Наиур напрям

Натуралізм в мовознавстві. Натуралістична концепція А. Шлейхера. (Класифікація мов по Шлейхеру. Лінгвістична система В. фон Гумбольдта)

Передумови виникнення натуралістичного напряму.

Виникнення натуралізму в мовознавстві відноситися до середини XIX в. І пов’язано бурхливим розвитком в Європі природних наук.

. Кінець 18 ст.-перша половина 19 ст. ознаменовані бурхливим розвитком природознавства, наукові надбання якого стврили собою теоретичну основу промислового і сільськогосподарськог о виробництва, техніки.

Ключовою особливістю в розвитку науки цього періоду є широке застосування електрики у всіх галузях виробництва. І люди вже не могли відмовитися від використання електрики, відчувши її істотні переваги. Багато наукових відкриттів було саме в цій галузі фізики. фізика Нікола Те́сли. Саме завдяки відкриттям Тесли створена дротова і бездротова передача електроенергії, сучасний мобільний зв’язок та Інтернет і ще багато іншого.

У галузі хімії в 19 столітті самим значним було відкриття Д.І. Менделєєвим Періодичного закону. На основі цього відкриття була розроблена таблиця хімічних елементів, яку Менделєєв побачив уві сні. 

 Історичною заслугою Дарвіна є не встановлення самого факту еволюції, а відкриття її основних причин і рушійних сил.

Спробу перенести закономірності формування видів тварин на виникнення і розвиток мов зробив видатний німецький лінгвіст А. Шлейхер.

Ці ідеї Шлейхера розвивав в ряді статей, зокрема у відкритому листі дарвіністів Геккелю, опублікованому під назвою "Дарвінівська теорія і мовознавство" Подібно до того як живі організми походять з простої клітини, так і перші мови складалися з найпростіших форм - коренів. Ці корені стали значущими звуками в силу звуконаслідування. Звук, що видається предметом, викликав той же почуття, що і сам предмет. Це загальне для образу звуку і образу предмета почуття і стало основою, на якій поєдналися звук і предмет. Так представлявся Шлейхеру перехід від "звукових жестів" і звукоподражаний до значущим звукам прамови. Так як такі переходи відбувалися у різних людей і в різних місцях, то прамови було безліч, але всі вони мали однакову "кореневу" праформу. Ці прамови не мали граматики, не було ні імен, ні дієслів, ні відмін, ні дієвідмін. Мова не мав способів для їх вираження, які аналогічні органам живих організмів і виникають у міру їх вдосконалення.

Шлейхер, великий знавець індоєвропейських мов, намагався знайти загальні закономірності їх розвитку з прамови. Побудувавши його гіпотетичну реконструкцію, він навіть написав байку на індоєвропейському прамови. У поглядах на історію мови він спирався на діалектику Гегеля (тріада морфологічних типів мов) і еволюційне вчення Ч. Дарвіна, яке прямолінійно переносив на еволюцію мов: мови народжуються, розвиваються, борються і гинуть. Їх будова аналогічна морфології організмів. Життя мови проходить два періоди - період зростання і період розпаду. Тріада зростання складається з трьох станів: ізолюючі мови, наприклад давньокитайський (в них слова-Коріі міцно не зливаються в реченні з іншим »корінням або афіксами), агглютинирующие. наприклад фінно-угорські (пропозиція складається з механічно "нанизаних" на корінь афіксів; аглютинація - букв, "прилипання"), і флективні (з великим числом закінчень). Зростання мов відбувався в доісторичний період, до появи писемності. В історичний період починається розпад мови, його звуків, форм, перебудова структур пропозиції.

Точка зору А. Шлейхера на мову і його походження викликала глибоке співчуття і зацікавленість Ч. Дарвіна. У своїй позиції він примикає до панували в XIX в. звукоподражательной і междометного теоріям3. Для нього немає сумніву, що людська мова сталася з наслідування природним звукам, голосам тварин, інстинктивним криків самих людей. Жести ж грали допоміжну роль.

