Глава 8 підприємницькі товариства

§ 1. Господарські товариства

1. Загальні положення

Стаття 113. Поняття та види господарських товариств

1. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

2. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

1. ЦК у визначенні поняття господарських товариств виділив лише одну ознаку, а саме поділ статутного (складеного) капіталу на частки між учасниками. Застосування термінів «частки» та «учасник» має узагальнююче значення, оскільки в акціонерному товаристві його учасники мають власну назву «акціонери», а статутний капітал поділений не на частки, а на акції.

2. ЦК не врегулював усі відносини, які визначають правовий статус господарських товариств, тому до них застосовуються норми Закону України «Про господарські товариства», ГК, але в тій частині, в якій вони не суперечать ЦК.

Закон України «Про господарські товариства», ЦК та ГК визначають такі форми господарських товариств: повне товариство (див. коментар до ст. 119 ЦК), командитне товариство (див. коментар до ст. 133 ЦК), товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю (див. коментар до статей 140, 151 ЦК), акціонерне товариство (див. коментар до ст. 152 ЦК).

Особливості створення та діяльності господарських товариств, створених в процесі приватизації і корпоратизації, регулюються спеціальними законодавчими актами: Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 р. № 210/93, Законом України «Про приватизацію державного майна», постановою KM України «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств з змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» від 11 вересня 1996 р. № 1099 та іншими нормативними актами.

Стаття 114. Учасники господарського товариства

1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

1. Учасниками господарських товариств можуть бути фізичні та/або юридичні особи. При цьому чинне законодавство не обмежує право створювати господарські товариства і державою чи територіальною громадою, але відповідно до статей 170, 171, 172 ЦК вони це здійснюють через відповідні органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

2. Законодавство України забороняє бути учасниками господарських товариств деяким категоріям громадян та юридичним особам:

державним підприємствам (п. 1 Декрету KM України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. № 24-92);

партіям (ст. 24 Закону України «Про об'єднання громадян»);

деяким іншим юридичним та фізичним особам відповідно до законодавства.

3. Новелою ЦК є надання права створювати та діяти товариству з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерному товариству з одним учасником. До прийняття ЦК таке право могли реалізувати лише держава та територіальні громади у процесі корпоратизації та приватизації державних і комунальних підприємств шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства. Командитне товариство може бути створене одним учасником, але повинно мати не менш як одного вкладника (див. коментар до ст. 134 ЦК).

Стаття 115. Майно господарського товариства

1. Господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

1. Усі господарські товариства є суб'єктами права приватної власності (див. коментар до ст. 325 ЦК) незалежно від того, хто є власником акцій. Так, навіть якщо 100 відсотків акцій належать державі чи територіальній громаді, таке акціонерне товариство є суб'єктом права приватної власності.

Частина 1 ст. 115 ЦК виділяє майно, яке може бути об'єктом права власності:

майно, передане учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності;

одержані доходи;

інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом.

Слід зазначити, що для попередження конфліктних ситуацій щодо визначення суб'єктів права власності в установчих документах товариства або у договорах, пов'язаних з оплатою акцій чи інших документах, які підтверджують цю оплату, потрібно чітко зазначати, яким чином сплачуються частки (акції) — майном чи майновими правами, тобто передається право власності на майно чи право користування.

2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери (глава 14 ЦК), інші речі (глава 13 ЦК), майнові та інші відчужувані права, якщо інше не встановлено законодавством.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу можуть бути гроші як у валюті України, так і валюті інших держав. Право на внесення вкладу у валют інших держав належить тільки нерезидентам (фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місці проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають н; території України, юридичні особи з місцезнаходженням за межами України які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участи юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України (статті 1, 3, 7 Декрету KM України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93).

Законодавством України встановлені деякі обмеження щодо порядку опла ти статутного (складеного) капіталу цінними паперами. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 j № 2374-ІП забороняється використовувати векселі як внесок до статутного капіталу господарського товариства.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу можуть бути майнові прав; зокрема право на користування майном. Встановлення такого права вимагає особливого регулювання цих відносин, зокрема визначення строків користування майном, оскільки, наприклад, в акціонерному товаристві, на відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, акціонер не має права у випадку продажу акцій повернути майно, яке він передав на правах користування оплату акцій.

Для деяких видів юридичних осіб законодавство встановлює обмежень щодо оплати статутного капіталу. Так, відповідно до ст. 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність» формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно грошовими внесками. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільноконвертованій валюті або у гривнях.

