63. Типи словозміни числівників.

1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н. п'ять сімнадцять

Р. п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох)

Д. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом)

3. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох)

О. п'ятьма (п 'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома)

М. на п'яти (п 'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох)

Н. п'ятдесят

Р. п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

Д. п'ятдесяти (п 'ятдесятьом)

3. п'ятдесят (п 'ятдесятьох)

О. п'ятдесятьма (п 'ятдесятьома)

М. на п'ятдесяти (п 'ятдесятьох)

Запам 'ятайте: в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми. У всіх складних числівниках на -дцять, -десят — відмінюється тільки друга частина;

2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н. двісті триста п'ятсот

Р. двохсот трьохсот п'ятисот

Д. двомстам трьомстам п'ятистам

3. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)

О. двомастами трьомастами п'ятьмастами (п'ятьомастами)

М. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

Числівник чотириста відмінюється як триста. Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот.

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -дцять зберігається пом'якшення після кінцевого приголосного т. Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає. Наприклад: п'ятсот, п'ятдесят, шістсот, п 'ятнадцять, дев 'ятсот. Але в орудному відмінку в числівниках: три, п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи. Наприклад: трьома, п 'ятьма (п 'ятьома), шістьма (шістьома). Зберігається пом'якшення в усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев 'ятьма (дев 'ятьома) тощо.

4. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:

Н. триста вісімдесят сім

Р. трьохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох)

Д. трьомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) семи (сімом)

3. триста (трьохсот) вісімдесят (вісімдесятьох) сім (сімох)

О. трьомастами вісімдесятьма (вісімдесятьома) сьома (сімома)

М. (на) трьохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох).

5. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ятий — ...дев'ятого (дев'ятих), дев'ятому (дев'ятим), дев'ятий (дев'яті), дев'ятим (дев'ятими), на дев'ятому (дев'ятих).

6. У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник — як порядковий: дві п 'я-тих, двом п 'ятим, двома п 'ятими; три десятих, трьом десятим, трьома десятими і т. д.

7. Неозначені числівники багато, небагато, кілька, декілька — відмінюються як числівники п'ять, шість (але без паралельних форм):

Н. кілька, декілька, багато

Р. кількох, декількох, багатьох

Д. кільком, декільком, багатьом

З. Н. або Р.

О. кількома, декількома, багатьма

М. (на) кількох, декількох, багатьох

8. Збірні числівники обидва, обидві відмінюються у непрямих відмінках так: обох, обом, обома, (на) обох. Збірні числівники двоє, троє, п'ятеро та ін. — у непрямих відмінках мають форми кількісних числівників (два, три, п 'ять).

64 Поєднання числівників з іменниками. Після числівника один, навіть якщо він входить до складених числівників, іменник ставиться в однині: 31 день, 71 кілограм, 1 191 кілометр.

Після числівників два та більше іменник стоїть у множині: два дні, три тижні, чотири місяці, п 'ять років, десять століть.

Причому при числівниках два, три, чотири іменник має форму називного відмінка, а при числівниках п 'ять та більше — родового: три брати, чотири будинки, дев'яносто чотири проценти; п 'ять братів, шістдесят будинків, дев 'яносто дев 'ять відсотків.

Тільки іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два киянина, тридцять три селянина, сорок чотири заробітчанина.

Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири і вказує на приблизність, то він також ставиться в родовому відмінку множини: днів два, тижнів три, місяців чотири.

Після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть незмінно в родовому відмінку множини: тисяча років, тисячі років, тисячею років; мільйон гривень, мільйона гривень, мільйоНУ гривень, мільйоном гривень.

65 Особливості використання займенників в офіційно-діловому стилі. Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових. Наприклад: ми запланували; ми підписали; нас повідомили; вони використали.

66. Вживання дієслівних форм у діловому мовленні. Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як прцес. У систему дієслова входять такі форми:

а) неозначена форма (інфінітив): прочитати, затвердити, сплатити;

б) форми у дійсному, умовному та наказовому способах: підписав, передплатимо, підписав би, передплатив би, підпиши, передплати;

в) безособові форми на -но, -то: підписано, передплачено, відкрито;

г) дієприкметник: підписаний, передплачений, відкритий;

д) дієприслівник: підписуючи, передплачуючи, відкриваючи.

1.Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін.

2.Уникати умовного способу.

3. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи олнини, але неприпустиме використання коротких форм

6. Використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то.

7. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини:

8. Треба уникати форм давноминулого часу:

9. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: профінансуємо, сплатимо, переглянемо. Надавати перевагу слід складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі:

10. Не порушувати норми вживання форм залежного слова

67. Використання прийменників в офіційно-діловому стилі. Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями, іменниками або займенниками, вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношенням:

- просторових: при заводі, від заводу, на заводі,

- часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ,

- причинових: у (в) силу обставин, (і) з нагоди ювілею, через хворобу,

- мети: задля успіху; на випадок, щодо покращення, про всякий випадок,

- допустовості (у)всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, опріч правил, у(в) разі потреби.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника , особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.

