
- •Хід виконання роботи
- •Ефузивні і вулканогенно-осадочні породи
- •Інтрузивні породи
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Хід виконання роботи
- •4 Лабораторна робота №4. Нахилене залягання гірських порід. Елементи залягання шару. Гірський компас. Визначення елементів залягання шару за допомогою гірського компасу
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •5 Лабораторна робота №5.
- •Хід виконання роботи
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •Продовження таблиці 7.1
- •8 Лабораторна робота №8. Визначення елементів залягання шарів по геологічній карті. Побудова розрізу нахилено залягаючих шарів по лінії, проведеній вхрест простягання порід і в діагональному напрямку
- •Хід виконання роботи
- •9 Лабораторна робота №9. Побудова виходу нахиленого шару на денну поверхню за елементами залягання.
- •10 Лабораторна робота №10. Побудова розрізу горизонтально і нахилено залягаючих шарів із стратиграфічними горизонтами, що виклинюються
- •Основні теоретичні положення
- •11 Лабораторна робОтА №11. Побудова геологічної карти з нахиленим заляганням шарів
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •Складчасті форми залягання, читання карт. Побудова осей та шарнірів складок
- •13 Лабораторна робота № 13.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •14 Лабораторна робота № 14.
- •Основні теоретичні положення
- •Хід виконання роботи
- •15 Лабораторна робота № 15.
- •Хід виконання роботи
- •17 ЛАбораторна робота № 17. Побудова геологічного розрізу по карті зі складною складчастою будовою і розривними порушеннями
- •5 Як будується розріз через ділянки з розривними порушеннями?
- •18 Лабораторна робота № 18.
- •Морфологічні типи розривних порушень та визначення на геологічній карті їх амплітуди і віку. Побудова тектонічної схеми.
- •Хід виконання роботи
- •20 Лабораторна робота № 20. Аналіз і опис геологічної карти
- •Девонська система – d
- •Нижній відділ – d1
- •Жединський ярус – d1gd
- •Тектоніка і геологічна будова
- •Історія геологічного розвитку території
- •Корисні копалини
- •21 Лабораторна робота №21. Дешифрування аерофотознімків із зображенням геологічних структур
- •Перелік використаних джерел
5 Як будується розріз через ділянки з розривними порушеннями?
18 Лабораторна робота № 18.
ПОБУДОВА РОЗРІЗУ ПО ГЕОЛОГІЧНИХ КАРТАХ ІЗ СКЛАДНОЮ СКЛАДЧАСТОЮ БУДОВОЮ ТА ІНТРУЗИВНИМИ МАСИВАМИ
Мета роботи: навчитися будувати розрізи по геологічних картах з інтрузивним магматизмом.
Основні теоретичні положення
Границі інтрузивних тіл на розрізах, як правило , є схематичними і співпадають з реальним положенням контакту з вміщуючими породами лише в загальних рисах.
При зображенні інтрузивного тіла в розрізі необхідно встановити нахил його контактів. Для цього треба звернути увагу на зону навколоконтактових змін порід на карті. Якщо така зона є (на картах позначається крапками кольору, що відповідає складу інтрузиву), то чим ця зона ширша, тим більш похилою буде границя контакту з вміщуючими породами (рисунок 18.1а). Якщо на карті такі ореоли відсутні, що характерно переважно, для інтрузивів основного складу, на розрізі контакти зображуються вертикальними (рисунок 19.1б).
Уяву про нахил інтрузивних контактів можуть дати елементи внутрішньої тектоніки (текстурні особливості у вигляді орієнтованості кристалів - так звані лінії течії), склад порід (для кислих і лужних інтрузивів характерна більш ізометрична форма ніж для основних) та ін.
Хід виконання роботи
За завданням викладача студенти будують геологічний розріз через ділянку із складчастим заляганням осадових і метаморфічних порід ускладнену інтрузивом. Робота виконується на форматі А4, до розрізу додаються умовні позначення.
Рисунок 18.1 - Розріз через магматичний інтрузив
Контрольні запитання
1 Магма якого складу більш пластична (менш в"язка)?
2 Що означають позначення навколоконтактових змін?
3 Чи пов"язані види корисних копалин із складом магматичних порід?
4 Якої форми тіла характерні для ультраосновних і основних магматичних порід?
5 Якої форми тіла характерні для середніх і кислих магматичних порід?
19 Лабораторна робота № 19.
Морфологічні типи розривних порушень та визначення на геологічній карті їх амплітуди і віку. Побудова тектонічної схеми.
Мета роботи: Навчитися на геологічній карті виділяти структурні поверхи, встановлювати характер розривних порушень, амплітуду переміщення блоків і вік утворення розривних порушень.
Основні теоретичні положення
Розривні порушення на геологічних картах позначаються у вигляді потовщених (1,5 мм) чорних (дозволяється - червоних) ліній. За своїм характером поділяються на два типи - розриви без зміщення і розриви із зміщенням. Перші помічаються на картах за відсутністю зміщення геологічних границь в суміжних блоках.
Другі за характером переміщення блоків порід поділяються на шість основних груп: скиди, підкиди, зсуви, розсуви, насуви і покриви.
Скид - це тектонічне порушення з поверхнею зміщення, що падає в бік опущеного блоку (рисунок 19.1а).
Підкид - це порушення в якому зміщувач має падіння назустріч підкинутому блоку (рисунок 19.1б).
У випадках, коли зміщувач вертикальний, неможливо встановити характер порушення; в цих випадках треба визначити, які геологічні процеси вплинули на його утворення. Якщо відбулось “ стискування” території, або її ділянки - це підкид, якщо “розтягування” - скид.
