Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.

Неповторність означає, що заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту, мають такий рівень інновацій, комплексності й структурованості, якій дозволяє відрізнити як один проект від іншого, так і проект від програми та плану.

Таким чином, проект треба розуміти як цілісний багатогранний об’єкт, сутність якого пов’язана:

• по-перше, з часом, потрібним для проходження стадій від виникнення ідеї проекту до її матеріалізації, які складають життєвий цикл проекту;

• по-друге, з необхідністю комплексної експертизи, яка доведе його доцільність та можливість застосування;

• по-третє, з оцінкою його ефективності в технічному, комерційному, соціальному, інституціональному, екологічному, фінансовому та економічному аспектах.

Поняття проекту в системі проектного аналізу слід визначати насамперед з точки зору наукової спеціалізації. Проектний аналіз є синтезом знань з різних наукових дисциплін, сфокусованих на рішенні проблеми вибору найкращого економічного розвитку, чи стосується це суспільства, чи підприємства. Проектний аналіз слід розуміти як динамічний процес, що відбувається у двох площинах – часовій і предметній. У часовій площині провадяться роботи, які забезпечують процес розвитку проекту, починаючи від виникнення самої ідеї і до його завершення. У предметній площині здійснюється аналіз і розробка проекту в різних змістових аспектах.

У зв’язку з наявністю багатьох різновидів проектів під час їхнього детального дослідження виникає необхідність у певній систематизації шляхом визначення класифікаційних ознак (рис.2.3). Існують різні напрямки класифікації інвестиційних проектів, так визначають “класичні” типи “нормальних” проектів та класифікує їх за масштабом, строками реалізації, якістю виконання, обмеженістю ресурсів, конструктивним виконанням, учасниками (рис.2.4).

За масштабом проекти класифікуються на: малі, середні, мегапроекти.

Малі проекти – це невеликі за масштабом, прості та обмежені обсягами. Так, на практиці до них відносять:

• капіталовкладення: до 10-15 млн. американських доларів;

• працевитрати: до 40-50 тисяч людино-годин.

КЛАСИ ПРОЕКТІВ

Монопроект Мультипроект Мегапроект

ТИПИ ПРОЕКТІВ

Соціальні Економічні Технічні Організаційні Інші

Види проектів

Учбово- Дослідження Іннова- Інвести- Комбіно- навчальні та розвитку ційні ційні вані

Рисунок. 2.3 Класифікація проектів за ієрархією

Класифікаційні ознаки проекту	Типи проектів
За рівнем проекту	Проект	Програма			Система
За розміром проекту (масштаб)	Малий	Середній			Мегапроект
За складністю	Простий	Організаційно-складний		Технічноскладний	Ресурсноскладний		Комплексно-складний
За строками реалізації	Короткостроковий			Середній	Мегапроект
За вимогами до якості та засобам її забезпечення	Бездефектний			Модуль-ний	Стандартний
За вимогами до обмеженості ресурсів сукупності проектів	Мультипроект			Монопроект
За характером проекту/рівню учасників	Міжнародний (спільний)			Вітчизняний - державний - територіальний - місцевий
За характером цілевого завдання проекту	Антикризовий Маркетинговий Навчальний			Реформування/ реструктуризація Інноваційний Надзвичайний
За об’єктом інвестиційної діяльності	Фінансово-інвестиційний			Реально-інвестиційний
За основною причиною виникнення проекту	Виниклі можливості. Надзвичайна ситуація		Необхідність структурно - функціональних перетворень			Реорганізація Реструктуризація Реінжинірінг

Рисунок 2.4 Класифікація проектів за різними напрямками

Прикладом типового малого проекту є модернізація діючого виробництва, досвідно-промислові устаткування, тощо. Малі проекти мають ряд спрощень у процедурах проектування та реалізації, формування команди проекту – можна просто короткостроково перерозподілити інтелектуальні, трудові та матеріальні ресурси. Але наявність труднощів у виправленні помилок у зв’язку з дефіцитом часу на їхню ліквідацію потребує пильного визначення певних характеристик проекту, учасників проекту та методів їхньої роботи, графіку проекту і форм звітності, а також умов контракту.

