
- •1.Поняття дитинство
- •2.Проблема історії дитинства
- •3.Становлення дитячої психології як науки
- •4.Основні напрямки розвитку вікової психології
- •5.Сучасні підходи до проблем вікової психології
- •6.Предмет та завдання вікової психології
- •7.Розвиток-ключове поняття дитячої психології
- •8. Концепції та теорії психічного розвитку дитини
- •9.Принципи психічного розвитку дитини
- •10.Механізми психічного розвитку дитини
- •11.Вікова періодизація
- •12.Вродження здібності немовляти
- •13. Психічний розвиток новонародженого
- •15. Особливості розвитку дитини періоду раннього дитинства
- •14 Психічне життя немовляти
- •16.Становлення предметно-маніпулятивної діяльності
- •17. Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві
- •18.Психологічні особливості раннього дитинства
- •19. Криза 3-х років
- •20.Гра та її роль у розвитку дитини
- •21.Структурні компоненти гри
- •22.Психологічні особливості дошкільного віку
- •23.Особливості діагностування дітей до школи
- •24.Анатомо-фізіологічні особливості молодшого шкільного віку
- •25.Адаптація першокласника до школи
- •26. Навчальна діяльсть-провідна діяльність молодшого шкільного віку
- •27.Психологічні новоутворення молодшого шкільного віку
- •28. Концепція розвитку інтелекту Піаже
- •30.Загальна характеристика підліткового віку
- •31.Класичні дослідження кризи підліткового віку
- •32.Новоутворення підліткового віку
- •33.Статевий розвиток у підлітковому віці
- •34.Соціалізація особистості
- •35.Загальна характеристика ранньої юності
- •36.Юність з дочки зору різних наукових дисциплін
- •37.Загальна характеристика періоду
- •38.Когнітивні особливості періоду ранньої дорослості
- •39. Особливості розвитку особистості студента
- •40. Загальна характеристика студентського періоду
- •41.Адаптація студентів-першокурсників до навчання у вузі
- •42. Особливості мотивації сфери періоду ранньої дорослості
- •43.Система цінностей на порозі 30-ліття
- •44. Загальна характеристика зрілого віку
- •43.Розвиток когнітивної сфери в зрілому дорослому віці
- •44. Стрес в житті людини в період середньої дорослості
- •45. Особливості мотиваційної сфери зрілого віку
- •46.Поведінкові реакції періоду середнього віку
- •47. Характеристика періоду геронтогенезу
- •48. Вікова динаміка психофізіологічних функцій періоду геронтогенезу
- •49. Предмет та завдання педагогічної психології
- •50.Структура педагогічної психології
- •52. Завдання педагогічної психології
- •51.Методи педагогічної психології
- •53.Психолого-педагогічні теорії навчання
- •54. Поняття мотив і мотивація
- •55.Основні напрямки дослідження мотивації
- •56. Теорії мотивації
- •57. Психологічні основи педагогічної діяльності
- •58.Обективні та субективні передумови педагогічної діяльності
- •59. Проблемний характер педагогічної діяльності
- •60. Основні дидактичні концепції
- •61. Теоретична модель структури педагогічної діяльності
- •62. Елементи системного підходу в діяльності вчителя
- •63.Конфлікти в діяльності вчителя
- •64.Стилі педагогічного спілкування
- •Існує чотири типи виховання
- •Існує чотири типи виховання
- •70. Педагогічна запущеність
- •71.Казка та її виховне значення
- •72.Характеристика сімї як інституту соціалізації
- •73. Основні функції сімї
- •74. Складові сімейного благополуччя
- •75. Труднощі виховання дітей в неповних сімях
70. Педагогічна запущеність
ЗАПУЩЕНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНАстійкі відхилення від норми в моральній свідомості й поведінці чи навчальній діяльності, спричинені недоліками педагогічного впливу. Дітей із 3. п. слід чітко відрізняти від психічно аномальних. Педагогічно запущена дитина є психічно нормальною й фізично здоровою, однак не має знань та умінь, необхідних для нормальної життєдіяльності. Розрізняють поняття 3. п. і важковиховуваності. Причинами 3. п. можуть бути недоліки виховання в родині, незадовільні побутові умови, погана організація навчально-виховного процесу, бездоглядність, негативний вплив вулиці. У педагогічно запущених дітей спостерігаються затримки розумового розвитку, втрата інтересу до навчання, відставання з окремих навчальних предметів, відчуття дискомфорту в колективі, заниження відповідальності і організованості тощо. 3. л. піддається корекції з боку педагогів. Засоби впливу значною мірою залежать від особливостей темпераменту й характеру дитини. Для корекції 3. п. насамперед слщ провести діагностику її причин, знайти індивідуальний підхід до дитини, використовувати виховні можливості дитячого колективу, залучати учня до реальних процесії) життєдіяльності класу, школи. Завдання педагогів — ліквідувати несприятливі тенденції в розвитку школярів на такій стадії 3. п., коли вони ще не набули стійкого характеру.
