2. Підстави виконання та виконавчі документи.

Підставою права на пред’явлення виконавчого документа до стягнення є акт юрисдикційного органу, який в науці цивільного процесу називається підстава виконання. За правилами виконавчого провадження виконуються акти судів загальної юрисдикції та правозастосовчі акти інших органів. Перелік таких актів дається в ст.3 Закону, яка і визначає його сферу дії. Даний перелік є примірним, тому що останній пункт даної статті зазначає, що до таких актів відносяться рішення інших органів державної влади, якщо закон покладає їх виконання на виконавчу службу.

Слід зазначити, що акти юрисдикційних органів, які не передбачають для їх реалізації примусових заходів не є підставами виконання.

За правовими наслідками підстави виконання можна поділити на дві групи: 1) рішення, які є тільки підставами виконання, тобто причиною виконавчого провадження, але самі по собі вони його не порушують (на їх основі мають бути видані виконавчі документи); 2) рішення, які є підставами виконання й одночасно виступають виконавчими документами, тобто на їх основі можна порушити виконавче провадження.

Перша група рішень згідно ст.3 Закону включає в себе рішення, ухвали та постанови судів по цивільним справам; вироки, ухвали та постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень; рішення, ухвали та постанови господарських судів; рішення комісій по трудовим спорам і т.д. Засобом порушення ВП є виконавчі документи, які виносяться у відповідності з вказаними підставами виконання. Наприклад, виконавчі листи на рішення суду першої інстанції по цивільній справі.

Друга група рішень включає в себе судовий наказ, виконавчі написи нотаріусів; постанови відповідних органів чи посадових осіб, якими особа притягується до адміністративної відповідальності; рішення Антимонопольного комітету; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору тощо.

Перелік підстав виконання свого часу (до 10.07.03) був більш обширним, зокрема, до нього відносилися Рішення Конституційного Суду, неоплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником.

Перелік рішень даний в другій групі підстав виконання може звертатися безпосередньо до виконання, в той час як для рішень першої групи для відкриття ВП необхідно мати виконавчий документ. Їх перелік дається в ст. 18-1 ЦПК і він є вичерпним.

Виконавчими називаються такі документи, в яких, по-перше, виражається зміст підстав виконання та які, по-друге, необхідно подати для початку виконавчого провадження. Як було зазначено вище виконавчий документ може мати самостійне значення, тобто складатися окремо від підстав виконання.

Серед най більш поширених виконавчих документів є виконавчий лист, який видається на підставі рішень, ухвал, вироку та постанов судів, а також рішень іноземних судів та арбітражів, які легалізовані в Україні.

Виконавчі листи повинні містити в собі свою назву, дату видання, назву суду, що видає документ; дата і номер рішення суду; повна назва стягувача і боржника, їх адреса, дата та місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номера рахунків в кредитних установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата вступу в законну силу рішення; строк виконавчої давності. Виконавчий лист підписується суддею чи головою суду та скріплюється печаткою. Особливо важливою вимогою є вимога про перенесення у виконавчий лист резолютивної частини судового рішення, оскільки це показує, яким чином необхідно реалізувати захист суб’єктивного права.

Виконавчий лист видається судом, що постановив рішення за заявою особи, на користь якої воно було постановлено (прокурор та інші суб’єкти, які подають позов в інтересах інших осіб за змістом ст.368 ЦПК вимагати видачі виконавчого листа не мають права). По справам, які підлягають негайному виконанню за вказівкою в законі (стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, стягнення сум до державного бюджету тощо) виконавчий лист передається державному виконавцеві безпосередньо судом.

На кожне судове рішення може видаватися тільки один виконавчий лист. Тільки в тому випадку, якщо в справі є декілька позивачів чи декілька відповідачів або необхідно передати майно, що знаходиться в декількох місцях суд на підставі заяви стягувача видає декілька виконавчих листів (у виконавчому листі необхідно точно вказати, яку частину судового рішення необхідно виконати по даному виконавчому листу).

В разі, якщо виконавчий лист було загублено, то суд, який постановив рішення на підстави заяви стягувача або поданням державного виконавця має право видати дублікат. Це питання вирішується в судовому засіданні з викликом сторін та зацікавлених осіб, про те їх неявка не є перешкодою для вирішення питання. Це питання вирішується з врахуванням строку виконавчої давності. Ухвала суду про видачу дублікату виконавчого листа може бути оскаржена в апеляційному порядку.