Оформлення електричної принципової схеми
Електрична принципова схема – документ (див. рис.1), що визначає повний склад електричних елементів виробу, який дає детальне представлення про принципи роботи виробу, є основою для розробки конструкції і використовується при виготовленні та експлуатації виробів. Схема містить перелік елементів.
Таблиця 1 – Умовні графічні позначення радіовиробів у схемах.
Елементи на схемах зображують сполученим і рознесеним способами. При сполученому способі складові частини елементів або пристроїв показують на схемі в безпосередній близькості друг від друга (зображення реле сполученим способом див. на рис. 4а); при рознесеному - у різних місцях для більшої наочності (рис. 4б). При зображенні на схемі елемента рознесеним способом позиційне позначення елемента проставляють біля кожної складової частини.
Для спрощення схеми допускається кілька электрично не зв'язаних ліній зв'язку зливати в лінію групового зв'язку (рис. 5). На рисунку показане оформлення контактів (таблиці) вхідних і вихідних елементів-з'єднувачів. Ліворуч з'єднувач Х1 деякої принципової схеми. Від задіяних контактів йдуть лінії зв'язку, що мають власну нумерацію, злиті умовно в одну лінію (стовщену). У міру потреби від цієї лінії відводять провод, наприклад 1, 2, 7, 8, підключений до з'єднувача Х2, (наприклад, вилці), що контактує з з'єднувачем Х5 (наприклад, з розеткою) пристрою А2. У його таблиці в графі Адреса написано: Х1:1...Х:10. Підпис Х1:1 означає, що провод 1 зв'язує з'єднувач Х2 із з'єднувачем Х1, а саме з його контактом 1. Цифри 1,2, 5, 6 позначають контакти з'єднувача Х2 - Х5, підключені до ланцюгів Корпус, +300 В та ін. Порядок розташування контактів у схемі визначається зручністю читання схеми. У графі «Конт.» записують номер контакту з'єднувача, у графі «Ланцюг» - характеристику ланцюга.
Для однозначного визначення елементів, що входять до складу виробу і зображених на схемі, кожному елементу (пристрою) схеми привласнюють буквено-цифрові позиційні позначення відповідно ГОСТ 2.710-81.
Рис. 1
Рис. 2.
Позиційне позначення в загальному випадку складається з трьох частин. У першій частині указують вид елемента (пристрою) однієї або декількома буквами (буквені коди розповсюджених видів приведені в таблиці 2), наприклад, R - резистор, С - конденсатор (для уточнення виду елемента допускається застосовувати двухбуквенный код, наприклад, для напівпровідникового прибору-діода VD); у другій частині - порядковий номер елемента (пристрою) у межах даного виду, наприклад: R1, R2,.... R12; С1,С2,..., С14; у третій частині допускається указувати відповідне функціональне призначення, наприклад C4I - конденсатор С4, використовуваний як інтегруючий.
Таблиця 2 – Буквені коди радіовиробів
Перша буква коду (обов'язкова) |
Група видів радіовиробів |
Приклади видів радіовиробів |
Двухбуквенный код |
C |
Конденсатор |
- |
- |
D |
Схеми інтегральні, мікрозборки |
Схема інтегральна аналогова |
DA |
F |
Розрядники, запобіжники, пристрої захисні |
Запобіжник плавкий |
FU |
H |
Пристрої індикаційни та сигнальні |
Прилад світлової сигналізації |
HL |
R |
Резистори |
Потенціометр |
RP |
S |
Пристрої комутаційні в ланцюгах керування, сигналізації та вимірювальних |
Вимикач кнопковий багатомодульний |
SB SB1.1 SB1.2 |
T |
Трансформатори, автотрансформатори |
Трансформатор струму |
TA |
V |
Прилади електровакуумні і напівпровідникові |
Діод, стабілітрон Транзистор |
VD VT |
X |
З'єднання контактні |
З'єднання розбірне (вилка, розетка) |
XT |
Рис. 3.
Порядкові номери елементам привласнюють починаючи з одиниці, у межах групи з однаковими позиційними позначеннями згідно з послідовностю розташування елементів на схемі, рахуючти зверху вниз у напрямку зліва направо. Позиційні позначення проставляють поруч з умовними графічними позначеннями елементів з правої сторони або над ними. При зображенні на схемі елемента рознесеним способом позиційне позначення вказують біля кожної складової частини (див. рис. 4).
Дані про елементи, що входять до складу виробу і зображених на схемі, записують у перелік елементів, що поміщають на першому листі схеми або виконують у виді самостійного документа. У першому випадку перелік оформляється у виді таблиці (рис. 6), яка заповнюється зверху вниз. Її розташовують над основним написом на відстані не менш 12 мм від неї. Продовження переліку поміщають ліворуч від основного напису, повторюючи голівку таблиці. В другому випадку перелік елементів виконується на форматі А4 з основним написом за ГОСТ 2.104-68 із присвоєнням шифру, що складає з букви П (перелік) і коду схеми, до якої випускається перелік, наприклад: ПЭЗ - перелік елементів до принципової електричної схеми.
Рис. 4
Рис. 5.
У графах переліку елементів вказують наступні дані:
• у графі «Поз. позначення» приводяться позиційні позначення елементів (пристроїв);
• у графі «Найменування» - найменування елементів (пристроїв) відповідно до документа, на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований, а також позначення цього документа (основний конструкторський документ: ГОСТ, ТУ);
• у графі «Примітка» - технічні дані елемента, що не указуються в найменуванні (при необхідності).
Рис. 6.
Елементи записують у перелік групами в алфавітному порядку буквених позиційних позначень. У межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, елементи розташовують по зростанню порядкових номерів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами, що мають на схемі послідовні порядкові номери, допускається записувати в перелік в один рядок. У цьому випадку в графу «Поз. позначення» записують тільки позиційні позначення з найменшими і найбільшим порядковими номерами, наприклад: R3,..., R8, а в графу «Кіл.» - загальну кількість таких елементів.
На рис. 7 показані приклади запису елементів, у яких однакові:
• найменування. У цьому випадку найменування записують у виді загального заголовка один раз на кожному листі переліку;
• позначення документів, на підставі яких ці елементи застосовані.
Рис. 7.
На електричній принциповій схемі інтегральної мікросхеми (рис. 8) елементи в перелік не записують; їхні розрахункові номінали та інші дані проставляють біля УГП елементів або на полі схеми. Крім цього, повинні бути зазначені номери зовнішніх висновків і при необхідності тут же поміщають функціональну схему.
Рис. 8.