Стаття 86 ГК забороняє використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також встановлює правило перевірки фінансового стану засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства. У випадках, передбачених законом, він повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською організацією) в установленому порядку. Майновий стан засновників громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Відповідно до ст. 87 ГК у господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п'яти відсотків від суми прибутку товариства.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства повинна бути здійснена у національній валюті України — гривні. У разі створення господарського товариства учасником, акціонером якого є нерезидент, вклад оцінюється в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України, а перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ

У разі внесення будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких виражена у конвертованій валюті, вартість цих прав повинна бути підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

1. Право на управління в господарських товариствах реалізується як шляхом участі в органах управління, зокрема загальних зборах, наглядовій раді (акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю), так і шляхом прийняття певних рішень за спільною згодою учасників (повні та командитні товариства).

Законодавством можуть встановлюватися випадки обмеження права участі в управлінні товариством. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не встановлено статутом.

Учасник товариства має право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди). ЦК встановлені деякі обмеження щодо отримання прибутку (дивідендів). Так, ст. 158 ЦК встановлює, що акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

до повної сплати всього статутного капіталу;

при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

в інших випадках, встановлених законом.

Учасник товариства за нормами ЦК має право вийти у встановленому порядку з товариства. Вихід з акціонерного товариства можливий тільки в результаті відчуження акцій. Усі учасники господарських товариств, крім акціонерів акціонерних товариств, мають право на одержання частки майна пропорційно їх частці у статутному капіталі товариства (ст. 148 ЦК). Інший порядок може бути встановлений для учасників повного та командитного товариства засновницьким договором (статті 130, 134 ЦК).

Учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Так, статті 127, 137 ЦК надають право відчужувати частки у складеному капіталі тільки у випадку згоди інших учасників товариства.

Учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Стаття 88 ГК встановлює, що учаснику будь-якого товариства для ознайомлення повинні надаватися: річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства.

ЦК надає право учасникам повного та командитного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною (статті 121,133 ЦК).

2. Права учасників господарських товариств визначаються ЦК, іншими законодавчими актами (законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу»), а також установчими документами товариства. Тому перелік прав, який визначає ст. 116 ЦК, не є вичерпним.

Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

1. Стаття 117 ЦК ставить на перше місце такий обов'язок, як додержання установчих документів, а також рішень загальних зборів. Але якщо рішення загальних зборів чи установчі документи суперечать законодавству, учасник товариства не зобов'язаний їх виконувати і тому не може нести відповідальність. Так, наприклад, якщо в статуті товариства з обмеженою відповідальністю встановлено, що учасник товариства зобов'язаний брати участь у загальних зборах товариства, а у випадку відмови підлягає виключенню, неучасть у загальних зборах не може вважатися правопорушенням, оскільки відповідно до ст. 116 ЦК управління товариством є правом, а не обов'язком учасника.

Учасники товариств повинні виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, які пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати'акції) у розмірі, в порядку та засобами, які передбачені установчим документом. Для акціонерних товариств строки та порядок оплати акцій визначаються не тільки установчими документами, а й рішенням про випуск акцій. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» в рішенні про випуск акцій повинно бути зазначено строк і порядок передплати акцій та їх оплати.

Учасник товариства зобов'язаний не розголошувати комерційну таємницю (див. коментар до ст. 505 ЦК) та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Конфіденціальна інформація, згідно із Законом України «Про інформацію» (ст. 30), — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

2. Обов'язки учасників товариства встановлюються ЦК, іншими законодавчими актами, а також установчими документами.

Стаття 118. Залежне господарське товариство

1. Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

1. ЦК визначає поняття залежного товариства через належність іншому головному господарському товариству певного відсотка частки або акцій, при цьому не всі види господарських товариств, а лише товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю та акціонерні товариства можуть визнаватися залежними. ЦК встановлює різні ознаки для визначення залежності у акціонерних товариств та товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю, встановлюючи у перших 20 відсотків, у всіх інших 25 відсотків статутного (складеного) капіталу.

Залежним товариством не може визнаватися товариство, в якому такий процент акцій (часток) належить фізичній особі.

2. Товариство, яке, придбавши вказану кількість відсотків статутного фонду (відсотків акцій), створило залежне від себе господарське товариство, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

Процедура оприлюднення такої інформації ще не розроблена.