- •Молекулярна фізика та термодинаміка
- •I. Основні положення молекулярної фізики і термодинаміки
- •1.1. Молекулярна фізика і термодинаміка, їх завдання та методи
- •1.2. Макроскопічні параметри системи та їх мікроскопічне тлумачення
- •1.3. Основні газові закони. Рівняння стану ідеального газу
- •1.4. Тиск газу з погляду молекулярно-кінетичної теорії
- •1.5. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •II. Перший закон термодинаміки
- •2.1. Вступ
- •2.2. Внутрішня енергія термодинамічної системи
- •2.3. Теплота і робота як форми передачі енергії
- •2.4. Теплоємність
- •2.5. Перший закон термодинаміки
- •2.6. Ізопроцеси в ідеальних газах
- •III. Другий закон термодинаміки
- •3.1. Можливості першого закону термодинаміки
- •3.2. Колові процеси
- •3.3. Цикл Карно
- •3.4. Нерівність Клаузіуса
- •3.5. Ентропія і її властивості
- •3.6. Другий закон термодинаміки
- •3.7. Статистичний характер другого закону термодинаміки
- •IV. Термодинамічні потенціали
- •4.1. Загальні відомості
- •4.2. Внутрішня енергія
- •4.3. Енергія Гельмгольца
- •4.4. Ентальпія
- •4.5. Енергія Гіббса
- •V. Третій закон термодинаміки
- •VI. Статистичні розподіли
- •6.1. Короткі відомості з теорії ймовірностей
- •6.2. Закон розподілу Больцмана
- •6.3. Закон розподілу Максвелла
- •6.4. Закон розподілу Максвелла–Больцмана
- •6.5. Закон рівномірного розподілу енергії за ступенями вільності
- •6.6. Внутрішня енергія й теплоємність ідеального газу
- •VII. Явища переносу в газах
- •7.1. Середня довжина вільного пробігу молекули
- •7.2. Дифузія в газах
- •7.3. Внутрішнє тертя з газах
- •7.4. Теплопровідність газів
- •VIII. Реальні гази
- •8.1. Відхилення реальних газів від ідеальності
- •8.2. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •8.3. Ізотерми реальних газів. Фазові переходи
- •8.4. Критична точка. Закон відповідних станів
- •8.5. Внутрішня енергія реального газу
- •8.6. Ефект Джоуля–Томсона
- •8.7. Зрідження газів та отримання низьких температур
- •IX. Рідини
- •9.1. Деякі властивості та будова рідини
- •9.2. Поверхневий натяг рідини
- •9.3. Поверхнево-активні речовини. Адсорбція
- •9.4. Змочування
- •9.5. Тиск викривленої поверхні. Капілярні явища
- •Х. Кристали
- •10.1. Особливості кристалічного стану
- •10.2. Класифікація кристалів
- •10.3. Фізичні типи кристалів
- •10.4. Дефекти в кристалах
7.2. Дифузія в газах
Якщо в газі є неоднорідний розподіл концентрації молекул, то внаслідок теплового руху молекул відбувається перенос маси газу з вирівнюванням цієї неоднорідності. Це явище називають дифузією.
Е
кспериментально
встановлено, що у разі монотонної зміни
концентрації
молекул газу в якому-небудь
напрямку (наприклад,
у напрямку осі
,
рис. 7.2) дифузійний
потік речовини
тобто
кількість речовини, що переноситься
через одиничну площу за одиницю часу,
виражається законом Фіка:
(7.5)
де
– коефіцієнт дифузії,
– градієнт концентрації
уздовж осі
.
Знак " – " вказує на те, що потік
речовини спрямований у бік зменшення
градієнта концентрації.
Р
озглянемо
процес дифузії з точки зору
молекулярно-кінетичної теорії газів.
Оскільки тепловий рух молекул газу
відбувається
у всіх напрямках, то число молекул
, що проходять
через
площу
зліва направо (рис.7.2),
і число
молекул
,
що
проходять
через
ту саму площу справа наліво,
будуть:
де
та
– концентрації молекул в точках
з
координатами
та
відповідно;
– час
подолання
молекулою середньої довжини вільного
пробігу
.
Сумарне
число
молекул, що проходять через площу
в точці
з
координатою
дорівнює:
(
7.6)
У
разі монотонної зміни концентрації
молекул упродовж вибраного напряму
:
(7.7)
Тоді
шукане число
і
дифузійний потік речовини
дорівнюють:
(7.8)
Співставляючи теоретичне рівняння (7.8) для дифузії з експериментальним (7.5), знаходимо коефіцієнт дифузії:
(7.9)
Оскільки довжина вільного пробігу обернено пропорційна тиску газу , то з підвищенням тиску газу коефіцієнт дифузії зменшується, а отже, і дифузійні процеси в газах сповільнюються.
7.3. Внутрішнє тертя з газах
Нехай
у газі знизу вгору рухається пластина
зі швидкістю
(рис. 7.3). Вона захоплюватиме за собою
шар газу. Швидкість шарів
газу буде зменшуватись з в
іддаленням
їх від пластини. Такий стан
газу може бути спричинений і якимись
іншими діями. Закономірності явищ
переносу не залежать від дій, що спричинили
той чи інший стан газу, а залежать лише
від самого стану газу. Нехай за постійної
концентрації
молекул газу швидкість
спрямованого
руху шарів газу
змінюється уздовж напрямку монотонно
(рис. 7.2, рис. 7.3). Тоді кількість молекул,
що переходять за час
через площу
зліва
направо та справа наліво, буде
однаковою, і перенесення речовини не
відбуватиметься. Але швидкість
шарів газу в
різних точках різна, а отже, і різний
імпульс. Внаслідок теплового руху буде
відбуватися вирівнювання швидкостей
упорядкованого
руху різних шарів газу, що макроскопічно
проявляється
як сила внутрішнього тертя. З дослідів
відомо, що сила
внутрішнього тертя
пропорційна градієнту швидкості
впорядкованого
руху
і
виражається
законом Ньютона:
(7.10)
де
– коефіцієнт внутрішнього тертя.
Розглянемо
явище внутрішнього тертя в газах на
підставі молекулярно-кінетичної теорії.
Якщо шар газу має швидкість спрямованого
руху
,
то кожна молекула такого шару має
імпульс
.
Імпульс одиниці об'єму такого шару буде
дорівнювати
.
Звідси, при різних значеннях
за час
через площу
,
що розташована в
точці з координатою
,
зліва направо буде перенесений
імпульс
,
і справа на ліво
.
Р
езультуючий
імпульс, що переноситься через розглянуту
площу
,
дорівнює:
(7.11)
Використавши
систему рівнянь (7.7) стосовно
,
знаходимо:
(7.12)
Згідно
з другим законом Ньютона
знаходимо,
що:
(7.13)
С
півставляючи
рівняння (7.10) і (7.13) знаходимо коефіцієнт
внутрішнього тертя :
(7.14)
де
– густина газу, D
– коефіцієнт дифузії. Оскільки коефіцієнт
дифузії обернено пропорційний тиску,
а густина
прямопропорційна
йому, то очевидно, що внутрішнє тертя
в
газах не залежить від тиску.
