34. Загальна класифікація музичних інструментів.

Музичні інструменти – це складні технічні товари тривалого використання, призначені для відтворення ритмічно організованих, фіксованих за висотою звуків або чітко визначеного ритму, а також шумів, що застосовуються в музиці.

Якість звуку характеризується висотою, силою і тембром звучання.

Висота звуку залежить від частоти коливання тіла, що звучить.

Сила звуку визначається інтенсивністю коливань, їх амплітудою: чим сильніший коливальний рух, тим гучніший звук.

Тембр звуку один із найважливіших показників інструмента, що дає можливість вільно відрізняти звучання одного інструмента від іншого, навіть коли вони не знаходяться у полі зору.

Звук – це фізичне явище, яке утворюється внаслідок коливання пружного тіла – джерела звуку (струни, пластинки, мембрани, шкіра, що обтягує барабан, тощо), що створює в навколишньому середовищі звукові хвилі, які сприймаються барабанною перетинкою людського вуха як звук

35. Які музичні інструменти відносять до струнних?

У струнних інструментів джерелом звуку є натягнута струна. До них належать щипкові: балалайки (3-, 4-, 6-струнні; прима, секунда, альт, бас, контрабас); гітари (6-, 7-, 12-струнні); мандоліни (овальні, напівовальні, плоскі); домбри (пікколо, прима, альт, тенор, бас та ін.). Домри і балалайки зазвичай входять до складу оркестрів народних інструментів.

Сьогодні виділяють наступні типи струнних інструментів:  1. Щипкові. Прикладами є гітари, гуслі, балалайки, арфи, домбри, сітари, уди, укулеле та інше. Тут головним способом отримання звучання є щипок. Ця дія здійснюється пальцем, або спеціальним плектром. Варто відзначити, що до даної класифікації іноді відносять і деякі клавішні інструменти. Яскравим прикладом є клавесин, де по струні вібрує пластиковий язичок.  2. Смичкові. Найвідомішими представниками цієї групи є такі струнні музичні інструменти, як скрипка, кобиз, контрабас, альт і віолончель. Для отримання звуку використовується спеціальний смичок з дерева і натягнутих волосків по кінцях конструкції. Ведення такого пристосування по струнах викликає короткострокову мелодійну вібрацію.

3. Ударні. Ці струнні музичні інструменти вимагають додаткових аксесуарів для гри. Таким є маленький молоточок. Ударним струнним інструментом у рідкісних випадках вважають фортепіано. Однак найвідомішим прикладом будуть цимбали. Примітно, що всі дії молоточком виробляються самим граючим.  4. Інші. Всі інші струнні музичні інструменти, які не потрапили в загальноприйняту класифікацію, належать невизначеного виду. Наприклад, эоловая арфа. Для звуковидобування потрібно коливання тятиви, викликане потоком повітря. 

36. Характеристика асортименту щипкових музичних інструментів. Основні вузли гітари.

 Щипкові. Прикладами є гітари, гуслі, балалайки, арфи, домбри, сітари, уди, укулеле та інше. Тут головним способом отримання звучання є щипок. Ця дія здійснюється пальцем, або спеціальним плектром. Варто відзначити, що до даної класифікації іноді відносять і деякі клавішні інструменти. Яскравим прикладом є клавесин, де по струні вібрує пластиковий язичок. 

Гітара являє собою корпус з довгою шийкою — «грифом», що закінчується голівкою. Корпус гітари складається з нижньої та верхньої деки, з'єднаних обичайками. Верхня дека має резонаторний отвір, інколи прикрашений орнаментом — розеткою. З внутрішньої сторони верхня дека підтримується системою розкосів. Уздовж грифу паралельно натягнуті струни, закріплені одним кінцем на підставці корпусу, іншим — на кілочковій коробці на кінці грифа. На підставці корпусу струни прив'язуються або кріпляться нерухомо за допомогою гайок-баранців, на голівці грифу за допомогою кілочкового механізму, що дозволяє регулювати натяження струн.

На гриф гітари накладається металевий анкерний стрижень, потрібний для підтримки грифу (запобігає його деформації від натяження струн), та наклеюється накладка. Зверху, перпендикулярно до грифу, встановлюються лади, відстань між якими розраховується таким чином, щоб при грі на гітарі забезпечити рівномірно-темперований звукоряд. Для зручності виконавця на гриф наносяться мітки. Винятком є безладові гітари, на яких лади не встановлюється.

Струна лежить на двох поріжках — нижньому та верхньому, відстань між ними, що визначає максимальну довжину робочої частини струни, є мензурою гітари. Верхній поріжок розміщений у верхній частині грифа, близько головки. Нижній встановлюється на підставці на корпусі гітари. Функцію нижнього поріжка можуть виконувати так звані «сідла» — прості механізми, що дозволяють регулювати довжину кожної струни.