2. Учасники виконавчого провадження

Коло суб’єктів, стадії виконання судових рішень має певну специфіку в порівнянні з іншими стадіями ЦП, яка обумовлено процесуальною метою, яка ставиться до цієї стадії.

Всіх учасників виконавчого провадження, в залежності від їхньої процесуальної ролі можна поділити на три групи: 1) органи примусового виконання; 2) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні; 3) особи, які сприяють здійсненню виконавчих дій.

Органи примусового виконання. Дані суб’єкти відрізняються від двох наступних груп своїм професійним становищем, обумовленим їх місцем в структурі державного апарату.

Система органів, які уповноважені виконувати рішення суду визначено в ст.2 та ст.9 ЗУ “Про виконавче провадження” і складається з органів виконавчої служби, податкових органів, установ банку, кредитно-фінансові установи. Троє останніх суб’єктів виступають органами виконання, якщо мова йде про стягнення грошових засобів. Але серед зазначеної кількості суб’єктів тільки органи державної виконавчої служби виступають органами примусового виконання рішень суду (ч.2 ст. 9 Закону).

Безпосереднє примусове виконання рішень суду покладається на державного виконавця. Згідно ст.5 Закону державний виконавець повинен здійснювати процесуальні дії, спрямовані на виконання судового рішення об’єктивно, своєчасно, повно. З метою об’єктивного виконання процесуальних дій на державного виконавця покладаються ряд обов’язків (повинен розглянути та вирішити заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявити самовідвід, якщо він має зацікавленість у вирішенні справи чи є інші підстави сумніватися в його об’єктивності) та гарантуються певні права (звертатися в орган, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, залучати для провадження окремих процесуальних дій понятих, експертів, спеціалістів, в тому числі й для оцінки майна). Своєчасність виконання рішень забезпечується такими обов’язками як здійснювати необхідні заходи по своєчасному виконанні та певними правами, такими як здійснення перевірки виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих в них боржників; входити в приміщення та сховища, які належать боржникам чи зайняті ними для проведення огляду, а при необхідності відкривати їх примусово та опечатувати їх; використовувати за згодою власника нежилі приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт сторін для перевезення майна; звертатися в суд з поданням про розшук боржника чи дитини; накладати штраф на громадян та посадових осіб за несвоєчасне відправлення виконавчого документу чи його втрату, а також за створення інших перепон для своєчасного виконання рішення; оголошувати розшук майна боржника при певних умовах. Принцип повноти виконання рішень забезпечується та гарантується такими обов’язками як приймати заходи по повному виконанні судового рішення; надавати сторонам можливість ознайомитися з всіма матеріалами; роз’яснити стягувачу та боржнику їх права та обов’язки та певними процесуальними правами як отримувати пояснення та іншу інформацію для проведення виконавчих дій; накладати арешт на майно; вилучати та передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його; накладати арешт на грошові засоби та інші цінності боржника.

При здійсненні виконавчих дій вимоги державного виконавця обов’язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян та юридичних осіб на території України (ч.1 ст.6 Закону). Законність дій державного виконавця забезпечується можливістю оскаржити їх у вищестоящий орган або до суду. Крім того, нагляд за законністю виконавчого провадження здійснює начальник відділу ДВС, де він безпосередньо працює (ст.8 Закону).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні. До них відносяться ті учасники виконавчого провадження, які юридично в ньому зацікавлені або особисто, або в силу своїх функціональних обов’язків. Особистою зацікавленістю володіють сторони виконавчого провадження (стягувач, боржник, співучасники, правонаступники). Функціональною юридичною зацікавленістю володіють представники сторін, прокурор, органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування (частіше за все органи опіки та піклування).

