34. Економічний розвиток України в др. Пол. Хіх – на початку хх ст.

З першої половини 19 ст. соціальний розвиток українських земель харак-

теризувався: занепадом феодально-кріпосницької системи господарювання та

кріпосницької мануфактури, розвитком товарно-грошових відносин і проник-

ненням капіталістичних відносин в сільське господарство, руйнуванням селян-

ських господарств, поглибленням розшарування селянства і подальшим вико-

ристанням вільнонайманої праці й машин, поступовим формуванням нових со-

ціальних прошарків /підприємців і найманих робітників/ та загальноімперсько-

го внутрішнього ринку.

Промисловий переворот (почався у 30-40 рр. і завершився у 60-80 рр.)

сприяв розвитку промисловості, у наслідок чого фабрично-заводське виробниц-

тво утвердилося у металообробній, текстильній, тютюновій, склодувній, папе-

ровій і інших галузях. Перше місце в промисловому виробництві України за-

ймала цукрова галузь /80% виробництва цукру у Російській імперії/.

Виникає новий вид транспорту – залізниця. Модернізується річковий і

морський флот. Переживає бум гірничодобувна промисловість, змінюється

енергетична база, прискореними темпами розвивається машинобудування, лег-

ка і харчова промисловість, застосовуються нові технології. Фабрика стає осно-

вною формою виробництва, а фабричний робітник – основною продуктивною

силою.

Активізується внутрішній ринок, отримує розвиток кредитна система, то-

ргові біржі. Міста перетворюються на крупні промислові і торгово-

адміністративні центри.

У другій половині 19 ст. істотні зміни відбулися і в сільському господарс-

тві: скасування кріпацтва /царський маніфест від 19 лютого 1861 р./; земля стає

предметом купівлі – продажу; активне втягнення селянських господарств у то-

варно-грошові відносини; декларативність багатьох прав селян /наприклад, для

зміни місця проживання селянину необхідно було відмовитися від наділу, лік-

відовувати особисту і сімейну заборгованість/.

Індустріалізація в Україні починається з перших років 20 сторіччя. Ета-

пи розвитку: 1) криза 1900-1902 рр., коли в результаті масового банкрутства

дрібних підприємств росте концентрація виробництва, кількість монополістич-

них об'єднань, їх зв'язок з іноземним капіталом; 2) депресія /тривала до кінця

1909 р./; 3) підйом 1910-1913 рр.

42

Аграрна реформа сприяла переходу сільського господарства на індустрі-

альну основу, шляхом закріплення за кожним хазяїном, що володів землею на

основі общинного права, приналежну йому частку у приватну власність; надан-

ня кредитів сільським селянським банком; переселення селян до малозаселених

районів Сибіру, Кавказу, Середньої Азії /однак селянин міг переселитися і на

хутір/; формування сприятливих умов для розвитку приватного сільськогоспо-

дарського виробництва.

У Східній Україні відбувся промисловий переворот, почався процес інду-

стріалізації, за рівнем промислового розвитку вона вийшла на одне з перших

місць в Російській імперії, наздогнала передові країни світу. Західноукраїнські

землі знаходилися на низькому рівні розвитку і відставали від передових частин

світу.

У період 1-ї світової війни розвиток індустріалізації був перерваний.

Україна входила до складу двох ворогуючих країн (Росії і Австро-Угорщини) і

стала ареною бойових дій. Промислове виробництво в Україні на початку вій-

ни: 1) зросло, виконуючи армійські замовлення; 2) поповнилося евакуйованими

підприємствами з районів бойових дій /Прибалтика, Польща/; 3) підвищило

концентрацію виробництва /найвища була в металургійній і машинобудівній

промисловості. Наприклад, Південноросійське дніпровське металургійне това-

риство об'єднувало 12 підприємств і 30 тис. працівників/, через створення но-

вих об'єднань і товариств, хоча загальна їх чисельність зменшилася /з 3381 у

1913 р. до 2849 у 1915 р./; 4) зазнало раптового спаду /1917 р./ та невдалих

спроб відновлення основного капіталу за рахунок іноземних інвестицій;

5) потерпало від нестачі кваліфікованої робочої сили /30% довоєнної чисельно-

сті робочих Донбасу були мобілізовані з перших днів війни, в Катеринославсь-

кої губернії не вистачало 104 тис. працівників/.

Сільськогосподарське виробництво скорочувалося з перших днів війни,

унаслідок поголовної мобілізації селянства /у 1917 р. в Україні залишилося 40%

працездатного населення в сільському господарстві/, та не могло вирішити

проблему забезпечення промислових центрів хлібом.

Торгівля і фінансова системи країни набули негативного розвитку: ско-

рочення виробництва предметів масового споживання; зменшення обсягів тор-

гівлі; знецінення рубля.

Отже, перша світова війна спровокувала: деструктивні процеси в госпо-

дарстві України; мілітаризацію промисловості; старіння основного капіталу;

скорочення виробництва засобів виробництва, предметів споживання; занепад

сільського господарства.__