Дарвін звертає увагу на сильно розвинену здатність до наслідування у наших найближчих родичів - мавп, а також у інтелектуально недорозвинених людей (мікроцефалів-ідіотів і дикунів). І цілком ймовірно, що наші мавпоподібні предки, особливо виділяються з них обдарованістю, були здатні наслідувати реву хижих звірів, сповіщаючи своїх товаришів про небезпеку, що загрожує їм небезпеки. Такі звуки і з'явилися першим кроком до утворення мови.

Інше джерело мови, за Дарвіном, - це "музичні каданси" первісної людини, які найчастіше звучали під час залицянь і висловлювали різні емоції - любов, ревнощі, радість, виклик супернику. Наслідування "музичним криків" за допомогою членороздільних звуків (Дарвін, мабуть, помилково вважає, що членороздільні звуки властиві тваринам і, отже, первісній людині) і дало початок слів, що позначає різні емоції.

Теорія еволюції — наукова теорія, що пояснює механізми зміни форм живих організмів, їхніх спільнот та причини утворення біорізноманіття на Землі у процесі еволюції. Перші цілісні теорії еволюції були запропоновані на початку ХІХ сторіччя 

Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності.

А́вгуст Шла́йхер, Август Шлейхер (нім. August Schleicher; 19 лютого 1821, Майнінген — 6 грудня 1868, Єна) — німецький мовознавець, визначний представник порівняльно-історичного мовознавства. Один зі засновників індоєвропеїстики, автор моделі генеалогічного дерева мовних сімей у порівняльному мовознавстві.

Народився 19 лютого 1821 року в Майнінгені в родині лікаря Йоганна Готліба Шлайхера (1793—1864). 1840 року вступив до Лейпцизького університету, 1841 року перейшов у Тюбінгенський університет. Ще через два роки, облишив вивчення теології та філософії й пере перейшов у Боннський університет, де зайнявся вивченям класичних мов (давньоєврейська, давньогрецька, латина), мов Близького Сходу та німецьку діалектологію. Закінчив університет 1846 року, по тому працював приват-доцентом, згодом зацікавився слов'янськими мовами й насамперед чеською. Під час революційних подій 1848—1849 в Європі займався журналістською діяльністю в деяких європейських столицях, насамперед у Празі. У 1850—1857 роках — екстраординарний, а з 1853 року ординарний професор Празького німецького університету. З 1857 року Шлайхер обійняв посаду професора Єнського університету. Серед учнів Августа Шлайхера варто згадати таких видатних мовознавців, як Іван Бодуен де Куртене, Август Лескін, Йоганнес Шмідт, Гуго Шухардт.

Праці: «порівняльно-лінгвістині дослідження», де 1 частина розглядає «зетацизм» - зміна певних приголосних під впливом й із виразним прагненням встановлювати закономірності

Елементи натуралістичного підходу до мови містяться вже в роботах В. Фон Гумбольдта і Ф. Боппа, які застосовують термін «організм» і по відношенню до мови. Але тільки у представників натуралістичного напрямкуцей термін одержує яскраво виражене природнонаукове забарвлення.

2 питання

Організм мови – позначення природно виниклої структури , що розвивається і має свою внутрішню організацію. МОВНІ СТРУКТУРИ .

Термін «організм» в XIX ст. вживався дуже широко - як позначення цілісності об'єкта дослідження. У мовознавстві цього часу органічна природа мови тлумачилася різна; частіше за все як єдність значення і відносини, вираженого у формі мови, його категоріях і одиницях.Зазвичай Шлейхера розглядають як творця натуралістичної концепції мови, бо він відносив мову до категорії живих організмів. Про це можна судити з таких його висловлювань: «Життя мови не відрізняється істотно від життя всіх інших живих організмів - рослин і тварин. Як і ці останні, він має період зростання від найпростіших структур до складніших форм і період старіння, в який мови все більше і більше віддаляються від досягнутого найвищого ступеня розвитку та їх форми зазнають збитків »

Мовна сім’я- найбільша одиниця класифікації народів (етносів) за ознакою мовної спорідненості — загального походження їхніх мов від певної мови-основи.