Сторони виконавчого провадження. Ними виступають стягувач та боржник (ст.11 Закону). Стягувач – це управомочена фізична чи юридична особа на користь або в інтересах якої виданий виконавчий документ, тобто їй належить право вимоги за рішенням. Боржник – це особа, яка повинна по рішенню здійснити або утриматися від здіснення певних дій. Процесуальне становище стягувача та боржника не пов’язано нерозривно з становищем позивача та відповідача. Так, стягувачем може виступати відповідач по справі, якщо суд задовольнив його зустрічний позов, стягує з позивача судові витрати або частково задовольняє позов. Стягувачем може стати третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. Співучасть можлива тоді, коли судове рішення вказує на декілька осіб на боці позивача чи відповідача.

Стягувач та боржник як основні учасники виконавчого провадження наділені певним правовим статусом (ст.29 Закону). Вони можуть бути присутні при скоєнні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення під час виконавчого провадження; знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписку та копії; мають право подавати додаткові матеріали; висловлювати свої міркування по всім питанням, що виникають при виконанні; заперечувати проти клопотань та міркувань інших учасників виконавчого провадження; заявляти відводи; укласти мирову угоду; оспорювати належність майна та його оцінку. Стягувач вправі подати заяву про видачу дублікату виконавчого документу, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання, про відмову від стягнення та повернення виконавчого документа.

У випадку вибуття однієї з сторін державний виконавець по власній ініціативі або по заяві сторін, а також сама зацікавлена сторона мають право звернутися в суд для оформлення правонаступництва (ч.3 ст.11 Закону). Раніше вказані повноваження міг здійснювати сам державний виконавець. Закон не визначив суд, до якого необхідно звертатися – суд, що видав рішення чи суд по місцю виконання рішення. Правонаступництво у виконавчому провадженні допускається тоді, якщо наступило правонаступництво в матеріальних правовідносинах (особа прийняла спадок). Всі здійснені дії у виконавчому проваджені попередником є обов’язковими для правонаступника.

Представники сторін. Сторони можуть брати участь у виконавчому провадженні (ВП) як особисто, так і через своїх представників (ст.12 Закону). При чому їх особиста участь не є перепоною для вступу у виконавче провадження представників сторін, за винятком тих випадків, коли боржник зобов’язаний особисто здійснити певні дії. Передбачається договірне та законне представництво у ВП. При чому, якщо стороною виконавчого провадження є особа, яка визнана безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до провадження особу, яка є опікуном її майна, якщо дане майно в порядку спадкування ще ніким не прийнято (тобто опікун захищає інтереси майбутніх спадкоємців). Повноваження представників оформляються довіреністю, за винятком законного представництва. При чому закон не визначає спеціальних повноважень представників, які повинні бути обумовлені в довіреності, оскільки будь-які дії представників сторін повинні бути оформлені виданою довіреністю.

Закон також визначає тих осіб, які не можуть бути представниками сторін у ВП. До них відносяться особи, які абсолютно не здатні виконувати функції представника: неповнолітні (крім випадків вступу у шлюб) та недієздатні чи обмежені в дієздатності особи; та ті, які відносно не здатні виконувати функції представника: судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені відповідного органу, який є стороною ВП та інші особи (п.4 ст.13 Закону).

Органи державної влади та місцевого самоврядування. Їх участь у виконавчому провадженні законом регламентується казуально. Передбачається, що для здійснення виконавчих дій державні виконавці в необхідних випадках мають право залучати представників органів опіки та піклування та інших органів в порядку встановленим Законом (ч.2 ст.10). Наприклад, участь органів опіки та піклування при виконанні рішення про відібрання дитини(ст.78 Закону). В ряді випадків органи державного управління мають право порушити ВП. Так, при виконанні рішення про заборону діяльності об’єднання громадян виконавче провадження починається за заявою органу, який має право здійснювати легалізацію такого об’єднання – Міністерство юстиції, місцеві органи виконавчої влади та виконкоми місцевих рад (ст.82 Закону).

Особи, які сприяють здійсненню виконавчих дій. До них відносяться експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, працівники органів внутрішніх справ. Дані суб’єкти не мають ніякої юридичної зацікавленості у ВП, свідчення цього є те, що в них відсутні права, якими вони можуть вплинути на ВП.

