Українське цивільне право

§ 3. Власний досвід правового регулювання цивільних відносин

Наш власний досвід регулювання цивільних відносин - це факти, що зібрані у звичаєвому праві, у «державних» нормативних право­вих актах дорадянського та радянського періодів нашої історії.

Звичаєве право як джерело Цивільного кодексу України

Звичаєве право існувало від самого почат­ку суспільного життя, тому, вважав ака­демік Станіслав Дністрянський, звичаєве право мусить бути джерелом права¹. «Право звичаєве як звичай народний має

служити матеріалом законодатним. Але в українській історії ці два чинники так і не порозумілися між собою»,- писав Кость Левиць-кий, Голова Уряду Західної Української Народної Республіки (ЗУНР)².

Це і зрозуміло: адже тривалий час на українських землях діяли закони Польщі, Австрії, Росії. Сама спроба уже у радянський пе­ріод дослідити звичаєве право України багатьом українським вче­ним, як відомо, коштувала життя.

Цивільний кодекс України містить чимало норм, що мають яск­раво виражену національну правову свідомість.

За звичаєвим правом українців, жінка не обмежувалася в май­нових правах, як це мало місце у правовій традиції інших європей­ських народів, тому продаж її майна міг відбутися лише за її зго­дою, а у разі смерті жінки - чоловік міг розпорядитися цим май­ном тільки за згодою дітей.

Звичаєве право вимагало, щоби особа, яка продає майно, була, по-перше, здорова тілом і душею, по-друге, продавала добровіль­но, без примусу і, по-третє,- з дозволу сім'ї.

Як зазначає Юрій Гошко, у кожному документі про продаж майна містилася інформація про дотримання всіх цих вимог.

С уд міста Самбора анулював продаж сіножаті, оскільки Мат-'. І ' вій Юркевич продав її без згоди дітей та напідпитку.

Станіслав Дністрянський. Звичаєве право - соціальні зв'язки // Ча-сопрісь правнича і економічна: Томи IV, V.-Львів, 1902,-С. 30.

124

" Кость Левицький. Квестинатор до збирання звичаєвого права на Ру-си. Часопись правника. Рочник V.-Львів, 1985.- С. 134.

Розділ II. Цивільний кодекс України: історія прийняття, джерела ...

У статтях 225, 231 ЦК передбачено наслідки вчинення право­чину особою, яка діяла під впливом насильства або якщо вона в момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій. У частині 4 статті 203 ЦК правочин, що вчинюється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповно­літніх та непрацездатних дітей. Тобто, можна сказати, що Цивіль­ний кодекс України відтворює ці вимоги.

В акті продажу майна брат Антон і сестра Варвара зазначили, що продають півпрута поля (прут - ширина 7,5 ліктя) і все, що до нього належить: хату, стодолу, комору, стайню, город).

Тобто уже тоді відокремлювалася головна річ та її приналежно­сті. Головною річчю було поле.

У статті 381 ЦК запроваджено термін садиба, першою складо­вою якої є земельна ділянка.

За відсутності Гриця Путиловича його двоюрідний брат про­дав землю та будинки Рамі за 145 зл. Зборовий суд визначив, що брат не мав права розпорядитися чужим майном і прису­див продавця повернути Рамі 145 злотих, а Раму - повернути Грицеві Путиловичу його землю та будинки.

Оцінюючи ситуацію за нинішньою термінологією, можна ска­зати, що Рама був недобросовісним набувачем, оскільки міг зна­ти, кому насправді належало майно, яке йому було запропонова­но купити.

Суд захистив інтереси власника так, як би це зробив суд сього­дні, керуючись статтею 387 ЦК України.

Яцко Гайстрич з села Хашева у зв'язку з боргами втік із си­нами до Угорщини. Коли він помер, сини, що повиростали, повернулися додому. Ті, хто батькові позичив гроші, намага­лися забрати у дітей господарство. Зборовий суд вирішив, шо сини мали би заплатити рухомими речами, але, оскільки батько їм нічого не залишив, господарство має бути їм по­вернуто¹.

Рішення суду було справедливим: не можна було залишити си­нів без господарства, адже господарюючи, вони зможуть згодом повернути борги.

Усі приклади справ, які наводяться у цьому параграфі, запозичені із книги: Юрій Гошко. Звичаєве право...- 203 с.

125

Українське цивільне право

Отже, звичаєве коріння мала норма, за якою стягнення не допу­скалося на основні засоби. Це оберігало боржника від остаточного розорення.

У сучасних умовах, коли банкрутство є звичайним явищем рин­кової економіки, вона була скасована.

До Цивільного кодексу України не ввійшли, на жаль, всі ті зви­чаєві правила, які не втратили своєї актуальності, зокрема «сусід­ське право», за яким сусідові належало право першого покупця земельної ділянки. Є підстави сподіватися, що відповідна норма у Цивільному кодексі України, у зв'язку з розширенням продажу земельних ділянок, невдовзі буде введена.

Цивільний кодекс Цивільний кодекс УРСР, незважаючи на

УРСР, інші закони як ^те' ^{що він б}У^в пристосований до обслу- джерело Цивільного говування існуючої на той час системи, кодексу України містив чимало норм, які витримали пере-

вірку часом, не втратили своєї науко­вої та практичної цінності.

До Цивільного кодексу України було перенесено чимало норм із Закону України «Про власність» та інших законів УРСР та України.