Порівняльно-історичний метод
1. Передумови виникнення
У першій чверті 19 ст. мовознавство остаточно відмежовується від філології та виокремлюється в окрему галузь людських знань з своїми об’єктом (мова в усіх її проявах, в усьому обсязі її властивостей та функцій, її будова, функціонування та історичний розвиток.), завданнями, теорією та методами дослідження мови. Вирішальну роль у формування мовознавства як окремої галузі відіграли 2 чинники: а) пробуждення національних рухів з розвитком капіталістичних відносин (суспільний лад, що заснований на принципах приватної власності, ефективності та раціональності використання наявних ресурсів); б) відкриття порівняльно-історичного методу дослідження мов, що дозволило розглядати мовні явища у процесі їх виникнення, становлення та розвитку, а кожну мову – в її історично-генетичних взаємозв’язках з усіма спорідненими мовами.
До екстралінгвістичних передумов належать:
- перемога історичного погляду в різних галузях знань (тобто дослідження минулого людства, що покладається на письмові та матеріальні свідчення минулих подій).
- становлення романтизму як особливого напряму в мистецтві та у гуманітраних дослідженнях (романтизм – прагнення до ідеального).
- знайомство європейців зі санскритом, який буквально вразила дослідників надзвичайною подібністю до форм європейських мов, особливо латинської. В кінці 16 століття італійський дослідник Соссеті, довгий час живе в східній Індії, в своїх листах звертає увагу на риси схожості числівників в італійській, латинській мовах і санскриті. Детальне знайомство з санскритом відбувається майже через 200 років, в 18 столітті. Французький місіонер Керду хотів довести не випадковість цих збігів. Зауваження Керду були цікаві, але остаточне відкриття санскриту пов'язано з ім'ям англійського вченого Джоунса.Джоунс організував в Калькутті азіатське королівське суспільство по вивченню стародавніх рукописів. Він відкрив в цих рукописах санскрит.
У результаті він доповів, що відкрита ним "мова володіє дивною структурою, досконаліша за грецьку, більш багата, ніж латинська мова і більш витончена, ніж обидві ці мови. А що до коренів і граматичних форм, то вона дуже, дуже близька до цих мов. Близькість настільки очевидна, що жоден філолог, вивчаючий їх, не може не прийти до висновку про те, що вони вийшли з одного і того ж джерела."
Але вікном у санскрит стала книга Фрідріха Шлегеля під назвою "Про мову та мудрість індусів". Сам Шлегель в деталях вивчив все, що пов'язано з санскритом. В книзі Шлегеля багато цікавого. Разом із описом форм санскриту, Шлегель спробував вийти в порівняльну граматику. Заслуга Шлегеля полягає вже в самому введенні терміну "порівняльний", запозиченого ним із порівняльної анатомії. Він припустив, що санскрит, оскільки він є досконалішою мовою, є джерелом походження грецької, латинської та інших стародавніх європейських мов.
Лінгвістичні передумови:
-створення багатомовних словників Палласа(200,276),Пандуро, Мітрідат(500).
- спроби порівняння мов до 19 ст. (першим виявився Махмудааль Кашгарі , який створив словник-довідник тюркських мов у 12 ст., потім були спроси Данте «про народне красномоовство, де він порівняв фран, прованс, італ мови та обїєднав їх у групу романських мов». Й. Ю. Скалігер «розвідка про мови європейців», якй виділяє вже тоді 11 мов-основ).
-передвісники порівняльно-історичного методу : М. Ломоносов (на його думку слов мови – це рос, пол, болг... спорідненість ломоносов розглядав як походження близьких за словниковим складом і граматичною будовою мові від єдиного спільного джерела ), У. Джоунз( схдознавець, у своєї першій роботі «Азійські дослідження» проголосв, що санскрит, грец, латин, германські , кельтські, іранські мови становлять одну мовну сім’ю, ці мови походять з одної прамови, схожість грма форм та корені слів не можуть бути випадковістю), Ф. Шлегель (видав книгу про «Про мову і мудрість індійців» вперше вводить поняття порівняльна граматика, ніби іран, герман, грец, лат мови не тільки споріднені зі санскритом, а беруть початок з неї).
Порівняльно-історичний метод дослдження мовознавства- це сукупність наукових-дослідних приймові, на основі яких визначаються групи споріднених мов, розвиток цих мов від прамови по сучасний стан та основні риси самої прамови.
Завдання пор-істор методу полягають у:
1. визначення груп спорідених мов
2. зіставлення та дослідження цих мов для визначення
3. реконструкція прамови
Основоложниками є Франц Бопп(морфологічні одиниці), Якоб Грімм(фонетичні одиниці), Расмус Раск (лекс одиниці), Олександр Востоков(матераіл слов мов) – усі довели спорідненість євпропейських мов незалежно одне від одного.
Індроєвпропеїстика – розділ лінгвістики, що вивчає живі та мертві європейські мови. Займається виявленням різних мовних явищ всередині сім’ї, класифікацією мов, реконструкцією праіндоєвпропейської мови, культури, історії праіндоєропейців.