2.Проаналізуйте корінні відмінності між філософією та наукою, визначте специфіку філософських проблем.

«Est philosophia paucis contenta judicibus, multitudinem consulto ipsa fugiens, eique ipsi et invisa et suspecta; ut si quis universam velit vituperare secundo id populo facere possit.» - Ціцерон

Філософія - особливий вид духовної діяльності, якому притаманний ряд рис, які як зближають її з деякими іншими сферами духовного життя суспільства (наукою, мистецтвом, релігією), так і відокремлюють філософію від них. Найчастіше виявлення специфіки філософії здійснюється через порівняння її з наукою.

В питанні про співвідношення філософії та науки і досі зберігаються розбіжності. Проблема ця не надумана, бо філософія «займає нічийну землю між наукою та релігією» (Б.Рассел).

Філософія та наука мають багато спільного. Це і зовнішня схожість, яка проявляється в теоретичній формі вираження своїх положень. І наукові, і філософські побудови минущі, оскільки вони осягають реальні відносини в об’єктивному світі, який розвивається. Тому багато дослідників вважають філософію наукою. Також філософія і наука тісно взаємопов'язані. З розвитком науки, як правило, відбувається прогрес філософії. Філософія і наука народжуються в рамках конкретних типів культури, взаємно впливають один на одного, вирішуючи при цьому кожна свої завдання і взаємодіючи в ході їх вирішення.

Тепер декілька слів про розбіжності між філософією та наукою.

По-перше, наука має об’єкт пізнання в сфері конкретного, а філософія – в сфері всезагального, тобто головною метою, що визначає наукову діяльність, є отримання істинних знань про реальність. Елементами наукового знання є факти, закономірності, теорії, «наукові картини світу». Винятково важливими для науки можливість перевірки його експериментом. Що стосується філософії, то її висновки не підлягають емпіричній перевірці. М.Бердяєв відзначав: “Філософії світ розкривається інакше, ніж науці, і шлях її пізнання інший. Науки мають справу з частково абстрагованою дійсністю, їм не відкривається світ, як ціле, ними не осягається зміст світу”. Тобто, кожна наука розглядає не світ у цілому, а лише його фрагмент, певну сторону. В області ж філософії досліджуються світоглядні проблеми буття. Сутність філософії – у розмірковуванні над загальними проблемами у системі “світ – людина”, і універсалізм філософського знання робить його недоступним для перевірки в стінах наукових лабораторій. По-друге, ніяка наука не ставить за мету відповідати на питання: як людині слід жити, заради чого жити, в той час коли філософія виступає для людини як вічна потреба пошуку відповідей на питання буття і смислу існування. Інакше кажучи, наука відповідає на запитання – “чому” а філософія - на питання – “для чого”, “з якою метою”. По-третє, в науці завжди мається певна фундаментальна теорія – парадигма, яку приймають усі вчені, що працюють у даній області, у той час, коли у філософії ніколи не було єдиної парадигми, що було охарактеризовано Б.Расселом як “скандал у філософії”. Для неї характерний плюралізм систем, течій, шкіл. Тут ми вступаємо в царство свободи духу - можна прийняти будь-як точку зору, мати свою позицію.

Отже, можна зробити висновок, що науковість може бути суттєвою характеристикою філософії, не перетворюючи її в один з різновидів наукового знання.