2.4. Загальна характеристика й основні параметри запроектованого полігонометричного ходу.

Полігонометричний хід 4 класу точності 1:26950 запроектований між вихідними пунктами тріангуляції Байрак, 2 кл., та Лиса, 2 кл. Для закріплення точок ходу вибираю центри типу У15Н.

Траса ходу пролягає в основному вздовж ґрунтових доріг.

Відомості про запроектований хід:

а) довжина ходу [S] = 7,31 км, за допустимої [S] = 14 км.

б) довжина замикаючої L = 7,17 км.

в) кількість ліній п = 9 за допустимого значення п = 15;

г) середня довжина лінії S_сер = 812 м за оптимального значення S_опт = 500 м (S_сер =[S] км/п);

д) максимальна довжина лінії S_тах =1275 м, за допустимого S_тах = 3000м;

е) мінімальна довжина S_тіп = 621 м за допустимої S_тіп = 250 м.

Лінії вимірюють на карті за допомогою поперечного масштабу і вимірника. Кути повороту ходу вимірюють за допомогою транспортира.

2.5. Розрахункова частина полігонометричного ходу.

Спочатку визначають форму запроектованого полігонометричного ходу. Для цього на карті необхідно поміряти параметри зігнутості ходу max (найбільша відстань від вершини ходу по лінії, проведеної через центр ваги ходу паралельно до замикаючої L), і порівняти їх із допустимими величинами

гран та гран , які визначаються за формулами:

де

; ; .

У формулах Q – співвідношення впливів похибок кутових і лінійних вимірювань у кінцевій точці ходу; і - середні квадратичні похибки відповідно кутів і ліній.

Для світловіддалемірної полігонометрії величина Q завжди більша від одиниці (Q>1). Обчислимо ці величини на прикладі запроектованого полігонометричного ходу 4 класу з параметрами: знаменник граничної відносної нев’язки Т=21000; [S]=7,31 км; довжина замикаючої L=7,17 км; кількість сторін n=9; середня квадратична похибка виміру кута .

Середню квадратичну похибку знаходять для вибраного світловіддалеміра за формулою, наведеною в таблиці. Для вимірювання ліній вибираю світловіддалемір СТ5, для якого мм, де D – виміряна довжина лінії у міліметрах. Розраховуємо значення для середньої довжини сторони запроектованого полігонометричного ходу

,

тоді

.

За формулами отримаємо:

;

; ;

; ; .

Отже, хід буде витягнутим, якщо

і .

Щоб виміряти на карті і , треба нанести на карту центр ваги ходу. Його координати розраховують за формулами:

; .

У такому разі координати Х та У – умовні координати пунктів запроектованого ходу. За початок умовних координат прийнято початковий пункт ходу, а за вісь Х – його замикаюча. Виміряні на карті координати Х та У записують у таблицю. Точність координат повинна відповідати масштабу карти.

Отримавши координати центра ваги ходу, наносять його на карту і через нього проводять лінію, паралельну до замикаючої.

Копіюють хід на кальку, наносять на неї центр ваги ходу, вимірюють величини та і записують їх значення у таблицю відповідно у графи 4 та 5.

У нашому випадку , а . Порівнявши ці значення з граничними, можемо зробити висновок, що запроектований хід зігнутий, тому що .

Розраховуємо тепер середню квадратичну похибку М в кінцевій точці запроектованого полігонометричного ходу і зробимо висновок, чи достатня його точність.

Умовні координати й параметри полігонометричного ходу.

Назва пунктів	S, м	х, м	у, м	, м
1	2	3	4	5	6
(БАЙРАК)		0	0	288
1	1275	1235	-275	13	12
2	595	1800	-495	207	23
3	813	2585	-598	310	8
4	903	3488	-500	212	7
5	695	4182	-373	85	11
6	713	4898	-300	12	5
7	1045	5900	-225	63	4
8	621	6525	-113	175	9
(ЛИСА)	650	7170	0	288	11
	7310	37783	-2879

; .

У світловіддалемірній полігонометрії витягнутий хід, еквівалентний (за довжиною) зігнутому, поступається йому у точності, і тому розрахунок виконаємо за формулою для витягнутих ходів.

Для даного ходу отримаємо

;

.

Тобто точність запроектованого полігонометричного ходу відповідає заданій точності полігонометричного ходу 4 класу.