2.3 Вклад д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей

Свій вклад у розвиток кількісної теорії грошей вніс і Дж.М.Кейнс. У ранніх своїх працях він підтримував кембриджську версію, а пізніше сформулював свій варіант. Він пов'язав кількісний фактор грошової маси з реальними відтворювальними процесами і через них простежив за зв'язком між кількістю грошей і цінами на товари. Кейнс, на відміну від кембриджських економістів, знайшов цей зв'язок через норму банківського процента. У теорії Дж.Кейнса обґрунтовано, що маса грошей (М) не такою мірою безпосередньо пов'язана з цінами, як раніше, а вона зв'язана через масу доходу і норму процента:

, (2.4)

де

М – маса грошей; q – загальний дохід; j – дохід, який сформувався у зв'язку з нормою процента; L1 і L2 – попит на гроші; L2 названо спекулятивним доходом, який отримують від банківського процента.

Слід звернути увагу на те, що в 50-ті роки XX століття було очевидно, що країни з ринковою економікою втягуються у глобальну інфляцію, про неї йшлося у програмах багатьох західних країн. Вчені намагаються відшукати її причини у кейнсіанських твердженнях, тобто в судженні про те, що будь-які доходи можуть зняти тиск маси грошей на ціни. Відродилася неокласична кількісна теорія грошей у вигляді монетаристської теорії, головним представником якої є американський економіст М.Фрідмен.

2.4 Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії

Звинувачуючи Дж.Кейнса у виправданні політики інфляції, сучасні монетаристи знову повернулися до аналізу прямого зв'язку між грошима та цінами на макрорівні, стверджуючи, що зростання маси грошей веде до зростання цін. В умовах, коли на світовому рівні активно діє ринковий механізм, економічні цикли згасають, а всі економічні показники змінюються помірно, фізична маса товарів (Q), що підлягає реалізації, стає керованою, передбачливою, прогнозованою; монетаристи можуть передбачити зростання Q на 1, 2, 3, 4... процентів. Головний фактор тут М, який перебуває в руках уряду – емісія грошей. Монетаристи твердять, що не треба займатися тими процесами, що ними займались Кембриджські економісти. “М” на рівні цін (Р), що склалися і “V” виробництва, яке є чи буде, – це теорія місця грошей, грошової політики в економічній теорії.

М.Фрідмен розробив відповідні рекомендації для уряду щодо грошової політики. Він підрахував, що якщо б у США “М” щороку збільшувалось на 4%, то ціни були б стабільними, тобто 3% на приріст виробництва продукції, 1% на уповільнення швидкості обігу грошової маси.

Цікаво, що Маргарет Тетчер запозичивши ці ідеї, вивела Великобританію з важкого економічного стану. Сучасний монетаризм є характерним для високорозвинутої ринкової економіки.

2.5 Кейнсіансько-неокласичний синтез грошово-кредитної політики

Сутність синтезу полягає в тому, що в залежності від стану економіки пропонується використовувати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання або рекомендації економістів, що захищають ідею обмеження державного втручання в економіку. Кращими методами вони вважали грошово-кредитні методи. Вважали, що ринковий механізм здатен сам встановлювати рівновагу між основними економічними параметрами – попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Наслідувачі ідей неокласичного синтезу (Дж. Хікс, П. Самуельсон та інші) не звеличували регулюючі можливості ринку. Вони вважали, що по мірі ускладнення економічних взаємозв'язків і відносин необхідно удосконалювати і активно використовувати різні методи державного регулювання.

Школу неокласичного синтезу відрізняє розширення тематики досліджень: створена низка робіт по проблемам економічного росту; розроблені методи економіко-математичного аналізу; отримала подальший розвиток теорія загальної економічної рівноваги; запропонована методика аналізу безробіття і методів його регулювання; докорінно вивчена теорія і практика оподаткування.