
- •1. Літературна критика як наукова дисципліна, її формування і розвиток в Україні
- •2. Особливості масової літератури. Особливості масової літератури в Україні.
- •3. Культурні й політичні передумови розвитку літературної критики і журналістики.
- •5. Елементи літературної критики у творах давньої української літератури.
- •4. Проблема періодизації історії української літературної критики. Її зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •12. . Літературна критика та її мета за і. Срезневським (ст. «Несколько замечаний о
- •13. Становлення української літературної критики в 10−20-х роках хіх ст.
- •14. Огляд української літературної критики 30−40-х років хіх ст.
- •15. Внесок «Руської трійці» в розвиток української літератури та критики.
- •16. Структура, тематика, стиль альманаху «Русалка Дністровая».
- •17. Статті я. Головацького «Іван Котляревський», 164-167 «о житті і сочинєніях Грицька Основ’яненка» 169-173.
- •19. Становлення м. Костомарова як літературного критика. Оцінка ним «народних оповідань» Марка Вовчка 231-234.
- •18. Журнал «Основа» (1861-1862) та його роль у розвитку української літературної критики.
- •20. Зміст критичних виступів м. Костомарова «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» 194-211 і «Две русские народности».
- •21. Статті м. Костомарова «Малорусская историческая народная поэзия» 216-217 та «Слово о Сковороде 234-237 по поводу рецензии на его сочинения в “Русском слове”».
- •22. П. Куліш як літературний критик. Його стаття «Гадки при святкуванню осьмих роковин Шевченкової смерті».
- •23. Життя та суспільно-культурні погляди п. Куліша. Проблематика його статті «Перегляд українських книжок» 310-315.
- •26. Проаналізувати зміст статті п. Куліша «Зазивний лист до української інтелігенції».
- •24. Проблематика статей п. Куліша «Об отношении малороссийской словесности к общерусской» та «Характер и задача украинской критики» 238-256.
- •25. Розкрити зміст статей Куліша «Квітка та його повісті» 278-294, «Переднє слово до громади» 256-263.
- •27. Т. Шевченко про значення літературної критики та вимоги до літератури. Оцінка ним творчості попередників та сучасників у літературі. Передмова до нездійсненого видання
- •29. Публіцистично-журналістська діяльність о. Маковея. Проблематика його статей «Андрій Чайковський» та «Ольга Кобилянська».
- •28. Літературно-критична діяльність п. Грабовського. Аналіз його статей «Дещо про творчість поетичну» та «Слівце на слівце».
- •30. Леся Українка – критик творів зарубіжних письменників. Її погляди на особистість у статті «Винниченко».
- •31. Оцінки Лесею Українкою творчості українських письменників у статті «Малорусские писатели на Буковине».
- •32. Літературно-критичні виступи м. Коцюбинського. Основні тези його статей «Філянский. Лірика» та «Іван Франко».
- •33. Літературно-критична діяльність і. Франка. Проблематика статтей «Слово про критику», «Із секретів поетичної творчості».
- •36. Літературна дискусія 1925-1928 рр.
- •37. Літературні критики української діаспори.
- •38. Новітня українська літературна критика (кінець хх – поч. Ххі ст.).
19. Становлення м. Костомарова як літературного критика. Оцінка ним «народних оповідань» Марка Вовчка 231-234.
«Народні оповідання» Марка Вовчка представляю! со- брание рассказов из простонародного бьіта, передаваемьіх народною речью, больиіею частью от лица женщин. автор довольствуется характеристическими чертами, и на всех его рассказах лежит отпечаток сжатости и вьіпук- лости образов. них есть что-то антич- ное: Все непринужденно, все ес¬тественно: зто речь народа, но не рассказчика-народа, не списанная со слов хотя народного человека. «Козачка», «Одарка», «Панська воля», «Знай, ляше» и «Викуп»—изображают случаи в жизни малороссийско¬го поселянина, порождаемьіе неестественннм и ненормаль¬ним отношением земледельцев к землевладельцам, «Сестра», касается положення бедной работници, зависящен от зажи- точньїх хозяев. Таким образом, «Народні оповідання» вм- ступают с голосом правди н человеколюбия за слабих і беззащитньїх.
