22.Види норм праці.

Норми праці — це складова частина організації праці на підпри­ємстві, це активний засіб забезпечення оптимального спів­відношення між мірою праці та мірою її оплати, що відпові­дає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду спо­живання. Встановлення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єктив­но визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців у загальний результат діяльності підприєм­ства. Це означає, що науково обґрунтовані норми є ефектив­ним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на ак­тивізацію трудової віддачі працівників.

Норми праці також класифікуються за такими ознаками:

• за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслу­говування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості пра­цівників, нормовані завдання;

• за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, ра­йонні та місцеві норми;

• за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезон­ними, тривалими;

• за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;

• за методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.

Норма часу Н_ч - це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготов­чо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, опе­ративного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.

Норми виробітку Н_в — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування Н_ч.об — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.

Норма часу обслуговування Н_ч.о6 — це час, встановлений на об­слуговування одного конкретного об'єкта. Між нормою обслугову­вання і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність.

Норма чисельності Н_ч — це розрахована для конкретних орга­нізаційно-технічних умов кількість працівників певного професій­но-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних органі­заційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові пра­цівників.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (ко­лектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.

23.Структура норми часу, штучно-калькуляційний час.

Типова структура норми часу. Згідно з наведеними вище класифікторами (рис. 5.4 та 5.5) дослідження та аналіз затрат змінного робочого часу дає змогу визначити їх нормовані і ненормовані складові частини. Сумарна величина нормованих елементів затрат часу на одиницю продукції (виконання операції) є штучно-калькуляційним часом (Тшк), або повною нормою часу за певних організаційно-технічних умов (рис. 5.8). Норма штучно-калькуляційного часу використовується як основна планово-облікова одиниця з метою планування виробництва, організації праці, нарахування заробітної плати тощо. Розгорнута формула повної норми штучно-калькуляційного часу має такий вигляд: Тшк = Тп-з + То + Тд + Торг + Ттех + Тв + Тос + Тпт, де Тп-з — норма підготовчо-завершального часу, яка встановлюється в одиничному і дрібносерійному виробництві на одну деталь (виріб), у серійному — на партію деталей (виробів), у масовому додається до часу обслуговування робочого місця; То — норма основного часу; Тд — норма допоміжного часу; Торг та Ттех — норма часу відповідно на організаційне та технічне обслуговування робочого місця; Тв — норма часу на регламентований відпочинок; Тос — норма часу на регламентовані особисті потреби; Тпт — норма часу на регламентовані перерви з організаційно-технічних причин. На практиці часто об’єднують основний і допоміжний час, час організаційного і технічного обслуговування, час на відпочинок та особисті потреби. У серійному та одиничному виробництвах час регламентованих перерв Тпр, як правило, відсутній. У такому разі формула штучно-калькуляційного часу набуває спрощеного вигляду: Тшк = Тп-з + Топ + Тоб + Твоп, де Топ — норма оперативного часу (То + Тд); Тоб — норма часу на обслуговування робочого місця (Торг + Ттех); Твоп — норма часу на відпочинок та особисті потреби (Тв + Тос).

У середині повної (штучно-калькуляційної) норми виділяють так звану норму штучного часу, яка відображає сумарні затрати часу (за винятком підготовчо-завершального) на виготовлення окремої одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов: Тшт = Топ + Тоб + Твоп = То + Тд + Торг + Ттех + Тв + Тос.

У серійному виробництві, коли вироби запускаються в роботу не поштучно, а партіями, уживається норма часу на партію виробів (Тпар) — сумарний час виготовлення партії виробів за певних організаційно-технічних умов.