§ 2. Цивільні відносини і цивільне законодавство

Цивільні відносини нерідко складаються об'єктивно. Вони не припиняють свого функціонування від того, що законодавець не охопив їх своїм регулюванням. Як пагінець, що затиснутий асфа­льтовим покриттям, вони продовжують існувати попри законодав­чі заборони та бойкоти. Якщо закон своїм промінням «зігріє» ці відносини, вони, розвиваючись, здатні принести взаємну користь і їх учасникам, і державі.

Українське цивільне право

Цивільні відносини є первинними у системі світоглядного спри­йняття. Об'єктивний характер цих відносин повинен бути вивче­ний законодавцем для того, щоб віднайти оптимальний механізм їх регулювання.

Цивільні відносини визначають зміст законодавства. З другого боку, законодавство може гальмувати або стимулювати їх розвиток.

Суспільні відносини, як уже зазначалося, стають цивільними не завдяки «особливому цивільно-правовому методу їх регулювання». Вони є такими незалежно від закону.

Цивілістична суть відносин визначає суть законодавства, яке називається цивільним тому, що регулює цивільні відносини.

Взаємозв'язок цивільних відносин та цивільного законодавства (відносини стають цивільними завдяки тому, що врегульовані ци­вільним законодавством) у нашій спеціальній літературі стоїть, так би мовити, на голові. Треба поставити його на ноги: цивільно-правового регулювання суспільних відносин немає; є цивільні від­носини, характер яких об'єктивно обумовлює специфіку їх зако­нодавчого регулювання¹.

Пропозиція законодавчого закріплення такого взаємозв'язку цивільних відносин і цивільного законодавства була підтримана на засіданні робочої групи з підготовки проекту Цивільного кодексу України професором А. С. Довгертом і завдяки цьому проект Ци­вільного кодексу України (1996 р.) відкривався статтею 1 «Цивіль­ні відносини». І це було правильно: цивільні відносини - первинна, базисна категорія, цивільне законодавство - категорія надбудовна²

Дещо згодом таку позицію підтримав професор О. А. Пушкін. Однак у 2000 р. професор Д. В. Боброва на засіданні робочої групи знову розпочала дискусію з цього питання, результатом якої стала зміна назви статті 1 на «Відносини, що регулюються цивільним законодавством», але викинути з неї та усього Цивільного кодексу категорію цивільні відносини» було уже неможливо.

При підготовці проекту Цивільного кодексу до третього чи­тання із тексту статті 1 була виключена частина друга, яка місти-

¹ Ромовська 3. В. Проблеми загальної теорії права у проекті Цивільно­ го кодексу України.- С. 65.

² «Поки нема закону, доти нема цивільних відносин, є лише суспільні відносини»,- заявила професор Д. В. Боброва на одній із нарад Робочої групи з опрацювання проекту Цивільного кодексу України. Таку точку зору професор А. С. Довгерт назвав «соціалістичними вибриками». Свою позицію Д. В. Боброва відтворила у підручнику «Цивільне право Украї­ ни»,- К., 2002. Книга 1.- С. 78: «Суспільні відносини, будучи врегульо­ ваними нормами цивільного права, стають цивільно-правовими».

10

Розділ І. Цив'тьні відносини. Соціальні регулятори цивільних відносин

л а поняття підприємництва. Ті члени робочої групи, зусиллями яких ця частина появилася у статті 1, мали намір відразу задекла­рувати цивілістичну суть підприємництва і цим перешкодити прийняттю Господарського кодексу. Однак для реалізації цієї ме­ти було обрано невдалий засіб: стаття 1 ЦК - не місце для понят­тя підприємництва.

Ідея цивілістичної суті підприємництва утверджена у статті З ЦК, у якій серед засад цивільного законодавства названо свободу підприємницької діяльності. І цього було достатньо, адже відноси­ни у сфері підприємництва, зокрема ті, що виникають на підставі договору (господарського договору), мають у собі ті ж ознаки, що сформульовані у статті 1 ЦК України.