71.Казка та її виховне значення
Казки можна сміливо назвати одним з найбільш ефективних засобів виховання дитини. ні для кого не секрет, що діти навчаються в грі, а казка - це та ж гра, тільки гра в уяві. дитини набагато простіше навчити якихось навичок під час гри - так само і пояснити йому щось набагато простіше за допомогою казок.Відзначаючи роль дитячих казок у розвитку малюка, варто сказати про те, що казки не тільки здатні розширити словниковий запас дитини, але також допомагають навчитися правильно будувати діалог зі співрозмовником, а також допомагають розвивати логічну зв'язну мову. До речі, дуже важливо робити мову малюка красивою, образною, емоційною - і в цьому також може допомогти казка. Крім усього іншого, під час прочитання казки у малюка формується і закріплюється вміння ставити запитання.
Завдання виховання дитини за допомогою казки є досить складною. необхідно враховувати, що кожна дитина індивідуальна і, відповідно, під його потреби, особливості, потрібно вибирати ті чи інші казки.
При цьому варто згадати, що в казках міститься мудрість, накопичена багатьма поколіннями. Сьогодні дуже модно дорікати казки в жахливій реалістичності. Але при цьому жорстокі дії, описані в казках, дитина сприймає як образ. Проте, якщо малюк постійно бачить сцени насильства по телевізору, то сприймати їх образно в казках він вже не зможе, а тому необхідно кожен раз розмовляти з дитиною, пояснюючи йому, що зло має гинути.
72.Характеристика сімї як інституту соціалізації
Сім'я відіграє особливу роль у всій історії розвитку людського суспільства. Саме вона виступає в ньому як носій "соціальної спадкоємності". Сім'я є найважливішим соціальним інститутом, це ціла система зв'язків: шлюбних і родинних, господарських і правових, етичних і психологічних. Тому сім'я відтворює людину не тільки як біологічну істоту, але і як громадянина, оскільки саме в ній, передусім, відбувається соціалізація особистості. Всю сукупність найважливіших проблем, пов'язаних з сім'єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім'ї.
Сім'я представляє собою складний соціальний феномен. Вона є якнайдавнішим природним співтовариством людей, зв'язаних кровною спорідненістю. Разом з тим — це мала контактна група людей, які взаємодіють між собою, це особлива форма взаємодії.
Це — особливий соціальний інститут, який регулює відтворення людини за допомогою особливої системи ролей, норм, організаційних форм.
Як соціальний інститут сім'я вивчається на макрорівні, в цьому плані аналізуються перш за все її соціальні функції. При цьому функціоналісти виходять з гармонії сім'ї і суспільства як цілісності, розглядають функції сім'ї як природний вияв і реалізацію потреб суспільства. Представники конфліктного підходу звертають увагу на складний, суперечливий характер сімейних відносин, на рольові та інші конфлікти, які виникають на фунті суперечливих сімейних і інших відносин. Очевидно, складність феномену сім'ї робить необхідним об'єднання різних підходів. Важливо ураховувати, що, вивчаючи міжособистісну взаємодію, не можна абстрагуватися від того, що групова поведінка залежить від соціальних, економічних і соціокультурних умов життєдіяльності сім'ї, тобто об'єднання підходів сприяє більш глибокому аналізу.
Як особливий соціальний інститут, як елемент соціальної структури сім'я тісно пов'язана з економікою. Особливості сім'ї, її історичні типи визначаються пануючими економічними відносинами. Сім'я не обмежується лише родинними взаєминами, а передбачає і спільне мешкання родичів, наявність спільних елементів побуту, сімейного домашнього господарства, розподілу праці.
Сім'я має високу персональну значущість. Для більшості людей сьогодні — це необхідний життєвий осередок, особлива ніша, яка оберігає, захищає людину.
Соціологія сім'ї — це область соціології, що вивчає формування, розвиток і функціонування сім 7, шлюбно-сімейних відносин в конкретних культурних і соціально-економічних умовах.