Експерт та спеціаліст. Їх участь у ВП передбачена ст.14 Закону. Залучаються вони для вирішення питань, які виникають у ВП, що вимагають спеціальних знань. Ініціатором залучення експертів та спеціалістів у ВП може виступати як державний виконавець, так і сторони або їх представники. Головним обов’язком експерта та спеціаліста є їх обов’язок з’явитися за викликом та дати правдивий та об’єктивний висновок по питанням, які йому поставлені. Їх висновок оформляється у письмовій формі. Крім того експерт або спеціаліст повинні давати усні рекомендації стосовно дій, які скоюються в його присутності.

Експертом або спеціалістом може бути люба дієздатна особа, яка володіє необхідними знаннями, кваліфікацією, досвідом роботи у відповідній сфері.

Експерт та спеціаліст мають право на винагороду, за виконану роботу, яка відноситься до витрат, пов’язаних із здійсненням виконавчих дій.

Перекладачі. Участь перекладача у ВП передбачена ст.15 Закону. Його може запросити як сторони, так і державний виконавець. Ним може бути люба особа, яка володіє мовою, знання якої необхідно для перекладу.

Особі, які необхідний перекладач державний виконавець надає строк (від 3 до 5 днів) для його запрошення. Він не повинен перевищувати 10 днів. Якщо особа не змогла реалізувати своє право, то перекладача може призначити постановою державний виконавець. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу. Про відповідальність перекладача за завідомо неправильний переклад, а також за відмову від його вчинення повинен попередити державний виконавець.

Перекладача як і експерта та спеціаліста можна відвести. Питання про відвід перекладача експерта та спеціаліста вирішує мотивованою постановою державний виконавець. Відмова виконавця задовольнити вказане клопотання може бути оскаржена протягом 10-ти денного терміну начальнику відділу, а при його відмові – в суд.

Поняті. Вони залучаються для посвідчення факту, змісту та результату скоєння виконавчих дій, при вчиненні яких він був присутній (ст.16 Закону). Понятим може виступати любий дієздатний громадянин, який не має особистої зацікавленості у здійсненні виконавчих дій та який не перебуває з учасниками ВП в родинних зв’язках, підпорядкування чи підконтрольності. Кількість понятих повинна бути не менше як два.

При здійсненні виконавчих дій участь понятих може бути обов’язковою та факультативною. Обов’язково поняті беруть участь при скоєнні таких виконавчих дій як примусове входження в нежилі приміщення та сховища, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке повинно бути йому повернуто в натурі; при примусовому входженні в жилі приміщення для забезпечення примусового виселення чи вселення; при примусовому входженні в жилі та інші приміщення, де перебуває дитина, яка повинна бути передана іншим особам згідно судового рішення; при проведенні огляду, вилучення, арешту та передачі майна.

При скоєнні інших виконавчих дій участь понятих відноситься на розсуд державного виконавця.

Основним обов’язком понятого є посвідчення факту, змісту та результату виконавчих дій, при здійсненні яких він був присутній. Разом з тим, понятий має право знати для участі в яких виконавчих діях його запросили, на підставі якого виконавчого документу вони проводяться, а також робити зауваження з приводу скоєння виконавчих дій, право на компенсацію витрат, пов’язаних з виконанням обов’язків понятих.

Органи внутрішніх справ. Вони залучаються виконавцем для виконання рішень немайнового характеру (при виселенні боржника, при вселенні стягувача).

Важливим суб’єктом виконавчого провадження є суд. З моменту виведення державних виконавців з під оперативного контролю суду державні виконавці стали підпорядковуватися органам юстиції. Але разом з тим в розпорядженні суду залишаються важливі правові засоби, які забезпечують його активну участь у ВП. До них належать надання роз’яснень виконуваних рішень, відстрочка та розстрочка виконання, зміна способу та порядку виконання, скарги на процесуальні дії державного виконавця, відновлення пропущених строків давності. Скоєння інших виконавчих дій відбувається з інформуванням суду про їх вчинення (наприклад, зупинення ВП (оформляється постановою виконавця, копія якої направляється суду).