В процесі окп в серійному виробництві виконуються розрахунки, які визначають:

1. розміри партій (серії) виготовлення виробів;

2. нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

3. тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серії партій;

4. випередження запуску-випуску деталей;

5. заділи.

На підставі виробничих розрахунків складаються календарні плани-графіки роботи виробничих ділянок і окремих груп устаткування.

Основним календарно-плановим розрахунком в серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партії запуску заготовок, деталей у виробництво. Необхідно визначити такий розмір партії, який забезпечив би мінімальні витрати і збитки.

Мінімальний розмір партії деталей (Пmin) визначається по формулі:

Пmin = , де

tн – норма підготовчо-завершального часу роботи на партію, мін;

tш – норма штучного часу на одну деталь з урахуванням коефіцієнта виконання норм, мін;

- коефіцієнт допустимих втрат часу на переналадку устаткування (0,06 - 0,1).

Періодичність запуску-випуску деталей в обробку (ритм серійного виробництва) визначається по формулі:

Rз-в = , де

П – прийнятий розмір партії, шт;

Nе.д – середньоденна потреба в даній деталі.

Кількість запусків в плановому періоді розраховується по формулі:

Кзап = , де

Фпл – фонд часу в плановому періоді, годині

Тривалість виробничого циклу виготовлення партії деталей складається з технологічного циклу і міжопераційних перерв.

У серійному виробництві утворюються циклові заділи в кожному виробничому підрозділі, а також між ними – складські заділи.

Величина нормативу циклового заділу (Zц) визначається по формулі:

Z = Тц ^. Nс.д, де

Тц – тривалість виробничого циклу виготовлення деталей, година;

Nс.д – середньоденна кількість деталей, які витрачаються при збірці виробу.

При складанні виробничих програм (цехам) обов'язково проводяться об'ємно-календарні розрахунки і порівнюються виробничі можливості кожного цеху. Потім видаються завдання ділянкам. Внутрішньоцехове планування завершується розробкою змінно-добових завдань.

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенклатури виробів, великими об'ємами випуску, високим рівнем безперервності і ритмічності виробничого процесу. Основним завданням оперативного планування в таких умовах є організація і забезпечення безперервного руху деталей по операціях виробничого потоку.

Основними календарно-плановими нормативами в масовому виробництві є такт і ритм роботи потокових ліній, кількість робочих місць і їх завантаження, розмір заділів. Для різних видів потокових ліній розрахунки календарно-планових нормативів мають особливу специфіку, яка витікає з особливостей ліній.

При плануванні роботи одно-предметних безперервних потокових ліній розраховується такт роботи ліній по формулі:

r = , де

Фе – ефективний фонд часу роботи устаткування, година;

N – виробнича програма випуску деталей, шт.

Ритм передачі (R) визначається по формулі:

R = r ^. , де

- величина транспортної партії, шт.

Такт і ритм в масовому виробництві розраховуються по виробах і деталях у всіх цехах і ділянках.

Кількість робочих місць ведеться по кожній операції по формулі:

РМ = , де

r – такт;

Тшт – норма штучного часу на одну деталь.

У масовому виробництві важливе значення для нормального ходу виробництва має оперативна підготовка. Вона повинна забезпечити своєчасний початок роботи першої зміни, і безперервне виробництво впродовж всього робочого часу.

Таким чином, ОКП на підприємствах різних типів виробництва має ряд характерних особливостей, проте всі вони мають одну мету: забезпечити рівномірність ходу виробничого процесу і ефективно виконати головну мету підприємства – випуск якісної продукції у необхідній кількості і у встановлені терміни.