68. Порядок слів у текстах офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера). Діловий текст характеризується як зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

69. Особливості функціонування головних та другорядних членів речення. Головні члени – підмет і присудок – виражають предикативні ознаки речення: спосіб, час, особу.  Другорядні члени речення – додаток, означення та обставина – є поширювачами змісту речення. Головні члени речення, формують і передають думку, тобто синтаксичний центр речення. Члени речення, що уточнюють або пояснюють головні члени, називаються другорядними. Другорядні члени в свою чергу можуть пояснюватись якимись іншими другорядними членами.  У реченні другорядні члени виражають різні відношення між словами, а в зв'язку з цим виконують різні синтаксичні функції: одні виражають атрибутивні відношення (означення), другі— об'єктні відношення (додатки), треті — часові, просторові, причинові, цільові та інші відношення (обставини).

70. Узгодження підмета з присудком. У двоскладному реченні присудок із підметом пов'язується переважно підрядним зв'язком узгодження. При однорідних підметах, ужитих в однині й пов'язаних єднальним зв'язком, дієслово-присудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому більше зосереджується увага — на дії чи на предметах. Якщо до складу підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи та ін.), то присудок, як правило, ставиться в однині Якщо складений підмет має часове значення, то присудок ставиться в однині

При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок ставиться в однині і в тому самому роді, що й підмет. При займеннику ви, який вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставиться в множині.

71. Композиційно-логічна схема побудови: простої заяви. Одним з найпоширеніших інформаційних документів у справочинстві є заява. Вона має кілька стандартних зразків. Дуже часто за службовими й приватними обставинами ми пишемо заяву. Вона адресується установі або посадовій особі, як правило, містить прохання чи пропозицію. Заява складається однією або кількома особами. Прізвище особи, яка звертається із заявою, має форму родового відмінка без прийменника. Але у випадку збігу близькозвучних прізвищ пишеться прийменник.

72.Композиційно-логічна схема побудови:складної заяви. Одним з найпоширеніших інформаційних документів у справочинстві є заява. Вона має кілька стандартних зразків. Дуже часто за службовими й приватними обставинами ми пишемо заяву. Вона адресується установі або посадовій особі, як правило, містить прохання чи пропозицію. Заява складається однією або кількома особами. Прізвище особи, яка звертається із заявою, має форму родового відмінка без прийменника. Але у випадку збігу близькозвучних прізвищ пишеться прийменник. Особа, яка звертається із заявою, зазначає свою посаду (з малої літери), прізвище, ім’я та по батькові у родовому відмінку (від кого?). Інколи, якщо це доречно, автор заяви може зазначити свою адресу і телефон або інші відомості. Такі реквізити подають у правому верхньому куті, оформлюючи кожний інформаційний елемент заяви з окремого рядка. Увага! У відомостях про адресанта не прийнято вживати прийменник «від».

Увага! Не рекомендовано в заявах вживати надмірну кількість особових займенників типу: Ви, мене, Вас. Обов’язковою вимогою побудови тексту заяви є дотримання логічної послідовності викладу.

73. Композиційно-логічна схема побудови: автобіографії. Автобіографія — це опис свого життя. Складається вона довільно. Проте протягом років виробилися певні вимоги до оформлення цього офіційного документа. Автобіографія подається при оформленні на роботу, при вступі на навчання та в інших випадках. Пишеться вона від руки, на аркуші паперу, іноді на спеціальному бланку. Форма викладу —від першої особи. Прийнято всі відомості подавати в хронологічному порядку. В автобіографії вказується рік, місяць і число народження; прізвище, ім'я та по батькові батьків, їхня професія; освіта; відомості про трудову діяльність та участь у громадському житті; сімейний стан; склад сім'ї; домашня адреса; дата складання автобіографії; у кінці ставиться підпис. Подаємо зразок автобіографії:

74. Композиційно-логічна схема побудови: резюме. Це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Реквізити:

Назва виду документа.

Текст, що містить таку інформацію:

- Домашня адреса, телефон, e-mail;

- Прізвище, ім’я, по-батькові;

- Мета написання документа;

- Особисті данні (дата народження; сімейний стан; національність);

- Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами(при потребі);

- Відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);

- Відомості про публікації (якщо потрібно);

- Інша інформація на вимогу роботодавця.

Дата (при потребі).

Підпис (при потребі).

75. Композиційно-логічна схема побудови: характеристики Характеристика — це документ, у якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника. Є характеристики виробничі, атестаційні, для вступу до навчального закладу та ін. Прізвище, ім'я та по батькові особи, якій дається характеристика, пишеться після назви, з правого боку, в родовому відмінку. В цих рядках вказуються і анкетні дані (Осадчого Василя' Опанасовича, 1953року народження, освіта вища). Далі подаються дані про трудову діяльність (у теперішньому часі, форма третьої особи), характеристика ділових якостей і висновки. Обов'язково вказується призначення характеристики, ставиться дата і підпис керівника.

