Практична частина

1. Відповідно з [12] вибирають значення ГДК_мр шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу.

2. Визначають фонову концентрацію шкідливих речовин в атмосфері за формулою:

С_ф = 0,1·ГДК_і, мг/м³ (4.11)

де ГДК_і – гранично допустима концентрація і-тої речовини, мг/м³;

3. За блок-схемами, наведеними на рис.4.1 і рис.4.2 розраховують ГДВ і Н_min для холодних та нагрітих викидів газоповітряної суміші.

Завдання 1. Розрахунок ГДВ (холодного) і мінімальної висоти джерела викиду

п = 1 при V´_м ≥2;

п = 0,532( V´_м)²- 2,13 V´_м + 3,13 при 0,5 ≤V´_м <2;

п = 4,4 V´_м при V´_м <0,5.

(кругле устя)

(прямокутне устя)

Рис. 4.1. Блок-схема розрахунку ГДВ_х (холодного) і Н_min

Завдання 2. Розрахунок ГДВ (гарячого) і мінімальної висоти джерела викиду

п = 1 при V_м ≥2;

п = 0,532( V_м)²- 2,13 V_м + 3,13 при 0,5 ≤V_м <2;

п = 4,4 V_м при V_м <0,5.

Рис.4.2. Блок-схема розрахунку ГДВ (гарячого) і Н_min

Для виконання завдань №1 та №2 отримайте у викладача вихідні дані відповідно до номера вашого варіанту.

Приклади розрахункових завдань

Приклад 1. Розрахувати ГДВ в атмосферу нагрітих (оксид карбону(II), оксид нітрогену(II), сажа) і холодних (аміак, бензол, ксилол) газоповітряних сумішей, якщо їх гранично допустимі концентрації в атмосфері становлять: оксид карбону – 3 мг/м³, оксид нітрогену – 0,6 мг/м³, сажа – 0,05 мг/м³, ксилол – 0,2 мг/м³, аміак – 0,04 мг/м³, бензол – 0,1 мг/м³. Висота джерела викиду над рівнем землі – 24 м. Температура нагрітої газоповітряної суміші Т = 240 ⁰С; середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду – 8 м/с; діаметр устя джерела викиду – 0,4 м; швидкість осідання дрібнодисперсних аерозолів – 4 см/с; рельєф місцевості – пагорб (гребінь) заввишки 1,5 м; відстань від середини пагорба до джерела викиду – 20 м; відстань від найвищої точки пагорба (півширина пагорба) до кінця його схилу – 2,5 м.

Рішення.

1. За формулою (4.3) визначаємо об’ємну швидкість газоповітряної суміші:

V₁ = , м³/с;

2. Знаходимо різницю між температурою нагрітої газоповітряної суміші та температурою навколишнього середовища (температурою повітря в найбільш гарячий день літа приймаємо Т_n = 30⁰С):

∆Т = 240-30 = 210 , ⁰С;

3. Вибираємо коефіцієнт А, який залежить від температурної стратифікації атмосфери: для несприятливих метеорологічних умов на території України приймаємо А = 180;

4. Визначаємо величину безрозмірного коефіцієнта F:

при заданій швидкості осідання дрібнодисперсних аерозолів 4 см/с,

F = 1,0;

5. Для розрахунку безрозмірного коефіцієнта m попередньо за формулою (4.6) визначаємо параметр ƒ:

f = 10³ , м·с^-2/ ^oС;

6. За формулою (4.5) розраховуємо безрозмірний

коефіцієнт m:

;

7. За формулою (4.8) визначаємо параметр V_м:

8. За величиною параметра V_м визначаємо безрозмірний коефіцієнт n для гарячих викидів (формула (4.7)):

якщо 0,5≤ V_м <2, то n=0,532 (1,34)²-2,13∙1,34+3,13=1,23;

9. Оскільки в районі розташування джерела викидів забруднюючих речовин є перепони (пагорби) невеликої висоти

(h₀ = 1,5 м) і в радіусі 50 висот витяжних труб від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км, то безрозмірний коефіцієнт приймаємо: η = 1,0;

10. За формулою (4.4) визначаємо швидкість виходу із джерела викиду холодної газоповітряної суміші:

, м/с;

За формулою (4.7) визначаємо n для холодних викидів:

n=0,532 (1,39)²-2,13∙1,39+3,13=1,20;

11. За формулою (4.1) розраховуємо ГДВ нагрітих газоповітряних сумішей:

г/с;

, г/с;

, г/с;

12. За формулою (4.2) розраховуємо гранично допустимі викиди холодних газоповітряних сумішей в атмосферу:

, г/с;

, г/с;

, г/с.

Висновок: за результатами розрахунків видно, що сумарний викид в атмосферу нагрітих газоповітряних сумішей – 3,84 г/с, холодних – близько 1,98∙10^-3 г/с.