Співвідношення класифікацій темпераменту за г.Щокіним

Автор	Тип темпераменту
Гіппократ – Гален	Сангвінік	Флегматик	Холерик	Меланхолік
І.Павлов	Сильний, врівноважений, рухливий	Сильний, врівноважений, інертний	Сильний, неврівноважений	Слабкий
Е.Кречмер	Циклотимік	Іксотимік		Шизотимік
У.Шелдон	Вісцеротонік		Соматотонік	Церебротонік
К.Леонгард (акцентуації характеру)	Демонстративний	Педантичний	Збудливий	Застрягаючий
К.Сіго (типи будови тіла)	Дихальний	Травний	Мускульний	Мозковий

Психологічний час представляє собою відображення в психіці людини системи часових відношень між різноманітними подіями її життя. Якщо врахувати, що І.Павлов в умовному рефлексі розглядав у часі динаміку збудження та гальмування нервових процесів, можна припустити, що в акті сприйняття часу людиною приховуються динамічні властивості його психіки, визначені темпераментом[25,с.62]. Своєрідним кроком виміру переживаємого людиною часу є теперішнє. На основі цього кроку в кожного типу темпераменту існує індивідуальне ставлення до реального часу[23]. Дослідження, які проведені Б.Цукановим, дозволили отримати наступні результати[22]:

• у холерика суб’єктивно час, який він переживає, сильно випереджає реальний. Тому він завжди спрямований вперед, у майбутнє (минуле його не цікавить), відчуває гострий дефіцит часу. Суб’єктивно переживає мий час сильно спресований. У цього типа висока екстраверсія, а збудження в два рази більше ніж гальмування, тому його неможливо зупинити в потоці об’єктивного часу, а якщо на шляху виникає перешкода, то вона викликає агресію;

• у сангвініка суб’єктивно час, який він переживає, не так сильно випереджає протікання об’єктивного часу, як у холерика. Постійне устремління вперед (в майбутнє) поєднується із переживанням не встигнути, не запізнитися. Цей тип також „спішить жити” й тому відчуває постійний дефіцит часу. В нього високі екстраверсія, рівень збудження та гальмування, які врівноважують одне одного;

• для меланхоліка немає ні випередження, ні відставання часу, він як би прив’язаний до об’єктивного часу. Умовно говорячи, цей тип як би „стоїть у часі”, і якщо його не включати в які-небудь зовнішні зміни, то рух часу для нього не буде існувати. У нього виражена інтроверсія та високий нейротизм, а гальмування в два рази вище ніж збудження. Він прив’язаний до минулого;

• у флегматика суб’єктивний час відстає від об’єктивного. Тому суб’єктивний час помірний та рівномірний. У цього типа виражена інтроверсія та стабільність, високий рівень збудження та гальмування, які врівноважують одне одного. Він орієнтований на минуле, до змін звикає важко та помірно[25,с.63].

Таким чином, після фундаментальних психологічних досліджень проблеми часу в психіці індивіда українським психологом Б.Цукановим, у процесі чого були теоретично й експериментально виявлені принципово нові дані про темперамент людини, став яснішим той факт, що тип темпераменту як природжена властивість індивіда, внутрішньо, біологічно, індивідуально-типологічно визначає цілий ряд жорстких констант психологічної характеристики особистості та її діяльності.