7.3 Сутність, види банків

Для відповіді на питанні о сутності банку необхідно дотримуватись деяких методологічних основ. Їх декілька:

• аналіз сутності банку необхідно пов’язувати з його діяльністю на макрорівні: його сутність необхідно співставляти з банком як єдиним цілим незалежно від різноманітних типів банків;

• сутність банку передбачає виявлення його специфіки;

• нероздільним елементом характеристики суті банка є визначення його основи;

• сутність банку – це показ його структури як специфічного об’єкта;

• визначень сутності банку може бути декілька в залежності від того, який бік сутності є в даний момент предметом аналізу.

Відповідно з банківським законодавством банк – це така кредитна установа, яка виконує депозитні, розрахункові, і кредитні операції. При цьому вагомою вимогою виступає одночасність виконання цих операцій.

У випадку, коли банки виконують всі базові операції (див. п. 7.2) та будь-які інші операції на грошовому ринку їх називають універсальними; якщо лише частину базових операції – спеціальними (спеціалізованими).

Розглянемо банки, що посідають перший та другий рівні банківської системи.

7.3.1 Центральні банки, їх походження, призначення, функції та операції

Вивчаючи цю тему, слід звернути особливу увагу на центральний банк (в Україні Національний банк – НБУ), як головну ланку кредитної системи та його функції. Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Під час вивчення теми треба зрозуміти головні функції Національного банку:

• грошово-кредитне регулювання економіки;

• емісійна;

• “банк банків”;

• фінансове обслуговування держави (“банкір уряду”);

• зберігання централізованого золотовалютного запасу;

• банківський нагляд і контроль.

Розглядаючи функцію грошово-кредитного регулювання, зауважимо, що саме на розробці та реалізації на грошово-кредитної (монетарної) політики базується вирішення основної задачі НБУ – забезпечення сталості валюти.

При розробці монетарної політики центральний банк переслідує цілі:

• стратегічні, тобто кінцеві цілі загальноекономічної політики держави – сприяння економічному зростанню, повній зайнятості та стійкості цін;

• проміжні – пожвавлення чи стримування ринкової кон’юнктури задля досягнення стратегічних цілей;

• тактичні – зміни грошової маси та процентної ставки в напрямку, що забезпечує досягнення проміжних цілей.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зосередити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної) політики:

• обліковій ставці процента;

• нормі обов'язкового резервування коштів комерційних банків;

• операціях на відкритому ринку.

Сутність емісійної функції центрального банку полягає в тому, що тільки йому законодавчо надано право випускати в обіг готівку – банкноти і розмінну монету, при цьому обсяги емісії регулюються з урахуванням загальних задач грошово-кредитної політики. Сам випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монети комерційним банкам в обмін на їх резерви в НБУ.

Функція банку банків з’явилась у зв’язку з формуванням банківської системи, що вимагало централізації деяких банківських функцій (перш за все емісійної), що спричинило централізацію косового обслуговування комерційних банків. Це в свою чергу вимагало відкриття банками своїх рахунків в центральному банку і зберігання на них вільних грошей (резервів). Таким чином, центральний банк перетворився у банк банків.

Функція фінансового обслуговування держави полягає в тому, що центральний банк виступає головним (але не єдиним) банком держави та радником уряду з фінансових та монетарних проблем. Як банкір держави він виконує такі операції: веде рахунки державних установ і відомств; здійснює за дорученням уряду емісію та розміщення на ринку нових випусків державних цінних паперів; купує державні цінні папери на вторинному ринку для свого портфеля та вживає заходів щодо курсу вказаних паперів; як виняток, видача короткострокових кредитів уряду за його проханням (зауважимо, що розміри прямих касових кредитів законодавчо лімітуються), щоб не допустити прямого залучення емісійних ресурсів в покриття бюджетного дефіциту.

Функція зберігання централізованого золотовалютного запасу полягає в тому, що разом з запасами іноземної вільноконвертованої валюти, золоті запаси (незважаючи на демонетизацію золота) продовжують зберігатися в центральних банках країн як гаранто-страхові фонди для міжнародних платежів і для підтримки курсів національних валют шляхом інтервенцій на валютних ринках.

Інтервенція на валютному ринку – операції центрального банку з купівлі-продажу іноземної валюти на ринку з метою регулювання валютного курсу.

Функція нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків тісно пов’язана з діяльністю центрального банку як банку банків. Здійснюючи касове, розрахункове і кредитне обслуговування інших банків, він має можливість систематично наглядати за дотриманням ними вимог всіх нормативів і правил, що регламентують банківську діяльність в країні.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

• надає комерційним банкам кредити;

• веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

• купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

• надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

• виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності;

• купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

• проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

• організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цінностей;

• здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв'язку з виконанням своїх функцій НБУ:

• бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

• розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

• концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення:

• на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

• утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

• проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

• організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

• зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розробляє порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцінними металами. Установлює офіційні курси іноземних валют до національної валюти, публікує ці курси в пресі, організує роботу валютної біржі;

• спільно з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконує операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

• реєструє новостворені комерційні банки;

• дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

• дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;

• визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комерційними банками;

• готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціалістів на договірних умовах;

• установлює комерційним банкам економічні нормативи.