Примітки

¹) Новійший огляд польського письменства XV в. у Брікнера Dzieje literatury polskiej w zarysie, I c. 29 і далї, і йогож спеціальнїйші працї: Średniowieczna poezya łacińska w Polsce (Rozprawy wydz. filolog. XVI-XXIII), Kazania średniowieczne (ibid. XXIV-XXV), Apokrify średnioweczne (ibid.XXVIII) Powieści polskie XV i XVI w. (Prace filol., 1898), Literatura religijna w Polsce średniowiecznej, I (kazania i pieśni), 1902. Також в історії польської лїтератeри Біґельайзена (Biegeleisen illustrowane dzieje liter. polskiej, т. II до 1500 р. — компілятивнo).

²) Див. вище с. 346.

³) Уханьский, біскуп холмський, пізнїйше примас, оден з дуже нечисленних польських духовних, обзнайомлених з церковним письменством руським, переложив в серединї XVI в. з русько-словянського тексту на польське катехитичні поучення Кирила єрусалимського.

⁴) Див. т. V c. 494 і далї.

⁵) Важнїйша лїтература до історії культурно-релїґійного руху XVI в.: Zakrzewski Powstanie і wzrost reformacyi w Polsce (1520-1572), 1870. Макушевъ Общественные и государственные вопросы въ польской литературЂ XVI в. (Славянскій сборникъ, III). Szujski Odrodzenie i reformacya w Polsce, 1880. Любовичъ Исторія реформаціи въ ПольшЂ, 1883. Bukowski Dzieje reformacyi w Polsce, I-II, 1883-5 (з клерикально-католицького становища, доведено до р. 1558). КарЂевъ Очеркъ исторіи реформаційного движенія и католической реакціи въ ПольшЂ, 1886 (огляд результатів наукових дослїдів). Tarnowski Studya do historyi literatury polskiej — Pisarze polityczni XVI w., 1886, I-II (друге вид. 1895). Bruckner Róznowiercy w Polsce, szkice obyczajowe i literackie, серія І (аріане), 1905. Morawski Arjame w Polsce, 1906. Історії лїтератури — Брікнера, як вище, Chmielowski Historya literatury т. І, 1899, Tarnowski Historya literatury polskiej, т. I. 1900.

⁶) До історії реакції, крім вказаного вище (с. 416): Любовичъ Начало католической реакціи и упадокъ реформаціи въ ПольщЂ, 1889. Zalęski Jezuici w Polsce (гляди т. І і II, 1900-1). Sobieski Nienawiść wyznaniowa tłumów za rządow Zygmunta IIІ, 1902.

Розділ VI. Боротьба за і против унїї по її проголошенню, в житю і письменстві.

Проголошеннє унїї й лїтературна боротьба за і против неї: Перед унїєю, аґітація в Вильнї, неясна ситуація у Львові, Катехизис Зизанія і викликані ним писання, Казаньє о антихристЂ, суд над Зизанієм.

Проголошеннє унїї й лїтературна боротьба за і против неї: Берестейський собор і контроверсія про його правосильність, „Описаньє" Скарґи, Ектезіс, Апокрізіс, його арґументація історично-полїтична і теольоґічна, неправовірність. Вишенський, його біоґрафія, перші полємічні писання, „Писаніє кь утекшимь епископомь", критика єрархії, лист до Острозького і Порада, її церковний радикалїзм і безрадність, „ОтвЂтъ Феодула" і „Зачапка".

Проголошеннє унїї й лїтературна боротьба за і против неї: Потїй — його лист до Острозького і відповідь Клирика, Антіррізіс, иньші писання Потїя, посланнє Місаіла, писання православні, Пересторога.

Боротьба полїтична: Значіннє лїтературної полєміки, неможливість порозуміння, дїяльність правительства на користь унїї, заходи православних на соймах — сойм 1597 р., православні позивають владиків на соймовий суд, нїби уступка правительства; союз православних з протестантами-конфедерація 1599 р., прояви малодушности — адреса 1598, невдача суду, нові атаки на православних.

Боротьба полїтична: Моральна побіда православних на соймі 1601 р. і перші здобутки на соймі 1603 р., сойм 1605 р., рішення виленського трибуналу. Рокошовий рух і участь в нїм православних, їх постуляти, уступки правительства, волинські постуляти, конституція 1607 р.

Погром православних: Нещирість правительства, номінація луцького владики, сойм 1609 р., постанова про юрисдикцію трибуналу й її пофальшованнє, безрадність православних. Погром виленського духовенства. Справа львівського владицтва: капітуляція Ґедеона перед брацтвом, Ісайя Балабан і протест против нього, вибір Тисаровського і його обіцянка унїї, заходи православних і заява православности. Владицтво перемиське.

Погром православних: Брак єрархії, натиск на православне духовенство від дїдичів, безвиглядність, дезерція православної шляхти — адреса 1603 р., денаціоналїзація маґнатства, упадок протестантства. Депресія серед православних — Тренос, його попередниця — Антіґрафе, трівога викликана Треносом, упадок православної церкви в представленню Смотрицького, ренеґатство аристократії. Перші прояви нового чинника-козачини. Афера Грековича і Неофита.