Родовідне дерево- За Шлейхером, і-є прамова розпалася на діалекти в результаті розселення племен. Ці діалекти перетворюються в самостійні мови і подрібнюються знову.

Під впливом природничих наук Шлейхер створив свою теорію родовідного дерева. Історію індоєвропейських мов він пояснив на основі концепції родовідного дерева як схеми прогресу й розгалуження подібно до розвитку рослинного і тваринного світу.

Відповідно до двох напрямків, якими прямували і-є племена, Шлейхер поділяє всі і-є мови на дві гілки: північну (славо-германську), і південну (аріо-італо-греко-кельтську).

Морфологія- розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови

Основні положення натуралізму:

-розмежування мовознавства й філологіхї

- Мо́вна система́тика — допоміжна дисципліна, яка допомагає впорядковувати об'єкти, що вивчаються лінгвістикою — мови, діалекти і групи мов. Результат такого впорядкування також називається систематикою мов.

В основі систематики мов лежить генетична класифікація мов: еволюційно-генетичне угруповання є природною, а не штучною, вона досить об'єктивна і стійка (на відміну від часто швидко мінливої ареальної приналежності). Метою мовної систематики є створення єдиної стрункої системи мов світу на основі виділення системи лінгвістичних таксонів та відповідних назв, вибудуваних за певними правилами . застосовує до класифікації мов біологічну систематику – усю біологічну термінологію переносить на мову (роду відповідає прамова, виду — мова певного етносу, підвиду — діалект, різновиду — говірка, особині — мовлення окремої людини).

- . Шлейхер говорив про відповідність різних типів мов (морфологічна або типологічна класифікація) до епох розвитку Землі. Так, аглютинативні мови порівнювалися з рослинним світом, кореневі мови – це кристали.

3 питання

- Життя мови, за переконанням Шлейхера, складається з двох періодів:доісторичного та історичного (цю тезу вчений запозичив у Гегеля). У доісторичному періоді мова розвивається від простої до складної, збагачується новими формами (тут Шлейхер іде за Гумбольдтом, який стверджував, що всі вищі форми мови виникли з простіших: аглютинативні з ізолюючих, а флективні з аглютинативних). В історичному періоді відбувається регрес, розпад мови (звуки «зношуються», зникає багатство форм, простежується тенденція до спрощення). Це період старіння і поступового вмирання мови. Цим твердженням Шлейхер заперечує Гумбольдту, який вважав, що мова постійно вдосконалюється. Він, як і романтики,стверджував, що морфологічно складні давні класичні мови (санскрит, давньогрецька, латинська) були найдосконалішими. Ця концепція ґрунтувалася на матеріалі індоєвропейських мов, які змінювалися від синтетизму до аналітизму. Морфологічні типи мов, на думку Шлейхера, відповідають різним епохам у розвитку Землі: кристал — кореневі (ізолюючі) мови, рослинний світ —аглютинативні мови, тваринний світ — флективні мови.

- Закони розвитку мови

4 питання

-

5 питання

. Шлейхер – компаративіст.

Першим напрямом, який виник у надрах порівняльно-історичного мовознавства, був натуралізм. Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Виникнення натуралістичної школи зумовлене бурхливим розвитком у середині XIX ст. природничих наук. Основоположником натуралізму став німецький мовознавець Август Шлейхер. Основними працями Шлейхера є «Про морфологію мови» (1859), «Порівняльно-історичні дослідження» (1848),«Німецька мова» (1860), «Компендіум порівняльної граматики індоєвропейських мов» (1861).

