- •Молекулярна фізика та термодинаміка
- •I. Основні положення молекулярної фізики і термодинаміки
- •1.1. Молекулярна фізика і термодинаміка, їх завдання та методи
- •1.2. Макроскопічні параметри системи та їх мікроскопічне тлумачення
- •1.3. Основні газові закони. Рівняння стану ідеального газу
- •1.4. Тиск газу з погляду молекулярно-кінетичної теорії
- •1.5. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •II. Перший закон термодинаміки
- •2.1. Вступ
- •2.2. Внутрішня енергія термодинамічної системи
- •2.3. Теплота і робота як форми передачі енергії
- •2.4. Теплоємність
- •2.5. Перший закон термодинаміки
- •2.6. Ізопроцеси в ідеальних газах
- •III. Другий закон термодинаміки
- •3.1. Можливості першого закону термодинаміки
- •3.2. Колові процеси
- •3.3. Цикл Карно
- •3.4. Нерівність Клаузіуса
- •3.5. Ентропія і її властивості
- •3.6. Другий закон термодинаміки
- •3.7. Статистичний характер другого закону термодинаміки
- •IV. Термодинамічні потенціали
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Внутрішня енергія
- •4.3. Енергія Гельмгольца
- •4.4. Ентальпія
- •4.5. Енергія Гіббса
- •V. Третій закон термодинаміки
- •VI. Статистичні розподіли
- •6.1. Короткі відомості з теорії ймовірностей
- •6.2. Закон розподілу Больцмана
- •6.3. Закон розподілу Максвелла
- •6.4. Закон розподілу Максвелла–Больцмана
- •6.5. Закон рівномірного розподілу енергії за ступенями вільності
- •6.6. Внутрішня енергія й теплоємність ідеального газу
- •VII. Явища переносу в газах
- •7.1. Середня довжина вільного пробігу молекули
- •7.2. Дифузія в газах
- •7.3. Внутрішнє тертя з газах
- •7.4. Теплопровідність газів
- •VIII. Реальні гази
- •8.1. Відхилення реальних газів від ідеальності
- •8.2. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •8.3. Ізотерми реальних газів. Фазові переходи
- •8.4. Критична точка. Закон відповідних станів
- •8.5. Внутрішня енергія реального газу
- •8.6. Ефект Джоуля–Томсона
- •8.7. Зрідження газів та отримання низьких температур
- •IX. Рідини
- •9.1. Деякі властивості та будова рідини
- •9.2. Поверхневий натяг рідини
- •9.3. Поверхнево-активні речовини. Адсорбція
- •9.4. Змочування
- •9.5. Тиск викривленої поверхні. Капілярні явища
- •Х. Кристали
- •10.1. Особливості кристалічного стану
- •10.2. Класифікація кристалів
- •10.3. Фізичні типи кристалів
- •10.4. Дефекти в кристалах
1.3. Основні газові закони. Рівняння стану ідеального газу
Найпростішим
об'єктом досліджень в молекулярній
фізиці і термодинаміці є
ідеальний газ. Багато газів (водень,
гелій, кисень, повітря тощо) за звичайних
температур та атмосферних тисків з
деяким наближенням можна вважати
ідеальними. Так, за звичайних умов
концентрація газів становить приблизно
.
За такої концентрації середня відстань
між молекулами (
)
настільки велика в порівнянні з їх
розмірами (
),
що силами взаємодії між молекулами
можна знехтувати. Сумарний власний
об’єм молекул в об’ємі
приблизно дорівнює
,
і його за певного наближення теж можна
не враховувати.
На основі експериментів з такими досить розрідженими газами було виявлено ряд законів, які строго виконуються для ідеальних газів, а для реальних газів можуть бути використані лише за певних умов: не дуже низька температура, відносно низький тиск, проста структура, малий розмір і низька концентрація молекул газу та ін.
З
акон
Бойля–Маріотта.
У 1662р. англійський вчений Р.Бойль,
вимірюючи об'єм
газу за різного тиску, виявив, що за
постійної температури об'єм
даної
маси газу обернено пропорційний до його
тиску , тобто
(1.1)
де
– постійна величина, пропорційна
кількості молів газу і його абсолютній
температурі.
Незалежно від Р. Бойля французький
вчений Е. Маріотт у 1676р. дійшов такого
ж висновку. Це відкриття і отримало
назву закону Бойля–Маріотта.
