Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гроші і кредит.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
242.3 Кб
Скачать

Контрольні питання:

  1. В чому полягає економічна сутність кредиту?

  2. Чим викликана необхідність у кредиті?

  3. Які є методи перерозподілу коштів і в чому їх відмінність?

  4. Назвіть особливості прояву розвитку кредиту в різних галузях народного господарства.

  5. Як відбувалась еволюція кредитних відносин?

  6. У чому полягає відмінність лихварського кредиту від кредиту, що функціонує при капіталізмі?

  7. Без якої істотної риси кредит перестає бути самим собою?

  8. Що спільного і в чому відмінність між економічними категоріями “гроші” і “позичковий капітал”?

  9. Назвіть принципи кредитування.

  10. Назвіть і охарактеризуйте форми і види кредиту.

  11. Поясніть поняття “межі кредиту” та розкажіть про види меж кредиту.

  12. Назвіть джерела утворення кредиту в суспільстві.

  13. В якому із своїх видів кредит виконує емісійну функцію?

  14. В яких формах функціонують комерційний, банківський, споживчий, державний та міжнародний кредити?

  15. Які фактори впливають на зміну процентної ставки?

7 Кредитні системи

7.1 Кредитна система: поняття, підходи до її визначення, основні складові

Кредитна система з інституціональної точки зору являє собою комплекс валютно-фінансових установ, які активно використовуються державою з метою регулювання економіки.

Кредитна система опосередкує вісь механізм суспільного відтворення і служить міцним фактором концентрації виробництва і централізації капітала, сприяє швидкої мобілізації вільних грошових коштів та їх використанню в економіці країни.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної системи, є участь відносинах (акумулюванні та перерозподілі позичкового капіталу) на постійних засадах.

Інституційний склад кредитної системи:

  • банківська система;

  • небанківські кредитно-фінансові установи:

  • інвестиційні компанії;

  • інвестиційні фонди;

  • страхові компанії;

  • пенсійні фонди;

  • кредитні спілки;

  • ломбарди;

  • лізингові та факторингові компанії тощо.

Під час вивчення цього питання слід звернути увагу на відмінності між категоріями “кредитна система” та “банківська система”, а саме на те, що банківська система є складовою частиною кредитної системи, крім того необхідно зрозуміти чим відрізняються між собою банки від інших посередників грошового ринку (небанківських фінансово-кредитних інститутів).

7.2 Поняття, суть та функції банківської системи

Банківська система – законодавчо встановлена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Організаційно-правовою ознакою банківської системи є чітке законодавче розмежовування прав і обов’язків кожної ланки системи.

Банківська система виконує такі функції:

  • трансформаційна, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики;

  • створення грошей і регулювання грошової маси – полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші;

  • стабілізаційна (забезпечення сталості банківської діяльності) – пов’язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності і проявляється в прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність всіх ланок банківської системи та в створенні дійового механізму державного контролю і нагляду да діяльністю банків взагалі.

Необхідність формування банківської системи, визначається двома групами причин. Перші – пов’язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженням комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків. Другі – пов’язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

Майже у всіх країнах світу, у тому числі і в Україні, склалася дворівнева банківська система, тобто така, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

На першому рівні знаходиться Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні – Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління). На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за всі – підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них. Покладається така координація на Національний банк, для чого він законодавчо наділений відповідними повноваженнями.

На другому рівні – ділові банки (в Україні – комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення). Банки другого рівня відносно один одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грошовому ринку і будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Наприклад, згідно із законодавством США, інвестиційні банки – не банки, як це трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії.

Коротко розглянемо сутність банківської діяльності. Аналіз багатовікової світової справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій:

  • приймати грошові вклади від клієнтів;

  • надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

  • здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі – як Центрального так і комерційного. Вказані операції є базовими, вони створюють первинну сферу банківської діяльності.

Отже, комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Зауважимо, що фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати безліч інших операції, які ми розглянемо далі.

Виконуючи базові операції, банки беруть участь у створенні депозитів, а отже в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного банку за стан економіки: будь-яка зміна грошової маси може призвести до порушення ринкової рівноваги.