Рисунок 19.1-І – схема скиду в розрізі (а) і в плані (б);ІІ – схема підкиду в розрізі (в) і в плані (г)
При складчастому заляганні
порід, щоб встановити який блок опущений,
а який піднятий, треба пам”ятати, що в
синклінальній складці ширина порід в
ядрі з глибиною зменшується, а в
антиклінальній навпаки, збільшується.
В підкинутому блоці породи з часом легше
руйнуються і виносяться ніж в опущеному,
тому на карті можна побачити відокремлені
лінією порушення породи одного віку,
але з різною шириною виходу. Це допомагає
встановити, який блок переміщений
догори, а який до низу (рисунок 19.2).
Рис. 19.2 - Зображення в плані і розрізі розривного порушення з вертикальним зміщувачем для синклінальної (а) і антиклінальної (б) складок
Зсувами називають розриви, зміщення вздовж яких відбувається в горизонтальному напрямку за простяганням зміщувача. В залежності від кута падіння виділяють вертикальний, нахилений і горизонтальний зміщувач.
На геологічній карті зсуви виділяються за тою ознакою, що при уявному суміщенні порід в сусідніх блоках, границі шарів співпадають (рисунок 19.3).
Рисунок 19.3 - Зсув в плані
Розсуви - це зміщення, викликані розсуванням блоків вздовж вертикальної площини і утворенням зони, заповненої кластичним матеріалом.
Насуви - порушення підкидового типу, де зміщувач має падіння в бік піднятого блоку; кут падіння 60 ° і менше.
Супроводжуються, як правило, сильно стиснутими нахиленими і перекинутими складками, простягання зміщувача паралельне до простягання осей складок. Для складчастих областей часто характерні лускуваті насуви; вони мають падіння в один бік, при цьому кути падіння у верхній частині круті, а за падінням зміщувача похилі (рисунок 19.4). Для насувів виділяють насунутий і піднасунутий блоки. сколюючих напруг або з явищами гравітації; можливо також, що насуви мають менш глибоке ніж підкиди заложення в земній корі.
Рисунок 19.4 - Будова насувів у розрізі
Тектонічні покриви, або шар”яжі - це різновидності насувів, які мають велике перекриття, що вимірюється іноді десятками а то й сотнями кілометрів уздовж горизонтальних, похилих і слабопохилих та хвилеподібних поверхонь. Породи, що підстеляють покрив називаються автохтоном (лежачій блок), а переміщені і ті, що складають тіло покриву - алохтоном (висячий блок). Передня частина структури називається лобом, або фронтом, але ця частина може руйнуватися і тоді, внаслідок денудації в межах окремих частин покриву, всередині алохтону утворюються тектонічні вікна, де на денну поверхню відслонюються породи автохтону. Ділянки покриву, що лежать на автохтоні між тектонічними вікнами називають тектонічними останцями або кліпенами. На геологічних картах покриви розрізняються завдяки хвилястій формі лінії порушення, що відокремлює насунутий і піднасунутий блоки (рисунок 19.5).
Рисунок 19.5 - Схема будови шар’яжу (покриву): І – автохтон, ІІ – алохтон, аа/ - поверхня перевищення; б – насуви
Вік окремих розривних порушень встановлюється за віком порід, які це порушення перетинає і датується віком молодшим від віку наймолодших порід, які ним розірвані. Але треба враховувати і вік складкоутворення; якщо порушення проходять в тій частині складки, де воно розриває породи в ядрі антикліналі (тобто найдавніші в цій товщі), треба мати на увазі, що воно рве складку в цілому, отже відбулося тільки після того, як складка сформувалася. Таке порушення має вік молодший від наймолодшого шару, що входить в складчасту товщу порід на цій ділянці (рисунок 19.6).
Як видно із схеми, порушення проходить через ядро антиклінальної складки, виповнене тріасовими відкладами; але утворилося воно після, або під час складкоутворення, отже його вік - післякрейдовий.
Рисунок 19.6 - Встановлення віку розривного порушення що проходить в склепінні антиклінальної (а), складки
При побудові тектонічної схеми на карті відокремлюються тектонічні райони, які позначаються римськими цифрами. В межах районів виділяють структурні поверхи, назва яким дається за назвою етапів складчастості. Кожний структурний поверх зафарбовується певним кольором: докембрійський – рожевим, байкальський – синьо-сірим, каледонський – бузковим, герцинський – сіро-коричневим, кімерійський (мезозойський) – зеленим, альпійський – жовтим. Осадовий чохол і ділянки порід з горизонтальним заляганням на складчастій споруді певної епохи складчастості зафарбовуються в світліший відтінок, ніж ділянки із складчастою будовою.
При виділенні всередині поверхів підповерхів останні зафарбовуються відтінками кольору поверху.
При складанні тектонічної схеми застосовуються наступні умовні позначення:
границя тектонічних районів позначається чорною суцільною лінією товщиною до 1,5 мм;
границя між структурними поверхами – чорною суцільною лінією товщиною до 1,0 мм;
осьова лінія антиклінальної складки
І-го порядку товщиною 1,0 мм;
осьова лінія синклінальної складки
І-го порядку товщиною 1,0 мм;
осьова лінія антикліналі ІІ-го порядку
товщиною 0,1 мм;
осьова лінія синкліналі ІІ-го порядку
товщиною 0,1 мм.
Осьові лінії складок позначаються чорним кольором, стрілки показують напрям опускання шарніру.
складна складчаста структура, товщина
лінії 0,1 мм.
скид
підкид
насув
зсув
покрив
скидо-зсув
підкидо-зсув
Лінії розривних порушень показуються червоним кольором. Інтрузивні тіла зображаються так само, як і на геологічній карті. Лінія геологічного розрізу чорного кольору товщиною 0,1 мм.