18. Журнал «Основа» (1861-1862) та його роль у розвитку української літературної критики.
Журнал «Основа» являє собою кульмінацію в сюжеті розвитку української журналістики першого періоду. Він почав виходити в 1861 році. Наприкінці 1850-х років у С.-Петербурзі зібралося велике українське тріо кирило-мефодіївців: Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш. Їїхня спільна праця й уможливила появу «Основи». «Основа» замислювалася за типом російського «толстого» журналу того часу. Журнал обіцяв друкувати твори українською мовою або такі, що відображають життя й природу України; історичні дослідження та джерела з її історії; праці з етнографії; статті, присвячені проблемам виховання й освіти; обіцялося широко висвітлювати питання землеробства, сільського господарства, промисловості й торгівлі; подавати урядові постанови, які стосуються південно-руського краю; вміщувати критику й бібліографію з україніки. Перший номер журналу вийшов з друку 12 січня 1861 року. На його обкладинці стояли слова: «Основа южно-русский литературно-ученый вестник». Часопис проіснував майже два роки і припинився на десятому числі 1862 року. Перший номер журналу вийшов з друку 12 січня 1861 року. На його обкладинці стояли слова: «Основа южно-русский литературно-ученый вестник». Часопис проіснував майже два роки і припинився на десятому числі 1862 року. Найголовнішим автором «Основи» слід вважати Т.Шевченка, твори якого друкувалися щономера. Другою постаттю в літературно-художньому відділі була Марко Вовчок. Марко Вовчок стала знаменитою в 1858 році, коли з'явилася її книжка «Народні оповідання», Третім (після Т.Шевченка й Марка Вовчка) з найбільш знаменитих авторів художнього відділу «Основи» був Олекса Стороженко. Четвертим автором, який визначав характер белетристичного відділу журналу, був Пантелеймон Куліш. Він взагалі був дуже плідним письменником «Основи», дуже часто виступав у ній як з російськими, так і з українськими творами. З інших авторів «Основи» варто відзначити Леоніда Глібова. У журналі були опубліковані його класичні твори: байки «Вовк та Кіт», «Вовк та Мишеня». Кілька творів опублікував в «Основі» Данило Морд овець (наприклад, оповідання «Солдатка» (1861, № 5))..Степан Руданський опублікував в «Основі» ліричні вірші, серед них знамениту «Пісню». Публікував журнал і «шухлядні» твори. Так, у № 11-12 за 1861 рік вперше вийшла друком у світ драма Якова Кухаренка. Головна властивість історичних праць М.Костомарова, опублікованих в «Основі», їхня історіософічність. «Думки про федеративне начало в давній Русі», «Дві руські народності». «Риси народної південноруської історії». В цілому діяльність П.Куліша теоретика й історика літератури була кориснішою для «Основи». Серед них найбільшої уваги заслуговує стаття Володимира Антоновича «Моя исповедь», опублікована в першій книжці журналу 1862 року. ричини припинення видання «Основи» були такі: вичерпання коштів,, брак передплатників. внутрішні суперечності в редакційному колективі. Суперечності між В.Білозерським, реальним редактором, який ніс відповідальність за всі матеріали, надруковані в ньому, і П.Кулішем, негативне враження на читачів та передплатників справляла несвоєчасність виходу номерів «Основи». «Основа» спричинилася до різкого зростання української національної свідомості в усій Росі, Основа» відіграла роль прикладу, якоюсь мірою навіть недосяжного ідеалу художньої творчості, публіцистичної майстерності, «Основа» створила взірцевий ідеал єдності українських діячів,, журнал мав величезний вплив на розвиток української літературної мови, яка до «Основи» розвивалася майже виключно в межах стилю художньої літератури. «Основа» пробудила громадянство до української творчості, стимулювала й активізувала діяльність О.Стороженка, С.Руданського, О.Кониського А.Свидницького, Т.Рильського, В.Антоновича. Дехто з майбутніх громадівців (В.Антонович, Т.Рильський, О.Кониський. «Основа» продемонструвала рівень сучасної української літератури, Основа» гідно підсумувала перший період розвитку української журналістики.