Для Шлейхера індоєвропейська мова була цілком реальною. Метою компаративних досліджень він вважав реконструкцію індоєвропейської прамови. Реконструюючи на основі фонетичних законів праформи, він настільки був упевнений, що відтворює реальну прамову, що навіть написав цією «мовою» байку «Вівця і коні». Компаративісти наступних поколінь, знаючи про індоєвропейську мову значно більше, ніж Шлейхер, ніколи не пробували повторити його експеримент. Сучасні вчені вважають, що поки що немає процедури синхронізації реконструйованих праформ (реконструйовані праформи можуть стосуватися різних епох існування прамови). Та й прамова не була однорідною, а складалася з діалектів і говірок. Зрештою, реконструювати можна те, що має залишки (сліди) в сучасних мовах, а те, що зникло, реконструювати неможливо. Шлейхер, на відміну від інших лінгвістів, розрізняв мовознавство і філологію. Мовознавство відносив до природничих наук, а філологію — до історичних. Мовознавця він порівнював із ботаніком (вивчає все, що є в мові), а філолога (літератора) — із садівником (доглядає за мовою, культивує все краще в ній).

Заслуги Шлейхера: сформував «поняття індоєвропейської прамови»; реконструював «індоєвропейську прамову»; ввів поняття «мовного закону».

Недоліком є розуміння мови як природного організму.

6 питання

Першим напрямом, який виник у надрах порівняльно-історичного мовознавства, був натуралізм. Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Виникнення натуралістичної школи зумовлене бурхливим розвитком у середині XIX ст. природничих наук. Основоположником натуралізму став німецький мовознавець Август Шлейхер.

Під впливом природничих наук Шлейхер створив свою теорію родовідного дерева. Його заслугою є те, що він чітко сформував поняття індоєвропейської прамови, тобто мови, від якої походять усі індоєвропейські мови. Такою мовою він цілком резонно вважав НЕ санскрит, як вважали до нього, а мову, яка існувала до появи писемності і зникла, але яку на основі живих мов та пам'яток писемності мертвих мов можна реконструювати. Санскрит, слушно доводить Шлейхер, не індоєвропейська прамова, а найстаріша представниця індоєвропейської родини мов. Згідно з його теорією родовідного дерева колись єдина мова (прамова) внаслідок розселення мовців по різних територіях розпалася на частини, а ті частини в свою чергу розпадалися далі. Схемі родовідного дерева за А.Шлейхером:

Індоєвропейська – слов’яно-німецька(слов’яно-литовська: німецька литовська, слов’янська) тааріо-греко-італо-кельтська (греко-італо-кельтська: албанська, грецька; арійська: іранська, індійська; італо-кельтська: кельтська, італійська).

Сама схема уже застаріла, але принцип генетичної класифікації використовують і нині. Тепер теорію родовідного дерева синтезували з теорією хвиль Й. Шмідта, за якою індоєвропейська мова існувала на великій території, не була єдиною, а складалася з низки діалектів. Нові мовні явища, що виникали на певній території, поширювались, як хвилі від кинутого у воду каменя.Шлейхер вважав: що далі на схід живе народ, то більш давньою є його мова, а що далі на захід, то менше давніх рис і більше новоутворень вона має.

7 питання

тже, оцінюючи натуралічтичну концепцію Шлейхера слід зазначити, що багато з його прямолінійних висловлювань були даниною лінгвістичної традиції свого часу. Мова уподібнювалася живому організму не лише в працях Шлейхера. Але і в роботах Раска (мова – явище природи), Гумбольдта (мова – це природний організм) та ін. лінгвістів ХІХ ст.

Заслуги А.Шлейхера в мовознавстві:

1) чітке формулювання поняття індоєвропейської прамови,

2) розробка методу реконструкції індоєвропейської прамови,

3) робочі прийоми реконструкції праформ, позначення зірочкою (*) незасвідчених реконструйованих форм (їх стали використовувати всі компаративісти),

4) упровадження теорії мовного закону,

5) висування й відстоювання принципу системності в історичному мовознавстві,

6) розвиток морфологічної та генеалогічної класифікації мов,

7) увага до фізіологічного та психофізіологічного боку мовленнєвої діяльності тощо.

Недоліки А. Шлейхера, або положення, що зазнали критики:

1) пояснення причин розвитку мови тільки біологічними чинниками,

2) характеристика індоєвропейських мов як найдосконаліших,

3) відрив розвитку мов від історії суспільства.