7. Фінансова політика (фп): зміст, мета і задачі
Субєктом проведення фінансової політики є держава, яка розробляє стратегію і тактику фінансового розвитку суспільства, визначає конкретні задачі на майбутній період, засоби і шляхи їх досягнення.
ФП є складовою частиною економічної політики держави, в ній конкретизуються головні напрямки розвитку народного господарства, визначається загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела, напрямки використання, розподіляється механізм регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.
Метою ФП є: ефективний розподіл ВВП між галузями народного господарства, територіями, та соціальними групами населення.
Зміст фінансової політики:
Розробка головних напрямків використання фінансів на перспективу та поточний періоди.
Розробка науково-обгрунтованих концепцій розвитку фінансів на основі обєктивних екомічних законів розвитку суспільства.
Розв‘язання економічних та соціальних задач, які постають перед суспільством на різних етапах його розвитку.
Задачі фінансової політики:
Забезпечення безперервного фінансування потреб розширеного відтворення.
Регулювання масштабів та пропорцій розвитку суспільного виробництва.
Удосконалення галузевої та територіальної структури виробництва.
Забезпечення фінансовими ресурсами першочергового розвитку прогресивних галузей суспільного виробництва.
Фінансування проведення найважливіших соціальних програм.
Суб’єктом вироблення фінансової політики є держава в особі вищих органів влади та управління і основних фінансових органів — Міністерства фінансів та центрального банку, а суб’єктами реалізації — фінансові органи та інституції.
ФП залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.
До зовнішніх факторів впливу відносять:
Зовнішньо-економічні зв'язки
Поставка сировини та матеріалів
Відносини з іншими країнами та урядами цих держав
Інтеграція зі світовими економічними системами
До внутрішніх факторів впливу відносять:
Система власності
Структура економіки
Соціальний склад населення
Рівень добробуту населення
Інтелектуальний склад населення
Організація грошового обігу
Стабілізація грошової одиниці
Механізм реалізації ФП:
Створення концепцій розвитку фінансової системи держави
Визначення основних напрямків використання фінансової системи
Складання цільових програм, щодо закріплення загальнодержавних, територіальних фінансів та потенціалу країни (загальнодержавний, військовий, політичний і соціальний)
Розробка конкретних заходів, реалізацій напрямків та програм
Визначення конкретних термінів, джерел фінансування, умов та відповідальності.
Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, що вирішуються, включає фінансову стратегію і фінансову тактику. Причому вони тісно взаємозв’язані. Стратегія визначає сутність і напрями тактики. У свою чергу, тактичні можливості обмежують вибір стратегії, адже безглуздо визначати стратегічні цілі і завдання, для вирішення яких недостатньо належних тактичних засобів. Водночас слід наголосити на тому, що тільки та фінансова політика, яка ґрунтується на поєднанні та взаємоув’язці стратегії і тактики, їх єдності і підпорядкованості, може бути успішною. Фінансова політика, що не має стратегічних орієнтирів, а полягає лише у вирішенні тактичних завдань, має обмежений характер і, як правило, малоефективна.
Фінансова стратегія — це політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соціально-економічного розвитку. Спрямованість фінансової стратегії визначається конкретними завданнями розвитку суспільства на певному історичному етапі розвитку. В умовах економічної кризи головним завданням є фінансове забезпечення макроекономічної стабілізації, в умовах економічного розвитку — досягнення оптимальних темпів зростання ВВП. Водночас за будь-яких умов основою фінансової стратегії є надійне забезпечення потреб економіки фінансовими ресурсами і створення достатніх стимулів для ефективної діяльності суб’єктів господарювання. Фінансова стратегія зорієнтована на певну модель фінансових відносин у суспільстві.
Фінансова тактика являє собою поточну політику, спрямовану на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона здійснюється через переорієнтацію фінансових ресурсів та змін в організації фінансової діяльності. Фінансова тактика більш мобільна, оскільки полягає у вчасному реагуванні на економічні проблеми і диспропорції. Її головне завдання — досягнення стратегічних цілей розвитку.
Основні напрямрямки розвитку ФП України на сучасному етапі:
Забезпечення повного і своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього боргу та його обслуговування
Жорстка економія бюджетних витрат через посилення постійного контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх видів
Фінансування із бюджетних заходів тільки під державні програми і державне замовлення
Розв'язання питання погашення заборгованості по ЗП та іншим соціальним виплатам
Доведення рівня оплати житлово-комунальних та ін. послуг населенню до їх фактичної вартості
Посилення контролю за раціональним і ефективним витраченням коштів бюджетів усіх рівнів.
Удосконалення і зміцнення фінансової основи органів місцевого самоврядування і забезпечення їх фінансової незалежності.
Залучення в економіку країни іноземних інвестицій.
Використання переваг фінансового ринку при залучені ресурсів.
Оздоровлення фінансів і укріплення дієздатності національної валюти.
Відсутність стратегічних концептуальних розробок у фінансовій політиці.
Відрив фінансової політики від фактичного стану справ в економіці, ігнорування золотого правила фінансів - жити у відповідності з існуючими фінансовими ресурсами.
Залишковий підхід при визначенні фінансової бази задоволення соціальних потреб населення.
Загальний спад суспільного виробництва .
Шокове звільнення цін, значні недоліки податкової системи, помилки у фіскальній, монетарній та митній політик, доларизація економіки, неконтрольована державою лібералізація зовнішньої торгівлі, громадний бюджетний дефіцит призвели до колосального зростання цін, до обвального знецінення національної валюти.