В. Довгострокові хвилі в економіці

Ще в другій половині 19 ст. вчені-економісти виявили довготривалі циклічні коливання в економіці. В 1878 році відомим англійським економістом У.С.Джевонсоном був зроблений статистичний аналіз, в якому аргументувалась наявність поряд із малими й середніми циклами довгострокових коливань ділової активності.

Вагомий внесок у розгляд довгострокових коливань зробили такі вчені як М.Туган-Барановський, М.Кондратьєв, Й.Шумпетер, С.Кузнець, К.Кларк, П.Самуельсон, М.Хубберт та ін.

Слід зазначити, що теорія довгих хвиль російського вченого Кондратьєва (20-ті роки 20 ст.) увійшла у світову економічну літературу як видатне відкриття 20 ст. Недаремно назва довгих хвиль в економіці “циклами Кондратьєва” стала загальноприйнятною.

Погляди вчених-економістів відрізняються щодо того, якому з факторів належить ключова роль у генеруванні довгих хвиль. Одні економісти таку роль відводять новітнім технологіям, інші – природним ресурсам.

Дослідивши динаміку розвитку багатьох країн Європи за 100-150 років по цілому ряду взаємопов'язаних показників, М.Кондратьєв прийшов до наступних висновків:

• розвиток ринкової економіки відбувається хвилеподібно, кожний цикл триває 45-60 років;

• матеріальною основою періодичності довготермінових коливань є оновлення основного капіталу з тривалим строком служби, а саме оновлення, пов'язане із впровадженням у виробництво нових базових технологій, принципово нових матеріалів, джерел сировини й енергії, а також оновлення більшості об'єктів інфраструктури;

• кожний цикл складається із двох великих фаз – фази спаду (низхідної хвилі) та фази піднесення (висхідної хвилі). Низхідна хвиля триває 20-25 років, а висхідна – 25-30 років. Висхідна хвиля характеризується довгостроковим піднесенням, що виникає на базі масового розповсюдження революційних технологій і розвитком нових провідних галузей. Низхідна хвиля виникає тоді, коли стара структура економіки входить у конфлікт із новими потребами;

• хвилеподібний характер інвестицій, які забезпечують зміну капітальних благ та радикальну перебудову основних продуктивних сил, технологій, обумовлений закономірностями руху кредитів. Так, в період висхідної хвилі великого циклу інтенсивне розширення інвестицій в оновлення основного капіталу з тривалим строком служби неминуче викликає стрибкоподібне збільшення попиту на кредити, а отже, і зростання ставки відсотка за позики, що в кінцевому результаті знижує можливості кредитування. Внаслідок нестачі позичкового капіталу відбувається масове згортання виробництва й починається перехід до низхідної хвилі циклу. Наявний капітал використовується неповністю, знижується потреба в інвестиціях, а отже, і в кредитах, внаслідок чого відсоткова ставка за кредити знижується. Відновлені кредитні ресурси й низька ставка відсотка дають поштовх до нового інвестування і т.д.;

• під впливом довгих хвиль змінюються коротко-і-середньострокові цикли: якщо вони попали на фазу піднесення довгої хвилі, то їх власна фаза піднесення подовжується; якщо ж вони опинились на фазі спаду довгої хвилі, то тривалішими стають фази спаду й депресії малих і середніх циклів.

Розвиваючи ідеї М.Кондратьєва, англійський економіст Й.Шумпетер у своїй праці “Ділові цикли” (1939 р.) обґрунтував концепцію, відповідно до якої головною рушійною силою довгих хвиль є хвилеподібна динаміка технічних і технологічних нововведень. Так, поява принципово нових техніки й технології, які обіцяють прибуткове вкладення капіталу, запроваджуються у виробництво. Відбувається економічне піднесення, яке супроводжується зростанням обсягів виробництва, нагромадження, прибутків. Але в міру насичення ринку товарами сукупний попит на них скорочується, норма прибутку знижується, значна частина капіталу стає надлишковою, внаслідок чого відбувається перехід до низхідної хвилі. Вихід із неї можливий лише за появи нових винаходів та їх впровадження у виробництво.

Наприкінці 70-років 20 ст. геолог М.К.Хубберт розробив модель життєвого циклу продуктивного споживання природних ресурсів, на основі якої точно передбачив пік виробництва й енергетичну кризу 1973 року в США.

Вивчення змісту, структури й механізму дії економічних циклів дуже важливе. Воно дозволяє прогнозувати динаміку макроекономічних показників у довгостроковій перспективі та спланувати й використовувати інструменти державного впливу з метою пом'якшення або ліквідації негативних економічних процесів.