- •Технологія програмування в історичному аспекті
- •Основні поняття і означення
- •Класифікація програмного забезпечення
- •Системне програмне забезпечення
- •Інструментарій технології програмування
- •Пакети прикладних програм
- •2.1 Особливості створення програмного продукту
- •2.1.1. Принципи роботи з вимогами до програмного забезпечення. Проблематика проектування.
- •2.1.2. Оцінка вартості помилок
- •2.1.3. Управління вимогами
- •2.1.4. Послідовність роботи з вимогами. Аналіз проблеми
- •2.1.5. Перешкоди на шляху виявлення вимог
- •2.2. Оцінка якості процесів створення програмного забезпечення
- •2.2.1. Серія стандартів iso 9000
- •2.2.3. Процес сертифікації програм на базі інформації про їх використання
- •2.3. Життєвий цикл програми
- •2.3.1. Поняття технології розробки програми
- •2.3.2. Основа розробки програмного забезпечення
- •2.3.3. Моделі життєвого циклу
- •2.3.4. Rational Objectory Process – модель життєвого циклу (методологія об’єктно–орієнтованого програмування)
Основні поняття і означення
Технологія програмування – сукупність методів і засобів, які застосовуються у процесі розробки програмного забезпечення.
Програма (program, routine) – впорядкована послідовність команд (інструкцій) комп’ютера для розв’язання задачі.
Програмне забезпечення (software) – сукупність програм обробки даних та необхідних для їх експлуатації документів.
Задача (problem, task) – проблема, яку необхідно розв’язати.
Додаток (application) – програмна реалізація розв’язку задачі на комп’ютері.
Термін «задача» в програмуванні означає одиницю роботи обчислювальної системи, яка вимагає обчислювальних ресурсів (процесорного часу, пам’яті).
Процес створення програм можна представити як послідовність наступних дій:
постановка задачі;
алгоритмізація розв’язку задачі;
програмування.
Постановка задачі (problem definition) – це точне формулювання розв’язку задачі на комп’ютері з описом вхідної та вихідної інформації.
Алгоритм – система чітко сформульованих правил, яка визначає процес перетворення допустимих початкових даних (вхідної інформації) у бажаний результат (вихідну інформацію) за скінчену кількість кроків.
Програмування (programming) – теоретична і практична діяльність, пов’язана зі створенням програм.
По відношенню до ПЗ користувачі ПК діляться на наступні групи:
системні програмісти. Займаються розробкою, експлуатацією і супроводженням системного програмного забезпечення;
прикладні програмісти. Виконують розробку і відладку програм для розв’язання різних прикладних задач;
кінцеві користувачі. Мають елементарні навики роботи з комп’ютером і прикладними програмами, які використовують;
адміністратори мережі. Відповідають за роботу обчислювальних мереж;
адміністратори баз даних. Забезпечують організаційну підтримку баз даних.
Супроводження програми – підтримка працездатності програми, перехід на її нові версії, внесення змін, виправлення помилок і т.д.
Основні характеристики програм:
алгоритмічна складність;
склад функцій оброки інформації;
об’єм файлів, які використовуються програмою;
вимоги до операційної системи (ОС) і до технічних засобів обробки, у тому числі об’єм дискової пам’яті, розмір оперативної пам’яті для запуску програми, тип процесора, версія ОС, наявність обчислювальної мережі і т.д.
Показники якості програми:
мобільність – незалежність від технічного комплексу системи обробки даних, ОС, мережених можливостей, специфіки предметної області задачі і т.д.;
надійність – стійкість, точність виконання передбачених функцій обробки, можливість діагностики помилок, які виникають в роботі програми;
ефективність, як з точки зору вимог користувача, так і з використання обчислювальних ресурсів;
врахування людського фактора – дружній інтерфейс, контекстно-залежна підказка, хороша документація;
модифікованість – здатність до внесення змін, наприклад, розширення функцій обробки, перехід на іншу базу обробки і т.п.;
комунікативність – максимально можлива інтеграція з іншими програмами, забезпечення обміном даних між програмами.
Всі програми по характеру використання і категоріям користувачів можна розділити на два класи – утилітарні програми і програмні продукти.
Утилітарні програми («програми для себе») призначені для задоволення потреб їх розробників. Частіше всього такі програми виконують роль додатків для відладки, які є програмами для розв’язування задач, не призначених для широкого розповсюдження.
Програмні продукти – використовуються для задовольняння потреб користувачів, широкого розповсюдження і продажі.
В наш час існують інші варіанти легального розповсюдження програмних продуктів, які з’явились з використанням глобальних комунікацій:
freeware – безкоштовні програми, вільно розповсюджуються, підтримуються самим користувачем, який може вносити в них необхідні зміни;
shareware некомерційні (умовно-безкоштовні) програми, які можуть використовуватись, як правило, безкоштовно.
Ряд виробників використовують ОЕМ-програми (Original Equipment Manufacturer), тобто вбудовані програми, які встановлюються на комп’ютер або постачаються разом з комп’ютерами.
Програмний продукт повинен бути відповідним чином підготовлений до експлуатації, мати необхідну технічну документацію, надавати сервіс і гарантію надійної роботи програми, мати товарний знак виробника, а також наявність коду державної реєстрації.
