку і по яких каналах направити ці пакети абонентам В. Об цьому процесі говорять, що у вузлі відбувається комутація інформації. Існує два способи комутації інформації: комутація каналів і комутація пакетів.

При комутації каналів заздалегідь шляхом посилки певного сигналу встановлюється зв'язок абонента А з абонентом В, який за допомогою сигналу зворотного зв'язку повідомляє про готовність прийняти повідомлення. Після цього абонент А починає передавати дані. Час передачі даних залежить від довжини передаваного повідомлення, пропускної спроможності каналу (час передачі даних) і часу розповсюдження сигналу по каналу. У момент передачі жодна з частин каналу не може бути використана інший АБС.

Прагнення усунути ці недоліки привело до створення методу комутації пакетів. Суть полягає в тому, що тут кожен пакет має адресу призначення і самостійно передається через підмережу. При використанні цього методу (рис.5.6) у вузлі перевіряється адреса пакету і по кожному з них ухвалюється рішення по якому черговому каналу його передавати. Тут жодна пара абонентів під час сеансу взаємодії не займає монопольно жодного каналу.