
- •1. „Економіка праці” як наука, її завдання.
- •2.Трудові ресурси, їх структура.
- •3.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •4.Поняття трудового потенціалу суспільства.
- •5.Продуктивність праці. Чинники, що на неї впливають.
- •6.Показники продуктивності праці.
- •7.Методи вимірювання продуктивності праці.
- •8.Ринок праці, умови його виникнення, функції.
- •9.Елементи ринку праці. Особливості товару „праця”.
- •10.Поняття зайнятості і зайнятого населення.
- •11.Форми і види зайнятості населення.
- •12.Державне регулювання зайнятості населення.
- •13.Сутність безробіття, його види.
- •14.Причини та наслідки безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •15.Показники визначення рівня безробіття. Закон Оукена.
- •16.Цілі та напрями організації праці.
- •17.Поділ праці. Види поділу праці на підприємстві.
- •18.Умови праці, що впливають на працездатність робітників.
- •19.Робочий час, його склад і структура.
- •20.Регламентовані і нерегламентовані простої і перерви, причини виникнення.
- •21.Методи вивчення витрат робочого часу.
- •22.Види норм праці.
- •23.Структура норми часу, штучно-калькуляційний час.
- •24.Сутність заробітної плати, її функції та принципи встановлення.
- •25.Погодинна форма заробітної плати, її види.
- •26.Відрядна форма заробітної плати. Пряма і непряма відрядна.
- •27.Відрядно-преміальна та відрядно-прогресивна форма визначення заробітку.
- •28.Акордна заробітна плата, сфери її застосування.
- •29.Тарифна система оплати праці.
- •30.Безтарифна система оплати праці.
- •31.Державне регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •32.Види доходів і витрат населення, показники розподілу доходів.
- •33.Рівень життя населення, індекс вартості життя.
- •34.Сутність і значення соціального партнерства.
- •35.Суб’єкти соціально-трудових відносин.
- •36.Типи соціально-трудових відносин.
- •37.Сутність моніторингу соціально-трудової сфери і його концептуальні положення.
- •38.Моп, її завдання, основні напрямки діяльності.
10.Поняття зайнятості і зайнятого населення.
Зайнятість характеризується як соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.
Зайнятість — це трудова діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).
Згідно з Законом України "Про зайнятість населення"1 відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:
• виключне право громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не працювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно. Сфера найманої праці стає однією з рівноправних сфер суспільно корисної діяльності (як наприклад, навчання, виховання дітей, ведення домашнього господарства, зміцнення здоров'я, громадська і благодійницька діяльність, спорт та інші незаборонені види діяльності);
• створення державою умов для реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи згідно з Конституцією України.
Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції, пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.
Соцiально-економiчна система зайнятостi виконує три функцiї: економiчну — як фактор створення суспiльного продукту; доходну — як засiб одержання трудових доходiв; суспiльну — як засiб задоволення потреби в працi.
Аналіз переліку категорiй населення, які законодавство України вiдносить до зайнятих, показує, що при цьому певною мірою враховувалась схема поділу економічно активного населення на зайнятих і безробітних. За цією схемою до зайнятого населення відносяться особи, яких не можна визнати безробітними.
Зайнятiсть з економiчних позицiй суспiльства — це дiяльнiсть працездатного населення, пов’язана зі створенням суспiльного продукту або нацiонального доходу. Ця зайнятiсть щодо корисностi для суспiльства має вирiшальне значення. Вона визначає як економiчний потенцiал суспiльства, так i рiвень i якiсть життя населення загалом i добробут окремих громадян. Зайнятiсть з економічних позицiй можна розглядати як продуктивну зайнятiсть.
Зайнятiсть із соцiальних позицiй — це, наприклад, зайнятiсть такими видами корисної дiяльностi, як навчання в загальноосвiтнiх школах, iнших денних навчальних закладах, служба в армiї, зайнятiсть у домашньому господарствi, виховання дiтей, догляд за хворими i людьми похилого вiку, участь у роботi громадських органiзацiй.
Цi два види зайнятостi належать до корисної дiяльностi й пов’язанi з поняттями економiчно активного i економiчно пасивного населення. За межами економiчної та суспільно корисної дiяльностi залишаються тi, хто з рiзних об’єктивних або суб’єктивних причин не змiг знайти для себе корисну сферу дiяльностi, що не суперечить закону.
Отже, зайнятiсть як соцiально-економiчна категорiя синтезує сукупнiсть вiдносин щодо участi людей в суспiльному виробництвi й пов’язана із забезпеченням масштабiв, умов i форм включення людей в суспiльно корисну працю, з процесами формування, розподiлу i використання трудових ресурсiв. Зайнятiсть вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими мiсцями в системi кооперацiї суспiльної працi, а також рiвень соцiального захисту в реалiзацiї права на працю. Враховуючи весь спектр вiдносин, якi проявляються i перетинаються в змiстi поняття «зайнятiсть», його можна визначити як сукупнiсть економiчних, правових, соцiальних, нацiональних та iнших вiдносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими мiсцями та їхньою участю в суспiльно кориснiй дiяльностi, що приносить їм заробiток або доход (прибуток).