Для таких проектів рекомендується:

• визначити одного керівника – координація повинна здійснюватися одною особою;

• гнучка організація команди проекту, що забезпечить взаємозамінність її членів;

• максимально спрощену форму графіку проекту;

• чітке знання кожного члена команди проекту своїх завдань і обсягів роботи;

• введення до дії повинні здійснювати ті ж самі інженери, що й розпочинали роботу над проектом.

Мегапроекти – це цільові програми, що містять декілька взаємопов’язаних проектів, які об’єднані однією метою, ресурсами та часом. Ці програми бувають як міжнародними, національними, регіональними, так і міжгалузевими, галузевими, змішаними. Як правило, програми формуються, підтримуються та координуються на верхньому рівню управління: державному, республіканському, муніципальному.

Мегапроекти мають наступні відмітні риси:

• велику вартість (до 1 млрд. доларів і вище);

капіталоємкість – потреба у фінансових коштах у таких проектах, як правило, вимагає нетрадиційних форм фінансування зазвичай силами консорціуму фірм;

• трудоємкість – 2 млн. людино-годин на проектування, 15-20 людино-годин на будівництво;

• довготривалість реалізації: 5-7 і більше років;

• необхідність залучення до участі інших країн;

• віддаленість районів реалізації, тобто ще додаткові витрати;

• вплив на соціальне та культурне середовище регіону або країни загалом.

Найбільш характерним прикладом галузевого мегапроекту є проекти, що запроваджують у паливно-енергетичному комплексі.

Особливості мегапроектів потребують урахування наступних чинників:

• розподіл елементів проекту за різними виконавцями та необхідність координування їхньої діяльності;

• необхідність аналізу соціально-економічного середовища регіону, країни, а можливо і ряду країн-учасників проекту;

• необхідність виділення у якості самостійної фази – розробки концепції проекту;

• розробка та постійне оновлення плану проекту;

• необхідність виконання фази планування на всіх рівнях проекту;

• необхідність моніторингу проекту з постійним оновленням усіх елементів плану проекту;

• урахування неповторності (унікальності) мегапроекту.

За складністю проекти класифікують на прості, організаційно-складні, технічно-складні, ресурсно-складні, комплексно-складні.

Складні проекти – це проекти у яких присутня наявність технічних, організаційних або ресурсних завдань, рішення яких передбачає нетривіальні підходи та підвищенні витрати на їхнє вирішення.

Прості проекти - це проекти, рішення яких не передбачає спеціальних підходів та підвищенних витрат на їхнє вирішення.

За строками реалізації проекти розподіляють на короткострокові, середні та мегапроекти.

Короткострокові проекти – зазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду.

Для таких проектів рекомендується:

• ввести матричну структуру управління;

• покласти всю відповідальність за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням відповідних прав;

• забезпечити завершення проекту тими спеціалістами, які його розпочинали;

• делегувати частину повноважень з правом рішення на місця;

• максимально скоротити звітність;

• звести до мінімуму зміни у ході робіт;

• створити і використовувати систему стимулів для учасників проекту, партнерів;

• співпрацювати з мінімальною кількістю підрядників.

Строк реалізації середньострокових проектів становить 3-5 років, довгострокових (мегапроектів) – більше 5 років.

За вимогами до якості та засобами її забезпечення проекти бувають бездефектними, модульними та стандартними.

Бездефектні проекти – у якості домінантного фактора виступає підвищена якість. Як правило вартість бездефектних проектів досить велика і

вимірюється сотнями мільйонів, а в деяких випадках і мільярдами доларів – наприклад атомні електростанції.