Закон Гей-Люссака. У 1802 р. французький учений Ж.Л. Гей-Люссак опублікував виявлений ним закон, згідно з яким об’єм даної маси газу за постійного тиску змінюється лінійно з температурою, тобто:
(1.2)
де
і
– об’єми газу відповідно при температурах
t°С
і 0°С ;
–термічний
коефіцієнт розширення при постійному
тиску. Величина
для всіх
газів за нормальних умов приблизно
однакова і дорівнює 1/273
К-1
у разі вимірювання температури газу
в градусах Кельвіна.
П
ереходячи
до абсолютної шкали температур, рівняння
закону Гей-Люссака можна записати
у вигляді:
(1.3)
Закон Шарля. У 1787 р. французький фізик Ж.Шарль виявив закон,
відповідно до якого тиск даної маси газу при постійному об’ємі змінюється лінійно з температурою, тобто:
(
1.4)
де
і
–
тиск
газу відповідно за температур t°С
і
0°С ;
–
термічний коефіцієнт
тиску за постійного об’єму. Величина
для
всіх газів за нормальних
умов приблизно однакова і, аналогічно
величині
,
дорівнює
1/273 К-1.
П
ереходячи
до абсолютної шкали температур, закон
Шарля запишемо у вигляді рівняння:
(1.5)
Закон Авогадро. У 1805 р. Гей-Люссак сформулював закон з’єднувальних об'ємів для газів, відповідно до якого об'єми газів, що реагують між собою чи утворюються при хімічній реакції, знаходяться у відношеннях невеликих цілих чисел. Для пояснення цього емпіричного закону італійський вчений А.Авогадро в 1811р. висунув гіпотезу, відповідно до якої в рівних об'ємах різних газів за однакових температур і тисків міститься однакове число молекул. Ця гіпотеза була підтверджена дослідно з точністю, що відповідає відхиленню реального газу від ідеального, і в даний час вважається законом Авогадро.
А із закону Авогадро випливає, що один моль будь-якого газу, близького за станом до ідеального, за однакових температур і тисків займає один і той же об'єм.
З
а
нормальних умов цей об'єм
м3/моль
л/моль.
Це
призводить до такого співвідношення
між густинами
,
молярними масами
і
питомими об'ємами
двох
газів:
(1.6)
Питомий
об'єм – це об'єм одиниці маси речовини.
Молярна маса – це маса одного моля
речовини. Під молем розуміємо кількість
речовини, що містить стільки ж структурних
одиниць (молекул, атомів чи інших
частинок), скільки атомів міститься в
ізотопі вуглецю 12С
масою
0,012 кг. Це число атомів називають числом
Авогадро
.
Р
івняння
стану ідеального газу.
Оскільки відповідно до законів
Бойля-Маріотта
і Гей-Люссака об'єм даної маси газу є
функцією тиску і температури:
,то його повний диференціал:
(1.7)
Оскільки
не
є функцією температури, то рівняння
(1.3) можна
записати у вигляді:
.
Тоді
з рівнянь (1.1) і (1.3) знаходимо:
(1.8)
Підставивши значення системи рівнянь (1.8) у рівняння (1.7), одержимо:
(1.9)
Інтегруючи рівняння (1.9), одержуємо:
(1.10)
д
е
С – постійна інтегрування. Потенціюючи
це рівняння, одержуємо рівняння
стану ідеального газу:
(1.11)
Це
рівняння було отримано в 1834 р. французьким
фізиком Б.Клапейроном. У
1874 р. Д.І.Менделєєв надав рівнянню (1.11)
більш універсального вигляду, записавши
його
для одного моля газу з об’ємом
:
(1.12)
де
R
– постійна величина, що відповідно до
закону Авогадро буде
однаковою
для всіх газів, якщо кількість газу
дорівнює одному молю. Тому її
називають
універсальної газовою сталою. Чисельно
її
значення,
що дорівнює
8,31
,
можна розрахувати за рівнянням (1.11) за
нормальних умов
.
Помноживши
рівняння (1.12)
на число молів
,
одержимо рівняння стану ідеального
газу для довільної маси
:
(1.13)
Рівняння (1.12) і (1.13) називають рівняннями Менделєєва-Клапейрона.
Вони поєднують усі газові закони: Бойля-Маріотта, Гей-Люссака, Шарля, Авогадро.
