7.5 Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.
Під час вивчення теми необхідно з'ясувати питання про стійкість банківської системи, тобто її здатність стабільно виконувати свої функції. Стійкість банківської системи забезпечується самими банками та з боку Національного банку. З цією метою НБУ встановлює для комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.
Обов'язкові банківські резерви – сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.
Пасив банку – одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.
Пасивні операції банків – операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.
Актив банку – частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.
Активні операції банку – фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.
Контрольні питання:
В чому полягає сутність кредитної системи? Чим вона відрізняється від банківської?
Що лежить в основі розмежування понять “банки” і “небанківські фінансові інститути” ?
Що є спільного у функціях центрального та комерційних банків?
Чи є відмінності у функціях банків і небанківських фінансово-кредитних установ?
Як треба змінити норму обов'язкових резервів, якщо постане потреба збільшити масу грошей в обігу?
Чи емітують гроші комерційні банки, чи це тільки функція центрального банку?
На чому базується процес грошової мультиплікації?
Для чого центральний банк купує валюту на валютному ринку?
Чи може центральний банк в порядку банківського нагляду обмежити кредитну діяльність комерційного банку?
Як зміняться темпи зростання грошової маси. якщо центральний банк знизить облікову ставку?
Чому переважна більшість комерційних банків України є універсальними?
У чому полягає єдність і відмінність цілей кредитних товариств і комерційних банків?
Яка мета встановлення НБУ показника мінімального для комерційного банку статутного фонду?
Яка мета встановлення НБУ оціночних показників діяльності комерційних банків?
Назвіть і дайте характеристику небанківським фінансово-кредитним інститутам.
8 Фіктивний капітал і фондова біржа
8.1 Сутність та функції фіктивного капіталу. Відмінності фіктивного капіталу від дійсного і позикового
В наслідок виробництва відбувається на копичення грошового капіталу. Коли грошовий капітал створено в сфері виробництва, він являє собою чистий грошовий капітал. В результаті передачі його у вигляді позики до інших сфер господарства він приймає іншу оболонку – форму позичкового капіталу.
Умови для створення позичкового капіталу виникають і тоді, коли на вільні грошові кошти, що не належать банку, а тільки знаходяться у нього на зберіганні, одержано процент від їх вкладання в народне господарство. Саме сума цього процента є власністю позикової установи.
Позичковий процент являє собою специфічний товар, який обертається на ринку позичкового капіталу і є носієм споживчої вартості, яка розрізняється за видами, строками, розмірами, прибутковістю кредиту і цінних паперів, що в кінцевому результаті визначається попитом і пропозицією.
Аналіз грошового капіталу і позичкового капіталу дозволяє визначити сутність, роль і функції ринку позичкового капіталу.
Грошовий капітал вивільняється в процесі відтворення, спрямовується у вигляді позичкового капіталу на ринок, а потім знову повертається до кредитора. При цьому сутність ринку позичкового капіталу не змінюється від того, який капітал на ньому використовується: власний чи залучений.
В той же час на основі позичкового капіталу з’являється і розвивається фіктивний капітал.
Під фіктивним капіталом слід розуміти накопичення і мобілізацію грошового капіталу у вигляді різних цінних паперів: акцій, облігації тощо.
Сферою вкладення фіктивного капіталу є позичковий капітал, тому джерела фіктивного капіталу лежать в позиковому капіталі і без позичкового капіталу не може розвиватися фіктивний капітал. По мірі формування і удосконалення фіктивного капіталу, створення їх конкретних ринків, вони постійно взаємодіють і взаємо перетворюються.
Процес перетворення одного капіталу в іншій пояснюється конкурентними міркуваннями, а також прибутковістю вкладень (у вигляді вкладів в банках, страхових і пенсійних фондах, вкладень в цінні папери тощо). Цей процес безперервний і динамічний.
Накопичення фіктивного капіталу протікає за власними законами і тому відрізняється від накопичення грошового капіталу. Одночасно ці процеси взаємодіють. Негативно відображаються на процесі накопичення грошового капіталу біржові крахи, а перенапруження на ринку позичкового капіталу звичайно викликає знижувальне коливання курсів акцій.
Як правило, знецінення або підвищення вартості цих паперів не пов’язане з рухом вартості дійсного капіталу, який вони являють. Тому багатство нації, або країни внаслідок такого знецінення або підвищення вартості в цілому залишається на попередньому рівні.
Фіктивний капітал виникає в результаті кругообігу промислового капіталу в грошовій формі, а як наслідок придбання цінних паперів, що дають право на одержання певного прибутку (проценти на капітал). Первісною формою фіктивного капіталу були облігації державних позик. Надалі в процесі трансформації домонополістичного капіталу державно-монополістичних та з виникненням акціонерних товариств з’явились акції. Акціонерні товариства перетворювались в монополістичні об’єднання (концерн, консорціум та інші) та крім акцій з’явились облігаційні займи (нові облігації). Таким чином відбувалось формування структури фіктивного капіталу яка сьогодні складається з акцій, облігацій приватного сектора і державних облігацій.
Розглянемо основні відмінності фіктивного капіталу від дійсного і позикового.
Фіктивний капітал відрізняється від дійсного капіталу тим, що:
не дає права розпоряджатися дійсним капіталом;
обіг цінних паперів відбувається не на фондовій біржі, а в кредитній системі, тоді як сфера функціонування дійсного капіталу – торгова та банківська діяльність;
величина фіктивного капіталу визначається шляхом капіталізації прибутків по цінним паперам.
Відмінності фіктивного капіталу від судного капіталу:
фіктивний капітал існує як особлива форма судного капіталу та його прибуток базується на капіталі, який реально не існує;
від величини судного капіталу залежить привнесений ним прибуток, а величина фіктивного капіталу визначається по величині прибутку по цінним паперам (формула 8.1).
, (8.1)
де
Д ц.п.– прибуток по цінним паперам;
ПСср.– середня процентна ставка.
Самостійний рух фіктивного капіталу призводить до різкого відриву ринкової вартості цінних паперів від балансової, що ще більше закріплює розрив між реальними матеріальними цінностями та їх відносною фіксованою вартістю втіленої в цінні папери.