76. Композиційно-логічна схема побудови: рекомендаційного листа. Рекомендація (від лат. recomendatio — доручення) — письмовий або усний відгук про роботу, діяльність якої-небудь особи, а також вказівка або порада.

Реквізити:

назва документа і заголовок;

текст;

підпис;

печатка (необов’язковий реквізит);

дата.

77. Композиційно-логічна схема побудови: візитна картка Візитна картка - це своєрідний «представник» свого власника. Її краса полягає в тому, що вона ненастирливо нагадує своїм існуванням про ділову людину, і виключає необхідність постійно телефонувати своїм партнерам і нагадувати про себе. Крім того, вона сприяє створенню позитивного іміджу, як особистого, так і фірми. При оформленні візитки необхідно пам'ятати, що головна вимога до шрифту - це можливість його легкого прочитання. Не варто намагатися здивувати оточуючих химерними мудрими шрифтами. Шрифт на картці повинен бути жирним, середнього, (ближче до великого) розміру. Курсив дозволяється лише власникам легковимовлюваних прізвищ. Неприпустимим він при виготовленні карток на іноземній мові. Але все ж краще, коли візитка має класичний вигляд:

вгорі по центру - назва фірми (організації, установи),

нижче по центру - ім'я, по батькові та прізвище, ще нижче - посада;

у правому нижньому кутку - телефон, факс, пейджер, адресу електронної пошти.

в лівому нижньому кутку - адреса поштовий, сайт

логотип, якщо він є, вказується в центрі або в лівій верхній частині візитної картки

78. Композиційно-логічна схема побудови: доручення. Доручення (довіреність) — це письмове повноваження, яке видається установою, організацією чи підприємством або окремою особою іншій особі для офіційного пред'явлення при здійсненні юридичних дій, одержанні грошей чи матеріальних цінностей. Доручення буває особисте і службове. Особисті доручення найчастіше складаються на одержання грошей. Підпис довірителя має бути завірений керівником установи, організації чи підприємства, де він вчиться або працює. Текст пишеться довільно. Обов'язковими є реквізити: прізвище, ім'я та по батькові довірителя, а також особи, якій видається доручення; зміст дій; назва установи, де виконуються операції; підпис довірителя; дата написання документа та дата засвідчення підпису; кругла печатка.

79. Композиційно-логічна схема побудови: розписка. Розписка — це письмовий документ, що складається на підтвердження яких-небудь дій. Текст пишеться у довільній формі. Обов'язкові реквізити; прізвище, ім'я та по батькові особи, що дає розписку, виклад (якщо це позичка грошей, вказується сума, якщо йдеться про матеріальні цінності, перелік їх), дата і підпис.

Складається розписка в одному примірнику. Іноді вказуються свідки, якщо виникає потреба в їхній присутності.

80. Композиційно-логічна схема побудови: доповідна записка. Доповідна записка — це документ, адресований керівнику організації або вищому органу управління. Доповідна записка складається тоді, коли є необхідність довести до відома керівника про наявні факти, події, про виконану роботу.. Доповідна записка повинна мати заголовок до тексту, який розкриває її зміст. Вона складається із двох частин. У першій частині тексту викладаються факти, події, що стали приводом до написання доповідної записки, а друга частина повинна містити висновки та пропозиції про конкретні дії, які на думку автора, необхідно здійснити за викладеними фактами.. Внутрішні доповідні записки повинні бути підписані працівником, а зовнішні, що направляються у вищі органи — керівником організації.

Датою доповідної записки вважається дата її підпису.

Зразок доповідної записки

Директору фірми "Альфа" Григор´єву Ю.М.

Доповідна записка

03.06.01 р.

Про додаткове фінансування замовлення № 506____ .

Доводжу до Вашого відома, що ціни на поліграфічні послуги у III кварталі 2001 р. зросли на 10 %, а калькуляція витрат на замовлення № 506 передбачає витрати за старими цінами.

У зв´язку з цим прошу виділити додатково грн. для завершення робіт за вказаним замовленням.

Начальник відділу реклами підпис Сич Ч.П.

81. Композиційно-логічна схема побудови: пояснювальна записка Пояснювальна записка - це службовий документ, в якому пояснюється ситуація, що склалась, факт, дія або вчинок працівника (найчастіше порушення дисципліни, невиконання роботи) на вимогу керівника. Пояснювальна записка може бути поясненням чи доповненням до будь-якого основного документа (звіту, проекту тощо) і документ особистого характеру.

12.10.2006 я запізнився на роботу в зв'язку з тим, що при виїзді з гаража виявив неполадки в роботі двигуна автомобіля, на усунення яких було затрачено ЗО хвилин.

Старший викладач

кафедри криміналістики

підполковник міліції (підпис) О.С.Іванчук

12.10.2006

Примітка до пояснювальної записки: