Б. Причини циклічних коливань. Теорії економічних циклів
Світова економічна теорія по-різному пояснює причини циклічних коливань економіки. Викласти всі концепції, де описуються циклічні коливання, в межах однієї лекції неможливо, бо таких концепцій налічується понад 200. Ми розглянемо лише найбільш відомі з них.
Теорія сонячних плям, погоди, врожаю (Джевонс, Мур) пояснює циклічність розвитку економіки природними чинниками.
Грошова теорія малих циклів (Хоутрі, Фішер, Пігу, Хайєк, Віксель) причину циклічного розвитку економіки вбачає в розширенні та звуженні банківського кредиту. Так, розширення банківського кредитування пожвавлює інвестиційну діяльність, стимулює очікування більшого прибутку, викликає зростання витрат, сукупного попиту й доходів, одночасно підживлюючи інфляцію. Очікування зростання багатства поступово починає самостимулюватись і економічне піднесення досягає найвищої точки. Коли попит на кредит (і на гроші взагалі) перевищує можливості фінансового сектора економіки й банків, процеси кредитування припиняються, процентні ставки підвищуються, пропозиція грошей скорочується, відбувається спад в економіці.
Теорія нововведень довгих циклів (Джевонс, Шумпетер, Хансен, Кондратьєв) стверджує, що головні технічні досягнення (поява залізниць, автомобілів, синтетичних волокон тощо) істотно впливають на споживчі видатки та інвестиції, а отже, на виробництво, зайнятість і рівень цін.
Психологічна теорія (Пігу, Бенджгот) трактувала цикл як наслідок песимістичного та оптимістичного настрою, що періодично охоплює населення.
Теорія недоспоживання (Гобсон, Фостер, Сісмонді, Робертус) наступним чином розглядає механізм економічного циклу: у фазі піднесення ріст цін спричиняє, з однієї сторони, зниження реальної зарплати, а отже, і зниження платоспроможного попиту населення, а, з іншої сторони, - підвищення прибутків, що, у свою чергу, веде до збільшення обсягів заощаджень та інвестицій, які викликають зростання виробництва споживчих товарів. При цьому ріст виробництва споживчих товарів відбувається темпами, що перевищують існуючий попит на них. Порушення рівноваги між кількістю інвестованого капіталу, випуском товарів та існуючою в суспільстві купівельною спроможністю веде до гальмування виробництва. Маса нереалізованих товарів нагромаджується доти, доки ціни на споживчі товари не починають знижуватись. Зниження цін викликає скорочення прибутків, що є сигналом для виробників скоротити обсяги виробництва та заощадження.
Теорія надмірного інвестування (Хайєк, Мізес) вбачає причину спаду навпаки – у надмірному інвестуванні, а не в недостатньому інвестуванні.
Відомий український економіст М.Туган-Барановський причиною економічних коливань називав диспропорції у розвитку різних галузей національної економіки.
Як бачимо, не існує єдиної точки зору на природу економічного циклу.
П. Самуельсон, класифікуючи різні теорії, розділяє їх на дві групи:
екстернальні теорії;
інтернальні теорії.
Причинами економічних циклів в екстернальних теоріях є коливання факторів, які лежать за межами економічної системи: сонячні плями, війни, політичні перевороти, відкриття нових родовищ дорогоцінних металів, земель і ресурсів, наукові та технічні відкриття, нововведення.
Причиною циклів в інтернальних теоріях є механізми самої економічної системи, а саме механізми, які дають імпульс циклу самовідтворюватись: так депресія дає поштовх до пожвавлення, пожвавлення дає поштовх до піку, пік – до спаду, спад – до депресії.
Механізм циклічного розвитку економіки за П.Самуельсоном можна пояснити на такому умовному прикладі. Якщо всі машини та товари тривалого використання мають строк служби нехай 8-10 років, то економічний цикл також коливатиметься в цих межах. Це пояснюється тим, що протягом усього строку життя капітальних благ та товарів тривалого використання на них буде різний попит із сторони покупців, а отже, і різна реакція виробників на ці зміни у вигляді коливань в обсягах виробництва цих товарів. Так, в період економічного піднесення машинами може бути вироблено великий обсяг капітальних благ чи товарів тривалого використання. Через кілька років, коли ці блага ще не будуть зношені, існуватиме обмежена потреба в їх заміщенні, внаслідок чого галузі, які їх виробляють, скоротять обсяги їх виробництва, що породить економічний спад. Через 8-10 років, коли ці капітальні блага чи товари тривалого використання зносяться, їх необхідно буде замінити новими, внаслідок чого галузі, які їх виробляють, будуть переживати пожвавлення. Отже, матеріальною основою середнього циклу є необхідність оновлення основного капіталу, а основною причиною – зміна в споживчих та інвестиційних видатках.
