5.3 Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого і кредитного обігу

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку і закономірності функціонування грошової системи. (див. рисунок 5.1).

Грошова система

Грошова система неринкового типу

Грошова система ринкового типу

Грошова система відкритого типу

Грошова система закритого типу

Саморегульована система

Біметалізм

Монометалізм

Золотодевізний стандарт

Золотозлитковий стандарт

Золотомонетний стандарт

Рисунок 5.1 – Класифікація і структура грошової системи

Неринкова грошова система відрізняється значними обмеженнями в функціонуванні грошей (талони, картки, і т. ін.); використовуються адміністративні методи регулювання грошового обігу.

Грошова система ринкового типу характеризується вільним функціонуванням грошей; зберігаються деякі обмеження проведення грошових операцій на рівні банків, як елемента грошової системи.

Відкрита грошова система характеризується відсутністю обмежень на проведення валютних операцій юридичними і фізичними особами.

Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень, які обумовлюють ізоляцію національної економіки від світової.

Саморегульована система – це система металевих грошових знаків (монометалізм, біметалізм) (див таблицю 5.1)

Таблиця 6.1 – Складові і характеристика саморегульованої системи

Складові саморегульованої системи (системи монетарного обігу)	Характеристика системи
Біметалізм	Роль загального еквівалента законодавчо закріпилась за двома металами, як правило золотом та сріблом. Відповідно з принципами регулювання співвідношення між золотом і сріблом виділяють наступні різновиди біметалізму: система паралельної валюти, при якої згадане співвідношення встановлюється державою; система подвійної валюти при якій згадане співвідношення встановлюється державою; система “кульгаючої валюти” при якій один з видів монет карбується в закритому порядку.
Монометалізм	Тільки один вид металу виконує роль грошей. Монометалізм виступає в трьох формах: – золотомонетному стандарті – золотозлитковий стандарт (Англія, Франція) золотодевізному стандарті, при якому національні Грошові одиниці обмінювались на зарубіжну валюту (девізу), яка розмінена на золото

5.4 Державне регулювання грошової сфери: цілі, задачі, методи та інструменти регулювання

Важливою необхідністю сучасної соціально-економічної політики є обґрунтоване визначення властивих саме сучасному етапу становлення цілей та пріоритетів національної економічної політики стосовно кожної конкретної сфери ринкової трансформації економіки країни.

У галузі грошово-кредитної та цінової політики такими цілями є:

• спрямування ресурсів на кредитування життєво важливих і ефективних виробництв та здійснення структурної перебудови економіки;

• скорочення прямих кредитів НБУ на покриття дефіциту бюджету, регулярний перегляд облікової ставки НБУ та дотримання позитивних процентних ставок;

• створення умов для залучення комерційних банків до участі у кредитуванні довгострокових інвестиційних проектів;

• лібералізація і децентралізація внутрішнього валютного ринку та захист національної економіки;

• орієнтація на пропорції світових цін та усунення деформацій цін на сільськогосподарську і промислову продукцію; посилення контролю за цінами на продукцію підприємств-монополістів.

У сфері фінансово-бюджетної та податкової політики до них належать:

• утримання державного бюджету на рівні 5-7% від ВВП і забезпечення жорсткої залежності державних витрат від отримуваних доходів;

• концентрація державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки;

• реформування бюджетних взаємовідносин між центральними, регіональними і місцевими рівнями;

• фінансове забезпечення необхідного захисту населення та функціонування соціально-культурної сфери;

• поліпшення управління коштами державного бюджету через державну скарбницю та вдосконалення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

• забезпечення стабільності в оподаткуванні, розширенні бази та зменшення кількості податкових пільг, а також обов’язковості і рівнонапруженості у сплаті податків всіма юридичними і фізичними особами; посилення їхнього стимулюючого впливу на розвиток виробництва;

• розширення бази та прав місцевих органів влади щодо формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів;

• посилення контролю за повнотою сплати податків.

Інструменти державного регулювання економіки поділяються на адміністративні і економічні.

Адміністративні засоби не пов’язані зі створенням додаткового матеріального стимулу або небезпекою фінансових збитків. Вони базуються на силі державної влади і включають заходи заборони, дозволу і примусу.

Зауважимо, що адміністративні засоби регулювання в розвинутих країнах використовуються в незначних масштабах. Їх сфера часто обмежується охороною навколишнього середовища і створенням мінімальних побутових умов для слабо захищених прошарок населення. Проте, в критичних ситуаціях (під час війни, кризи в економіці тощо) їх роль суттєво зростає.

Економічні засоби державного регулювання економіки поділяються на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики. До основних економічних засобів грошово-кредитної політики належать:

• регулювання облікової ставки (дисконтна політика, що здійснюється Національним банком);

• встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, які фінансові інститути зобов'язані зберігати в Національному банку;

• операції державних установ на ринку цінних паперів (наприклад, емісія державних цінних паперів).

З допомогою цих інструментів держава намагається змінити, в бажаному напрямку, співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів.

Пряме державне регулювання відбувається з допомогою бюджетної політики, де головним інструментом мобілізації фінансових ресурсів є податки. Податки з одного боку є головним джерелом фінансування державних витрат, з другого – інструментом регулювання. Державне регулювання суттєво залежить від вибору податкової системи, розміру податкових ставок, а також видів і розмірів податкових пільг.