Специфіка цих проектів обумовлює вимоги до них:

• загальний план проекту, що поєднує проектно-кошторисні та будівельно-монтажні роботи;

• сумісний графік будівництва;

• попередній запуск окремих технологічних ліній, що дозволяє своєчасно перевірити та забезпечити якість усіх систем проекту;

• використання спеціально розробленої програми аналізу проблем, пов’язаних з проектом, що дозволяє своєчасно їх викрити та виправити;

• застосування максимально гнучкої системи управління проектом, що дозволяє своєчасно викрити та виправити виниклі проблеми.

Модульне будівництво – є відносно новим засобом вирішення ряду завдань управління проектами. Сутність даного методу полягає в тому, що більша частина майбутнього проекту виробляється не на місці майбутньої експлуатації. Після виготовлення такі модулі транспортуються та встановлюються на місці майбутньої експлуатації. Цей метод є ефективним для промислових об’єктів, що споруджуються у віддалених та поганодоступних місцях з нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою.

Модульні проекти мають деякі особливості:

• виникає необхідність створення спеціальної комплексної групи фахівців за модулями. Ця група має працювати як частина команди, створеної для реалізації проекту;

• план проекту має ураховувати вимоги “абсолютної” своєчасності робіт з проектування, виготовлення та транспортування модулів та бути пов’язаним з іншими роботами за проектом;

• важливою частиною проекту стає транспортування модулів на будівельний майданчик.

Стандартні проекти – проекти, які не потребують підвищеної якості та відповідають стандартним вимогам до певного типу інвестиційних проектів.

За вимогами до обмеженості ресурсів проекти класифікують на мультипроекти та монопроекти.

Мультипроекти – містять у собі зміну існуючих або створення нових організацій та фірм. Мультипроектом є виконання багатьох замовлень (проектів) та послуг у межах виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, часовими можливостями та вимогами замовників.

Монопроекти – це окремі проекти певного виду і масштабу.

За характером проекту розділяють міжнародні та вітчизняні проекти.

Міжнародні проекти – відзначаються значною складністю та вартістю. Вони відіграють значну роль в економіці та політиці тих країн, для яких розробляються.

Специфіка даних проектів наступна:

• обладнання та матеріали для таких проектів, як правило, придбається на світовому ринку;

• рівень підготовки таких проектів вищий за аналогічні “внутрішні”;

• довготривалість підготовчого періоду для таких проектів більша завдяки складності їхньої організації та управління;

• інформаційна підтримка міжнародних проектів завжди більш ефективна ніж “внутрішніх” проектів.

Вітчизняні проекти – здійснюються у межах однієї держави.

За характером цільового завдання проекти класифікують на антикризові, маркетингові, навчальні, інноваційні, реструктуризації, надзвичайні.

Ціль проектів антикризового управління – забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації продукції, прибутковості та фінансової стійкості.

Ціль проектів реструктуризації – покращення виробничо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління.

Маркетингові проекти та програми – в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; обґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні боки діяльності фірми.

Інноваційні проекти – це проекти пов’язані з трансформуванням наукових досліджень та розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринок, у новий удосконалений технологічний процес, що використовується у практиці діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг.

Навчальні проекти та програми – їхньою ціллю є одержання учнями певного фаху чи його підвищення.

Надзвичайні проекти – пов’язані з виникненням та необхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій.

За об’єктом інвестування проекти бувають фінансові та реальні.

Фінансові проекти – здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими слід розуміти вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу частку займають цінні папери.

Проекти реального інвестування – здійснюються на основі інвестування в реальні активи (основні фонди, підприємства тощо).

За характером та сферою діяльності виділяють наступні проекти: промислові, проекти дослідження та розвитку, організаційні, економічні та соціальні.

В іншій спеціальній літературі (8) інвестиційні проекти класифікують за ступенем обов’язковості, терміновості, зв’язку.

За ступенем обов’язковості:

• обов’язкові – проекти, необхідні для виконання правил та норм. До цього типу відносять контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов’язання, наприклад, інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища;

• необов’язкові – проекти необов’язкого розвитку, наприклад заміна діючого обладнання на підприємстві.