Більшість сучасних економістів стоїть на позиції синтезу та комбінування екстернальних та інтернальних теорій. Причини середніх циклів вони вбачають у коливанні інвестицій. А інвестиції, у свою чергу, змінюються під дією таких зовнішніх факторів, як впровадження нової техніки й технології, відкриття нових територій, ріст чисельності населення тощо.
Широкого визнання щодо пояснення причин циклічного розвитку економіки одержала теорія акселерації (Афталіон, Карвер, Кларк, Самуельсон). За цією теорією спади й пожвавлення в економіці є наслідком динаміки в інвестиціях, яка, у свою чергу, залежить від динаміки доходу й викликаною нею динаміки попиту. Між коливаннями попиту та змінами обсягу інвестицій існує безпосередній зв'язок: зростання попиту як на споживчі товари, так і на засоби виробництва, викликають збільшення інвестицій у потужності, за допомогою яких ці товари виробляються, зниження ж попиту приводить до скорочення інвестицій; більше того, певна зміна попиту спричиняє значно більшу зміну в обсязі інвестицій:
∆І = А ∙ ∆НД (3.1)
де - ∆І – зміна в обсягах інвестицій, А – коефіцієнт акселерації, ∆НД – зміни в розмірі національного доходу.
Значно більший (акселерований) ріст інвестицій порівняно із збільшенням попиту, національного доходу пояснюється тим, що для забезпечення приросту готової продукції в певному обсязі необхідно виробити додаткових капітальних товарів у розмірах, що забезпечать необхідний приріст продукції, з однієї сторони, та відшкодування зношеного в процесі виробництва капіталу, з іншої сторони.
Розглянемо такий простий приклад. Для виробництва певного обсягу готової продукції використовується основний капітал, вартістю 500 млн.дол. Цей основний капітал щороку зношується на 10%, що означає, що для його відновлення необхідно щороку здійснювати амортизаційні відрахування в розмірі 50 млн.дол. ( 500 млн.дол. ∙ 0,1). Якщо попит на кінцеві товари не зміниться, то валові інвестиції становитимуть величину амортизаційних відрахувань - 50 млн.дол. При ж зростанні попиту на кінцеві товари, нехай на 10%, тепер в інвестиції необхідно буде вкласти 50 млн.дол. на заміщення зношеного обладнання та зробити додаткові інвестиції на розширення основного капіталу також на 50 млн.дол. (оскільки ріст попиту на кінцеві товари на 10% вимагає збільшення інвестицій в новий основний капітал також на 10%). В кінцевому підсумку валові інвестиції, які забезпечують приріст готової продукції на 10% становитимуть 100 млн.дол. (50 млн.дол +50 млн.дол), що вказує на ріст інвестицій в обладнання на 100%:
(100 млн.дол – 50 млн.дол)
∙
100% = 100%
50 млн.дол.
Принцип акселерації у період піднесення заохочує до здійснення чистого інвестування, а в період спаду спричиняє дезінвестування, тобто продаж фірмою на ринку частин машин та устаткування, які вже були в експлуатації. П.Самуельсон підкреслює, що період процвітання може закінчитись не лише в результаті скорочення продажу споживчих товарів, а й через те, що продаж встановлюється на високому рівні або зростає повільніше, ніж раніше. Таким чином, принцип акселерації являє собою потужний фактор нестабільності економіки.
Слід зазначити, що не всі коливання ділової активності пояснюються економічними циклами. Існують так звані сезонні коливання, причини яких криються або в природних умовах виробництва та збуту (сільськогосподарське виробництво, будівництво), або в традиціях та звичаях даного суспільства ( робити подарунки на Миколая, Новий Рік, Різдво). Сезонні коливання не є всезагальними, вони охоплюють лише певну галузь або період часу.